Висновки

У нашій науковій роботі було розглянуто проблему впливу рівня самооцінки на почуття самотності у період ранньої дорослості. Вивчення та аналіз усіх аспектів проблеми дозволив зробити деякі висновки.

Нами було визначено особливості самооцінки у період ранньої дорослості. Під час нашого дослідження нами було виявлено, що особистість у ранній дорослості ставить перед собою цілі, вимоги та засоби їх досягнення. Залежно від успішності досягнення цих цілей у людини формується самооцінка. Також вона залежить від того як оцінюють людину оточуючі. Зазначимо, що на даному віковому етапі у людини розвивається професійна самооцінка.

Також нами було розкрито феномен «самотності» в працях вітчизняних та зарубіжних дослідників. У нашій роботі було проаналізовано існуючі теоретичні підходи до феномену «самотності». Це дозволило нам говорити про те, що самотність це переживання, яке супроводжується тривогою, поганим настроєм, інколи відчуженістю. Самотність це психічний стан, який людина відчуває тоді, коли у її житті не має близькості.

Існує багато поглядів на феномен «самотності» і більшість з них схожі. Деякі вчені вважали, що самотність йде з дитинства. На початку перших досліджень самотності, на це почуття дивились як на патологію. Проте, є вчені, що бачили засади самотності у суспільстві та відношеннях з оточуючими.

Зазначимо, що нами було виявлено специфіку прояву самотності в період ранньої дорослості. Розкриття даного пункту дослідження дозволило говорити про те, що феномен близькості та будування сім’ї є основними особливостями періоду ранньої дорослості. Тобто, відсутність близькості в дружбі, в шлюбі є чинником самотності.

Зазначимо, що в проблемі самотності у даний період життя важливим є гендерний аспект. Жінки завжди більш гостро відчувають самотність.

Дослідивши залежність прояву почуття самотності від рівня самооцінки у ранній дорослості ми зробили висновок, що рівень самооцінки дійсно є основним чинником прояву самотності. Причиною самотності може бути не тільки те як оцінює себе людина, а й те як оцінюють її оточуючі.

Людина у період ранньої дорослості знаходиться на шляху формування сім’ї та для неї є дуже важливим соціальне прийняття. Якщо вище зазначені цілі не реалізуються самооцінка людини може змінюватись у негативній формі і як наслідок з’являється почуття самотності.

За результатами кореляції даних ми можемо зробити висновок, що між рівнем самооцінки та почуттям самотності існує тенденція достовірного зв’язку. Спираючись на це ми можемо стверджувати, що гіпотеза нашого дослідження підтвердилась. Оскільки, експериментальна вибірка складала лише 30 чоловік ми не можемо казати про високу достовірність.