Поняття та характеристика оперативного працівника ОВС

Оперативні працівники - це особи, що перебувають в штаті оперативного підрозділу, займають певні посади начальницького складу, мають спеціальне звання співробітника міліції, відповідну спеціальну і фізичну підготовку, допуск до державної таємниці, права і певні функціональні обов’язки в обсязі, визначеному відповідними законами та нормативними актами МВС України.

Отже, оперативний працівник - посад, особа відповід. правоохоронного органу або спец, служби України, в структурі яких функціонують операт. підрозділи, що виконують операт.-розшук. Функції.

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» та зак-во про правоохор. органи покладають на О. у. завдання здійснювати гласні й негласні пошукові, розвід, і контррозвід. заходи, використовувати операт. та операт.-тех. засоби, вести оперативно-розшукові справи на осіб, підозрюваних у підготовці чи скоєнні злочину, оголошених у розшук, безвісти пропалих.

Соціально-правовий та служб, статус О. у. залежить від: напряму його роботи; виконуваних ним функц. обов'язків (б-ба з корупцією і організ. злочинністю, незакон. наркобізнесом, злочинністю дітей); посади, яку він займає (молодший О. у., старший О. у., старший О. у. з особливо важливих справ та ін.); гласності або негласності посади.

Відповідно до чинного зак-ва більшість операт. підрозділів та їх О. у. входять до складу органів дізнання (ст. 101 КПК України) й уповноважені вживати операт.-розшук. заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили, припинення та розкриття злочинів, розшуку і викриття винних, забезпечення вирішення ін. завдань крим. судочинства.

За наявності ознак злочину, що не є тяжким, за вказівкою нач. органу дізнання, О. у. порушує крим. справу і, керуючись правилами крим.-процес, закону, проводить слідчі та операт.-розшук. дії для встановлення особи, яка його вчинила (ст. 104 КПК). Таке поєднання О. у. операт.-розшук. і крим.-процес, функцій уповноважує його використовувати негласно отримані факт, дані як приводи і підстави до порушення крим. справи; без санкції прокурора затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину на підставах, визначених ст. 106, з наступним (упродовж 24 годин) повідомленням прокурора про затримання; розпочати операт. розшук обвинуваченого, місцезнаходження якого невідоме; розпочати оперативно-розшукову діяльність (ОРД) щодо встановлення особи, яка вчинила злочин, тощо. На О. у. поширюються дод. гарантії прав, і соціального захисту: він не несе відповідальності за заподіяну шкоду правам, свободам людини, інтересам д-ви, якщо під час здійснення ОРД перебував у стані профес. ризику, крайньої необхідності або необхід. оборони; підлягає особливому порядку обчислення вислуги років за роботу в спец, підрозділах; одержує доплату до грош. утримання за роботу з негласними співробітниками, режим таємності, особливі умови тощо.

Для виконання зазначених завдань та правоохоронних дій оперативні підрозділи кримінальної, транспортної та спеціальної міліції, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, судової міліції мають обов’язки і наділені правами передбаченими Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» в межах своєї компетенції та іншими законами.

Правова основа та принципи оперативно -розшукової діяльності органів внутрішніх справ(міліції)

Правовою основою оперативно-розшукової діяльності є система державних законодавчих і підзаконних актів, міжнародних правових угод і договорів учасником яких є Україна, що визначають суспільно-правову необхідність проведення оперативно-розшукової діяльності, її правові, організаційно-тактичні основи, гарантії законності при застосуванні оперативно-розшукових заходів у боротьбі зі злочинністю.

[Шкарупа В.К., Коваль М.В, Савчук О.П., Самофалов Л.П., Мацелик М.О. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Ірпінь: Національна Академія ДПС України, 2005. – 248 с.]

 

 

Ст. 8. В Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Ст. 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України

Ст. 13. Кожний громадянин має право користуватися пприродними об’ктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов’зує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Ст. 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов’заних із врятуванням життя людей та майна чи безпосереднім пересліду-ванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Ст. 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Ст. 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.Не допускається збирання зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів свлєї сімї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Ст. 61. Ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Ст. 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’заний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒