Закони про служників; убивство і ушкодження тілесні.

1. А ось закони, котрі ти оголосиш їм:

2. Якщо купиш раба єврея, нехай він працює шість літ, а сьомого нехай вийде на волю без виплати.

3. Якщо він прийшов сам, нехай і вийде сам. А якщо він одружений, то вийде з ним також дружина його.

4. Якщо ж господар його дав йому дружину, і вона народила йому синів, або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один.

5. Та коли раб скаже: " Люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх; не піду на волю",

6. То нехай господар його приведе його перед суддями, і підведе його до дверей чи до одвірка, і проколе йому господар вухо його шилом, і він залишиться служити йому навіки.

7. Якщо хтось продасть доньку свою як рабиню, то вона не може вийти, як виходять раби,

8. Якщо вона не до вподоби господареві своєму, і він не заручить її, нехай дозволить викупити її, а чужому народові продати її не вільний, бо сам знехтував нею.

9. Якщо він заручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок.

10. Якщо ж другу візьме за нього, то її не можна позбавляти харчу, одягу і подружнього співжиття.

11. А якщо він оцих трьох речей не вчинив для неї, нехай вона відійде даром, без викупу.

12. Хто ударить чоловіка так, що той помре, нехай буде скараний на смерть.

13. Але якщо хтось не мав злого наміру, а Бог попустив йому попасти під руки його, то Я призначу у тебе місце, куди податися убивникові.

14. А якщо хтось із наміром умертвить ближнього підступно, то навіть од жертовника Мого бери його на смерть.

15. Хто ударить батька свого, або матір свою, нехай зрокований буде на смерть.

16. Хто украде чоловіка і продасть його, чи знайдуть його у руках його, нехай покараний буде на смерть.

17. Хто лихословить батька свого чи матір свою, нехай покараний буде на смерть.

18. Коли сваряться і один чоловік ударить другого каменем, або кулаком, і той не помре, але змушений буде лягти в ліжко,

19. То, якщо він підведеться і буде виходити з оселі за допомогою палиці, той, хто вдарив його, не підлягатиме смерті; нехай лиш дасть відплату за втрату часу і дасть кошти на лікування його.

20. А якщо хтось ударить раба свого чи рабиню свою палицею, і вони помруть під рукою його, то його треба покарати.

21. Та якщо вони день чи два переживуть, то не варто карати його; бо це його срібло.

22. Коли б'ються люди, і вдарять вагітну жінку, і вона скине дитя, але не матиме іншої шкоди, то взяти з винного пеню, котру вимагатиме чоловік тієї жінки, і він мусить виплатити її згідно з присудом суду.

23. А якщо буде шкода, то віддай душу за душу.

24. Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу.

25. Опік за опік, рану за рану, синяка за синяка.

26. Якщо хтось раба свого ударить в око, чи рабиню свою в око, і пошкодить його, то нехай відпустить їх на волю за око.

27. А якщо хтось виб'є зуба рабові своєму чи рабині своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.

28. Якщо віл заб'є рогами чоловіка чи жінку до смерти, то вола забити камінням, і м'яса його не їсти; а господар вола не має вини.

29. Та, якщо віл був битливий і вчора, і третього дня, і господар знав про те і не остеріг його, а віл убив чоловіка чи жінку, то вола побити камінням, і господаря його зрокувати на смерть.

30. Якщо за нього покладуть викуп, нехай дасть як викуп за душу свою, якого покладуть на нього.

31. Чи сина заб'є рогами, чи доньку заб'є, – за цим же законом чинити з ним.

32. Якщо віл заб'є раба чи рабиню, то господареві їхньому заплатити тридцять шеклів срібла, а вола забити камінням.

33. Якщо хтось розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде до неї віл чи віслюк,

34. То господар ями має заплатити, віддати срібло господареві їхньому, а труп буде його.

35. Якщо чий-небудь віл заб'є до смерти вола у сусіда його, нехай продадуть живого вола, і розподілять навпіл ціну його, також і вбитого нехай розділять навпіл.

36. А якщо відомо було, що віл битливий був учора і третього дня, але господар його не остеріг його, то повинен віддати вола за вола, а вбитий буде його.