Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Євангелія від Луки 2 страница






30. Усілякому, що просить у тебе, давай, і від того, що взяв від тебе, не вимагай назад.

31. І, як хочете, щоб з вами вчиняли люди, так і ви вчиняйте з ними.

32. І, якщо любите люблячих вас, яка вам за те вдячність? Тому що й грішники люблячих їх люблять.

33. І, якщо чините добро тим, котрі вам роблять добро, яка вам за це вдячність? Бо грішники те саме чинять.

34. І, якщо позичаєте тим, від кого сподіваєтеся одержати назад, яка вам за це вдячність? Бо грішники також дають позику грішникам, щоб одержати назад стільки ж.

35. Але ви любіть ворогів ваших, і чиніть добро, і позику давайте, не чекаючи нічого; і буде нагорода велика ваша, і будете синами Всевишнього; бо Він також добрий і до невдячних, і злих.

36. Отож, будьте милосердні, як Батько ваш милосердний.

37. Не судіть, то й вас не судитимуть, не осуджуйте, то й ви не будете осуджені; прощайте, і вам проститься;

38. Давайте і вам дадуть: мірою доброю, натоптаною, пригніченою і переповненою дадуть вам у лоно ваше. Якою мірою ви міряєте, такою ж відміряють й вам.

39. Повідав також їм притчу: Чи може сліпий водити сліпого? Чи не впадуть обидвоє до ями?

40. Учень не буває більшим від свого учителя; але, удосконалившися, буде кожний, як учитель його.

41. Нащо ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?

42. Або, як можеш сказати братові твоєму: Брате! Дай-но я витягну скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди в твоєму оці? Лицеміре! Витягни передніше колоду з твого ока, і тоді побачиш, як витягти скалку з ока брата твого.

43. Немає доброго дерева, котре приносило б поганий плід; і немає поганого дерева, яке приносило б плід добрий.

44. Бо всіляке дерево пізнається з плоду свого; тому що не збирають смокви із терну, і не збирають винограду з чагарника.

45. Добрий чоловік із доброї скарбниці серця свого виносить те, що добре, а злий чоловік із недоброї скарбниці серця свого виносить лихе; бо від повноти серця говорять уста його.

46. Що ви називаєте Мене: Господе! Господе! І не чините того, що Я говорю?

47. Кожний, хто приходить до Мене і слухає слова Мої та виконує їх, скажу вам, на кого схожий:

48. Він схожий на чоловіка, котрий споруджує дім, котрий копав, заглибився і заклав підмурок на камені, тому, коли сталася повінь, і вода натиснула на цей дім, то не змогла схитнути його, тому що він стояв на камені.

49. А той, що слухає і не виконує, схожий на чоловіка, що збудував дім на землі без підмурку, котрий, коли натиснула на нього вода, відразу ж зруйнувався, і руїна дому цього була велика.

Луки 7 Уздоровлення служника.

1. Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав, то зайшов до Капернауму.

2. В одного сотника важко захворів служник і вже помирав, а він був вельми приязний до нього.

3. Коли почув про Ісуса, він послав до Нього юдейських старшин – просити Його, щоби прийшов уздоровити служника його.

4. І вони, як прийшли до Ісуса, просили Його переконливо, кажучи: Він вартий, щоб Ти вчинив це для нього.

5. Бо він любить народ наш і збудував нам синагогу.

6. Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник прислав до Нього друзів, щоб сказати Йому: Не турбуйся, Господе, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах.

7. Тому-то й себе самого я вважаю недостойним, прийти до Тебе; але скажи слово, і уздоровиться слуга мій;

8. Бо я також підвладний чоловік, але, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде, і другому: Прийди – і приходить; і служникові моєму: Зроби це – і вчиняє.

9. Почувши про це, Ісус здивувався з нього і звернувся до народу, що йшов за Ним: Кажу вам, що навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.

10. Посланці, повернувшися в дім (сотника) побачили служника, що одужав.

11. Потому Ісус пішов до міста, що називалося Наїн; і з Ним пішли учні Його та багато народу.

12. А коли Він наблизився до міської брами, якраз виносили померлого, єдиного сина в матері, а була вона вдовою; і багато народу йшло з нею із міста.

13. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач.

14. Він підійшов і торкнувся до нош; ті, що несли, зупинилися; і Він сказав: Юначе! Тобі кажу, підведися.

15. Мертвий підвівся, сів, і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.

16. І всіх їх виповнив страх, і прославляли Бога, кажучи: Великий пророк постав між нами; і Бог навідав народ Свій.

17. Така чутка про Нього розповсюдилася на всій Юдеї і поза її межами в окрузі.

18. І повідали Іванові учні його про все те.

19. Тоді Іван покликав двох із учнів своїх, і послав їх до Ісуса запитати: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам чекати на іншого?

20. Вони прийшли і сказали Ісусові: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи на іншого нам чекати?

21. А в цьому часі Він багатьох уздоровив від хвороб та недуги, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.

22. І сказав їм Ісус у відповідь: Вертайте, повідайте Іванові, що ви бачили і що ви чули: Сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, і вбогим звіщається Добра Вість.

23. І блаженний, хто не спокуситься через Мене.

24. Коли посланці Іванові пішли, Він почав говорити народові про Івана: На що ви ходили дивитися в пустелі? Може, на тростину, вітром розхитану?

25. На що ви ходили дивитися в пустелі? Може, на чоловіка, одягнутого в м‘яку одежу? Але ті, що ошатно одягаються і розкошують, живуть при подвір‘ях царських.

26. На що ж ви ходили дивитися? Може, на пророка? Так, повідую вам, навіть більше, аніж на пророка.

27. Це той, про котрого написано: Ось, Я посилаю Ангела Мого перед Тобою, котрий приготує шлях Твій перед Тобою.

28. Бо кажу вам: Із народжених жінками – жодного пророка, більшого від Івана Хрестителя; але менший у Царстві Божому більший від нього.

29. І весь народ, що слухав Його, а також митники прославили Бога, хрестившися хрещенням Івановим.

30. А фарисеї і законники відкинули волю Божу про себе, не хрестилися від нього.

31. Тоді Господь сказав: До кого порівняю людей роду цього? І на кого вони схожі?

32. Вони схожі на дітей, котрі сидять на вулиці, кличуть одне одного і кажуть: Ми вам грали на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.

33. Бо прийшов Іван Хреститель: ні хліба не їсть, ні вина не п‘є; і кажете: У ньому демон.

34. Прийшов Син Людський: їсть і п‘є; і кажете: Ось чоловік, який любить їсти і пити вино, приятель митникам і грішникам.

35. І виправдана мудрість усіма дітьми її.

36. Хтось із фарисеїв просив Його пообідати з ним; і Він зайшов до оселі фарисея і приліг.

37. І ось, жінка того міста, котра була грішницею, дізналася, що Він приліг у домі фарисея, принесла алебастрову посудину мира;

38. Вона припала до Його ніг іззаду й почала обливати Його ноги слізьми і витирати волоссям голови своєї, та цілувати ноги Його, і мазала миром.

39. Коли побачив те фарисей, котрий запросив Його, то сказав подумки: Якби Він був пророком, то пізнав би, хто і яка жінка торкається до Нього, бо вона грішниця.

40. Ісус обернувся до нього і сказав: Симоне! Я маю дещо сказати тобі. Він озвався: Скажи, Учителю.

41. Ісус сказав: У одного позикодавця було два боржники; один був винен п‘ятсот динаріїв, а другий п‘ятдесят;

42. Та оскільки вони не мали чим заплатити, він простив обидвом. Нумо, скажи, котрий з них більше полюбить його?

43. Симон відповідав: Гадаю, той, кому більше простив. Він сказав: Ти добре розсудив.

44. А тоді обернувся до жінки, і сказав Симонові: Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твоєї оселі, і ти води Мені на ноги не дав; а вона слізьми облила Мені ноги і волоссям голови своєї витерла.

45. Ти поцілунку Мені не дав; а вона з тієї хвилини, як Я прийшов, не перестає цілувати в Мене ноги.

46. Ти голови Мені оливою не помазав; а вона миром помазала Мені ноги.

47. А тому повідую тобі: Прощаються їй багато гріхів за те, що вона полюбила багато; а кому мало прощається, той мало любить.

48. А їй сказав: Прощаються тобі гріхи!

49. І ті, що були біля Нього почали казати подумки: Хто це, що й гріхи прощає?

50. А Він сказав жінці: Віра твоя врятувала тебе; йди з миром.

Луки 8 Ісус проповідує і уздоровлює в Галілеї.

1. Після цього Він проходив містами й поселеннями, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з ним дванадцятеро.

2. І деякі жінки, котрих Він уздоровив од злих духів і хворощів: Марія, звана Магдалиною, з котрої вийшло сім демонів,

3. Й Іванна, дружина Худзи, урядовця Іродового, і Сусанна, та багато інших, котрі слугували Йому маєтністю своєю.

4. А коли зібралося багато народу, і з усіх міст мешканці сходилися до Нього, Він почав оповідати притчею:

5. Вийшов сівач сіяти насіння своє; і коли він сіяв, деяке впало при дорозі і його потоптано, і птахи небесні видзьобали його.

6. А деяке впало на каміння і тільки-но зійшло, як відразу всохло, тому що не мало вологи.

7. А деяке впало поміж терням, і виросло терня і заглушило його.

8. А деяке впало на добру землю, і коли зійшло, то з часом принесло плід сторицею. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!

9. А учні Його запитали в Нього: А що б вона мала означати, ця притча?

10. Він сказав: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим – у притчах, аж так, що вони дивляться, і не бачать, і чують, і не розуміють.

11. Ось, що означає притча оця: Насіння – є слово Боже;

12. А те, що впало при дорозі, це суть ті, що слухають, до котрих пізніше приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб вони не увірували і не врятувалися.

13. А те, що впало на каміння, – це ті, котрі почують слово, з радістю приймають, але котрі не мають коріння, і в певному часі вірують, а під час спокуси відпадають.

14. А те, що впало в терня, це ті, котрі слухають слово, але відходячи, турботами, багатством і насолодами житейськими придушуються і не приносять плоду.

15. А те, що впало на добру землю, це ті, котрі, почувши слово, бережуть його в доброму й чистому серці і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!

16. Ніхто запаленої свічки не покриває посудиною, або не ставить її під ліжко, а ставить на свічник, щоб світло бачили ті, хто входить.

17. Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні утаємниченого, що не стало б відомим і не виявилося б.

18. Отож, пильнуйте, як ви слухаєте; бо хто має, тому дасться, а хто не має, в того відбереться й те, що він сподівається мати.

19. І прийшли до Нього Матір і брати Його, і не могли підійти до Нього через юрбу народу.

20. І повідали Йому: Матір і брати Твої стоять надворі, бажають бачити Тебе.

21. Він сказав їм у відповідь: Матір Моя і брати Мої – є ті, що слухають слово Боже і виконують його.

22. Одного дня Він зайшов у човен з учнями Своїми і сказав їм: Перепливемо на той бік озера. І попливли.

23. Під час плавання їхнього Він заснув. А на озері зчинилася буря значна, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.

24. Вони підійшли, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! Гинемо! Але Він підвівся й заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і тиша настала.

25. Тоді сказав Він їм: Де віра ваша? А вони у страхові і подиві сказали один одному: Хто ж це такий, що навіть вітрам наказує і воді, і підкоряються Йому?

26. І припливли в країну Гадаринську, що навпроти Галілеї.

27. А коли Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік городянин, що з давніх часів мав у собі демонів, не вдягався ніколи, і мешкав не в оселі, а в гробах (печерах).

28. Він побачив Ісуса, закричав, і впав перед Ним ницьма і голосно сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.

29. Бо Ісус звелів духові нечистому вийти з цього чоловіка; тому що він тривалий час мучив його, аж так, що його зв‘язували ланцюгами і мотузками, оберігаючи його, але він розривав ланцюги, – і гнав його демон у пустелю.

30. Ісус запитав його: Яке в тебе ім‘я? Він сказав: Легіон, тому що багато демонів увійшло в нього.

31. І вони просили Ісуса, щоб не наказував їм кинутися в безодню.

32. Тут-таки на горі паслося велике стадо свиней; і демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм.

33. Демони вийшли з чоловіка і увійшли в свиней; і кинулося стадо з крутопаду в озеро і втопилося.

34. А пастухи все це бачили і кинулися тікати, і розповіли про це в місті і в поселеннях.

35. І вийшли люди подивитися, що сталося; а коли прийшли до Ісуса, побачили чоловіка, з котрого вийшли демони, що сидів біля ніг Ісуса, вже одягнутого і при здоровому глузді; і жахнулися.

36. А пастухи розповіли їм, як уздоровлювався біснуватий.

37. І просив Його увесь народ Гадаринської округи відійти од них, тому що виповнилися великим страхом. Він зайшов у човен і повернувся.

38. А чоловік той, з котрого вийшли демони, просив Його, щоб з Ним бути. Але Ісус відпустив його, сказавши:

39. Повернися до своєї домівки, і повідай, що учинив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що учинив йому Ісус.

40. А коли Ісус повернувся, народ прийняв Його, тому що всі чекали на Нього.

41. І ось, прийшов чоловік на ім‘я Яір, котрий був старшим у синагозі, і впавши до ніг Ісуса, просив Його зайти до його оселі,

42. Тому що в нього була одна донька, років дванадцяти, і вона помирала. Коли Він йшов, то народ юрмився біля Нього.

43. І жінка, що страждала на кровотечу дванадцять літ, котра витратила на лікарів увесь свій маєток, і ніхто з них не міг її уздоровити,

44. Підійшла ззаду і торкнулася поли одягу Його; і тієї ж миті кровотеча в неї припинилася,

45. І сказав Ісус: Хто торкнувся до Мене? Коли всі заперечували, Петро сказав, а також ті, що були з Ним: Учителю! Народ оточує Тебе і тіснить, – а Ти кажеш: Хто торкнувся до Мене?

46. Але Ісус сказав: Хтось торкнувся до Мене; бо Я відчував силу, що виходила з Мене.

47. Та жінка зрозуміла, що вона не втаємничилася, з трепетом підійшла, і, впавши перед Ним, призналася Йому при всьому народові, з якої причини торкнулася до Нього, і як тієї ж миті уздоровилася..

48. Він сказав їй: Збадьорся, дочко! Віра твоя врятувала тебе; йди з миром,

49. А коли Він ще говорив це, прийшов один з домашніх старшини синагоги і сказав йому: Донька твоя померла; не чини труднощів Учителеві.

50. Але Ісус почув це і сказав: Не бійся, тільки віруй, і врятована буде.

51. А коли прийшов до оселі, не дозволив зайти нікому, окрім Петра, Івана та Якова, і батька юнки, і матері.

52. Усі плакали і ридали за нею. Та Він сказав: Не плачте; вона не померла, але спить.

53. І сміялися з Нього, відаючи, що вона померла.

54. А Він спровадив усіх геть, узяв її за руку і голосно сказав: Дівчинко, підведися!

55. І повернувся дух її; вона відразу підвелася; і Він порадив їм дати їй їсти.

56. І були вражені батьки її. А Він наказав їм нікому не оповідати про те, що сталося.

Луки 9 Ісус посилає учнів благовістити.

1. Він покликав дванадцятьох, дав їм силу і владу над усіма демонами і уздоровлювати від недуг.

2. І послав їх проповідувати Царство Боже і уздоровлювати хворих;

3. І сказав їм: Нічого не беріть у дорогу: ні посоха, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі.

4. І в який дім зайдете, там залишайтеся і звідти рушайте в дорогу,

5. А якщо десь не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ваших ніг для свідчення супроти них.

6. Вони пішли, і проходили поселення, благовістили і уздоровлювали повсюди.

7. Почув Ірод тетрарх про те все, що вчинив Ісус, і віри не йняв: Бо одні казали, що це Іван постав із мертвих;

8. Інші, що Ілля з‘явився, а ще інші, що один із стародавніх пророків воскрес.

9. І сказав Ірод: Іванові я відтяв голову; а хто ж Оцей, про Котрого я чую такі речі? І шукав нагоди побачити Його.

10. Коли Апостоли повернулися, то розповіли Йому, що вони вчинили; і Він, узявши їх із собою, відійшов сам у пустельне місце поблизу міста, що зветься Віфсаїда.

11. Але народ дізнався й пішов слідом за Ним; і Він прийняв їх, бесідував з ними про Царство Боже, а тих, що просили уздоровлення, Він уздоровлював.

12. А день уже схилявся на вечір. І наблизилися до Нього дванадцятеро і казали Йому: Відпусти народ, щоб вони пішли в довколишні поселення і села ночувати і дістали харчів; тому що ми тут у пустельному місці.

13. Але Він сказав їм: Ви дайте їм їсти. Вони сказали: У нас немає більше п‘яти хлібів і двох рибин; може, нам піти й купити харчів для всіх цих людей?

14. Бо їх було близько п‘яти тисяч чоловіків. Але Він сказав учням Своїм: Розсадіть їх рядами по п‘ятдесят.

15. І вчинили так, і розсадили всіх.

16. А Він узяв п‘ять хлібів і дві рибини, і, глянувши на небо, благословив їх, переламав і дав учням, щоб роздавали народові.

17. І їли, і наситилися всі, і залишених у них кусків набрали дванадцять кошів.

18. Одного разу, коли Він молився на самоті, і учні Його були з Ним, Він запитав їх: За кого має Мене народ?

19. Вони сказали у відповідь: За Івана Хрестителя, а інші – за Іллю; а ще інші кажуть, що один із стародавніх пророків воскрес.

20. І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Відповідав Петро: За Христа Божого.

21. Але Він суворо наказав їм нікому не говорити про це,

22. Він сказав, що Синові Людському треба багато постраждати, і бути відкинутим старшинами, першосвящениками і книжниками, і бути вбитому, і третього дня воскреснути.

23. А до всіх Він сказав: Якщо хтось хоче йти за Мною, відмовся од себе, візьми хреста свого щоденно і йди за Мною слідом.

24. Бо хто хоче життя своє зберегти, той втратить його; а хто втратить життя заради Мене, той врятує його;

25. Бо яка чоловікові користь надбати цілий світ, а себе самого погубити, чи нашкодити собі?

26. Бо хто буде соромитися Мене і Моїх слів, того Син Людський посоромиться, коли прийде у славі своїй, і Отчій, і святих Ангелів.

27. Повідую вам істину: Є деякі, що стоять тут, які не спізнають смерти, але побачать Царство Боже.

28. По цих словах десь через вісім днів, узяв Петра, Івана та Якова і пішов Він на гору помолитися.

29. І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одежа Його стала білою і осяйною.

30. І ось, два мужі розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілля;

31. Котрі прийшли у славі, вони говорили про Його відхід, котрого Йому треба було звершити в Єрусалимі.

32. А Петро і ті, що були з ним, обтяжені були сном; але пробудилися, побачили славу Його, і двох мужів, котрі стояли з Ним.

33. І коли вони відходили од Нього, сказав Петро Ісусові: Учителю! Добре нам отут бути; вчинимо три курені: одного Тобі, одного Мойсеєві, і одного Іллі, – не відаючи, що казав.

34. Коли він говорив це, з‘явилася хмарина і осяяла їх; і настрашилися, коли ті зайшли в хмару.

35. І був з хмари голос, що казав: Це – Син Мій улюблений; Його слухайте.

36. Коли був голос цей, залишився Ісус один. А вони промовчали і нікому не говорили за тих днів про те, що бачили.

37. А наступного дня, коли вони зійшли з гори, зустріло Його багато народу,

38. Раптом хтось із народу закричав: Учителю! Благаю Тебе глянути на мого сина, він-бо один у мене:

39. Його охоплює (нечистий) дух, і він раптом скрикує, і терзає його, аж він випускає піну; і насилу відступає од нього, змучивши його.

40. Я просив учнів Твоїх вигнати його; і вони не змогли.

41. Ісус у відповідь сказав: О, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи сюди сина твого.

42. Коли той іще йшов, демон повалив його і почав бити; але Ісус заборонив нечистому духові; і уздоровив юнака, і віддав його батькові його.

43. І всі були вражені величчю Божою. А коли всі дивувалися з усього, що вчинив Ісус, Він сказав Своїм учням:

44. Укладіть ви собі у вуха слова оці: Син Людський буде виданий до рук людських.

45. Але вони не зрозуміли слова цього – воно було закрите від них, аж так, що вони не втямили його; а запитати Його про це слово боялися.

46. А спало їм на думку: А хто найбільший серед них?

47. Та Ісус, знаючи думки їхні, взяв дитину, поставив її біля Себе

48. І сказав їм: Хто прийме оце дитя в ім‘я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто послав Мене, – бо хто з вас найменший з-поміж усіх, той буде великим.

49. При цьому Іван сказав: Учителю! Ми бачили чоловіка, що йменням Твоїм виганяв демонів, і заборонили йому, тому що він не ходить з нами.

50. Ісус сказав йому: Не забороняйте; бо хто не супроти вас, той за вас.

51. А коли наблизилися дні, коли мали взяти Його від світу, Він побажав рушити до Єрусалиму.

52. І послав вісників перед Собою; і вони пішли і зайшли до поселення самарійського, аби приготувати для Нього.

53. Але там не прийняли Його, тому що Він мав вигляд мандрівника до Єрусалиму.

54. Учні Його, Яків та Іван, побачили те і сказали: Господе! Чи хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і винищив їх, як ото Ілля вчинив?

55. Але Він, обернувшися до них, заборонив їм і сказав: Не відаєте, якого ви духа;

56. Бо Син Людський прийшов не вигублювати душі людські, а рятувати. І пішли до другого поселення.

57. Сталося, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господе! Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов.

58. Ісус одказав йому: Лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; а Син Людський не має де прихилити голову.

59. А іншому сказав: Йди за Мною. Той відповів: Господе! Дозволь мені передніше піти й поховати батька мого.

60. Але Ісус сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх померлих; а ти йди, благовісти Царство Боже.

61. І ще інший сказав: Я піду за Тобою, Господе! Але передніше дозволь мені попрощатися з домашніми моїми.

62. Але Ісус сказав йому: Ніхто, з тих, що кладуть руку свою на плуга і озирається назад, не надійний для Царства Божого.

Луки 10 Ісус посилає благовістити сімдесят учнів. Пророцтво у місійній роботі.

1. Після цього вибрав Господь ще інших сімдесят, і послав їх по двоє перед Собою до всілякого міста і місцини, куди Сам хотів піти,

2. І сказав їм: Жнива багато, а женців замало; Отож, благайте Господа жнив, щоб вислав женців на жниво Своє.

3. Рушайте! Я посилаю вас, наче ягнят до вовків.

4. Не беріть ні мішка, ні торбини, ні взуття, і нікого на шляху не вітайте,

5. Як зайдете до якоїсь оселі, найперше кажіть: Мир домові цьому!

6. І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш; а якщо ні, то до вас повернеться;

7. У домі тому лишайтеся, їжте і пийте, що в них є: бо трудівник вартий нагороди за працю свою. Не переходьте з дому в дім.

8. І якщо прийдете до якогось міста, і приймуть вас, їжте, що вам запропонують;

9. І уздоровлюйте хворих, що в ньому будуть, і кажіть їм: Наблизилося до вас Царство Боже.

10. А якщо прийдете до якогось міста, і не приймуть вас, то вийдіть на вулицю і скажіть:

11. Навіть порох, що прилип до нас від вашого міста, обтрусимо вам; одначе знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.

12. Повідую вам, що Содомові в день відомий буде краще, аніж місту отому.

13. Горе тобі, Хоразине! Горе тобі Віфсаїдо! Бо якби у Тирі чи Сидоні були сили, явлені у вас, то вже давненько вони покаялися б, сидячи у веретищі і попелі.

14. Але й Тирові і Сидонові краще буде на суді, аніж вам.

15. І ти, Капернауме, що до неба звеличився, до пекла провалишся.

16. Хто слухає вас – Мене слухає, а той, що ухиляється од вас, від Мене ухиляється. а той, що ухиляється від Мене, ухиляється від Того, що послав Мене.

17. Сімдесят учнів повернулися з радістю і казали: Господе! І демони (біси) підкоряються нам в ім‘я Твоє.

18. А Він сказав їм: Я бачив сатану, що з неба впав, як блискавиця;

19. Ось, даю вам владу наступати на гадів і скорпіонів і на всю силу ворожу; і ніщо не зашкодить вам.

20. Однак не радійте з того, що духи вам підкоряються, але радійте тим, що імена ваші написані на небесах.

21. О цім часі зрадів Ісус духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господе неба і землі, що ти утаємничив це від мудрих і розумних, та відкрив немовлятам; так, Отче! Бо такою була Твоя добра воля.

22. Він обернувся до учнів і сказав: Усе передано Мені Батьком Моїм, і хто є Син, не відає ніхто, окрім Батька, і хто є Батько, не відає ніхто, окрім Сина, і кому Син бажає відкрити.

23. І, звернувшися до учнів, сказав їм наодинці: Блаженні очі, котрі бачать те, що ви бачите!

24. Бо повідую вам, що багато пророків і царів жадали бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

25. Аж ось, один законник підвівся і, спокушуючи Його, сказав: Учителю! Що мені вчинити, аби успадкувати життя вічне?

26. А Він сказав йому: У законі, що написано? Як читаєш?

27. Він сказав у відповідь: Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе.

28. Ісус сказав йому: Ти щиро відповів; Так учиняй і будеш жити.

Притча про доброго самарянина.

29. Але він, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: А хто мій ближній?

30. На це сказав Ісус: Один чоловік простував з Єрусалиму до Єрихону і попав до рук розбійникам, котрі зірвали з нього одяг, завдали йому ран і покинули його заледве живим.

31. Як на те, один священик поспішав тією дорогою і, побачивши його (чоловіка), пройшов мимо.

32. Так само й левит був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.

33. А один самарянин проїздив дорогою і знайшов його, пожалів.

34. Він підійшов, перев‘язав йому рани, полив їх оливою і вином; і посадив його на свого віслюка, привіз його до заїзду, і доглянув його.

35. А другого дня, як від‘їздив, витягнув два динарії, дав їх господареві заїзду і сказав йому: Поклопочися за нього; і, якщо витратиш на нього більше, то я, коли повернуся, віддам тобі.

36. Як ти гадаєш собі, хто з оцих трьох був ближнім чоловікові, що постраждав од розбійників?

37. Він сказав: Той, що вчинив йому милість. Тоді Ісус сказав йому: Іди, і ти вчиняй так само.

38. Коли ж вони були в дорозі, то прийшов Він до одного поселення; тут жінка на ім‘я Марта, прийняла Його в оселю свою;

39. У неї була сестра, на ім‘я Марія, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слова Його.

40. А Марта піклувалася щедрою гостиною, а тому підійшла і сказала: Господе! Чи в Тебе потреби немає, що сестра моя залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.

41. Але Ісус сказав їй у відповідь: Марто, Марто! Ти піклуєшся і клопочешся чималим,

42. Проте лиш на одне потреба. А Марія вибрала кращу частку, котра не відбереться од неї.

Луки 11 Ісус навчає учнів молитися. (Мт.6: 5, 9-13; 7: 7)

1. Сталося, що, коли Він молився в одному місці, і перестав, один із учнів Його сказав Йому: Господе! Навчи нас молитися, як Іван навчав учнів своїх.

2. Він сказав їм: Коли молитеся, кажіть: Отче наш, Сущий на Небесах! Хай святиться ймення Твоє; Хай прийде Царство Твоє, Нехай буде воля Твоя і на землі, як на Небі.

3. Хліб наш щоденний подавай нам на кожний день;

4. І прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо боржникам нашим, і не введи нас у спокусу, але захисти нас від лукавого.

5. І сказав їм: Якщо, хто-небудь із вас, маючи приятеля, прийде до нього опівночі і скаже йому: Друже! Позич мені три хліби,

6. Бо приятель мій з дороги зайшов до мене, а мені нічим його пригостити;

7. А той зсередини скаже йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зі мною в постелі; не можу підвестися і дати тобі.

8. Якщо, кажу вам, він не підведеться і не дасть йому, покликаючись на дружбу з ним, усе ж таки через його настирливість підведеться і дасть йому, скільки просить.

9. І Я скажу вам: Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.

10. Бо кожний, хто просить, одержує, а той, що шукає, знаходить; і тому, хто стукає, відчинять.

11. Котрий із вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, дасть йому каменя? Або, коли попросить риби, подасть йому гадину замість риби?

12. Або, якщо попросить яйце, подасть йому скорпіона?

13. Отож, якщо ви, навіть виповнені гнівом, умієте щедро добро дітям чинити, то тим паче Батько Небесний дасть Духа Святого тим, що просять у Нього.

14. Одного разу вигнав Він демона, котрий німував; і коли демон вийшов, німий почав говорити, а народ здивувався.

15. А деякі з них запевняли: Він виганяє демонів силою Вельзевула, князя бісівського.

16. А ще інші, щоб спокусити, вимагали від Нього ознаки з неба.

17. Але Він, відаючи помисли їхні, сказав їм: Усіляке царство, що розділиться саме в собі, спорожніє, і дім, розділений сам у собі, упаде.

18. Якщо ж сатана розділився у собі, то як устоїть царство його? А ви кажете, що Я силою вельзевуловою виганяю демонів.

19. І, якщо Я силою вельзевуловою виганяю демонів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.