Книга Ісуса Навина

НАВИНА 1

1. По смерті Мойсея, слуги Господнього, Господь сказав Ісусові, синові Навиному, служителеві Мойсеєвому:

2. Мойсей, слуга Мій, помер; отож, підведися, перейди через Йордан цей, ти і увесь народ сей, на землю, котру Я даю їм, синам Ізраїля.

3. Кожне місце, на котре стануть стопи ніг ваших, Я даю вам, як Я сказав Мойсеєві:

4. Від пустелі і Ливану цього й до річки великої, річки Єфрату, всю землю хеттеїв; і до великого моря на захід сонця будуть рубежі ваші.

5. Ніхто не встоїть перед тобою упродовж усіх днів життя твого; і, як Я був з Мойсеєм, так буду й з тобою; не відступлюся од тебе і не залишу тебе.

6. Будь несхитним і мужнім; бо ти народові цьому передаси на володіння землю, котру Я присягався батькам їхнім дати їм.

7. Тільки будь несхитний і вельми мужній, і ревно пильнуй і виконуй увесь закон, котрий заповідав тобі Мойсей, слуга Мій, не ухиляйся від нього ні праворуч, ані ліворуч, щоб мав успіх у всіх започатках твоїх.

8. Нехай же не відходить ця книжка закону від уст твоїх; але пізнавай її вдень і вночі, щоб достеменно виконувати все, що в ній написане: тоді матимеш успіх на шляхах твоїх і будеш учиняти розважливо.

9. Ось, Я наказую тобі: будь несхитний і мужній, не страхайся і не жахайся; бо з тобою Господь, Бог твій, скрізь, куди не підеш.

10. І наказав Ісус старшинам народу і сказав:

11. Пройдіться станом і накажіть народові, і скажіть: Збирайте собі їжу на дорогу; бо за три дні по цьому ви підете за Йордан цей, аби перейти взяти землю, котру Господь, Бог [батьків] ваших, дає вам на володіння.

12. А коліні Рувимовому, Ґадовому і половині коліна Манасіїного Ісус сказав:

13. Пригадайте слово, яке заповідав вам Мойсей, слуга Господній, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам спочинок і землю оцю.

14. Жінки ваші, діти ваші і скотина ваша нехай залишаться на землі, котру дав вам Мойсей, за Йорданом; а ви, ті, що можете битися збройно, рушайте перед братами і допомагайте їм,

15. Допоки Господь не дасть спочину братам вашим, як вам; доки й вони не дістануть на володіння землю, котру Господь, Бог ваш, дає їм. А тоді повертайтеся на спадщину вашу і посідайте землю, котру Мойсей, слуга Господній, дав вам за Йорданом на схід сонця.

16. У відповідь вони сказали Ісусові: Все, що накажеш нам, виконаємо, і куди не пошлеш нас – ми підемо.

17. Як підкорялися ми Мойсеєві, так будемо підкорятися тобі у всьому: тільки Господь, Бог твій, нехай буде з тобою, як Він був з Мойсеєм.

18. Кожний, хто чинитиме усупереч наказові твоєму і не виконає розпоряджень твоїх у всьому, що ти накажеш йому, нехай буде зрокований на смерть. Тільки будь несхитним і мужнім!

НАВИНА 2

1. І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох вивідувачів таємно, і сказав: " Підіть, роздивіться землю та Єрихон." [Двоє юнаків] пішли і прийшли в дім блудниці на ймення Рахав, і лишилися там ночувати.

2. І повідали цареві Єрихонському: Ось, якісь люди із синів Ізраїля прийшли сюди цієї ночі, щоб вивідати землю.

3. Цар Єрихонський послав сказати Рахаві: " Видай людей, котрі прийшли до тебе, які увійшли в дім твій; бо вони прийшли, щоб вивідати всю землю."

4. Але жінка взяла двох юнаків тих і сховала їх, і сказала: " Справді, приходили до мене, але я не відала, звідки вони.

5. Коли ж у сутінках належало зачиняти браму, тоді вони вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Женіться швидше за ними, то ви доженете їх".

6. А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх поміж снопами льону, які поскладала вона певним чином на покрівлі.

7. [А послані] люди гналися за ними шляхом на Йордан до самісінької переправи; а браму [тої ж миті] зачинили, після того, як погоня подалася за ними.

8. Передніше, аніж вони (юнаки) полягали спати, вона зійшла до них на покрівлю

9. І сказала їм: Я знаю, що Господь віддав землю оцю вам; бо ви нагнали жаху на всіх нас, і всі мешканці землі цієї виповнилися од вас страхом.

10. Бо ми чули, як Господь висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як учинили ви з двома царями аморейськими за Йорданом, з Сигоном і Оґом, котрих ви ущент понищили.

11. Коли ми почули про це, знесиліло серце наше, і в жодному [з нас] не стало духу супроти вас; бо Господь, Бог ваш, є Бог на небі вгорі і на землі внизу.

12. Отож, присягніться мені Господом, я благаю вас, що, як я вчинила вам милість, так і ви учините милість домові батька мого; і дасте мені певну ознаку,

13. Що ви збережете живими батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є у них, і захистите наше життя від смерти.

14. Ці люди сказали їй: Життя наше замість вас [нехай буде зроковане] на смерть, якщо ви не відкриєте цієї справи нашої; а коли Господь передасть нам землю, ми вчинимо з тобою милостиво та справедливо.

15. І спустила вона їх на мотузці через вікно; бо дім її був у міському мурі, і вона мешкала у міському мурі.

16. І сказала їм: Ідіть на гору, щоб не зустріли вас переслідувачі, і сховайтеся там на три дні, аж доки не повернуться ті, що погналися [за вами], а тоді підете вашим шляхом.

17. І сказали їй ті люди: Ми вільними будемо від твоєї клятви, котрою ти нас закляла, [якщо не вчиниш так]:

18. Ось, як ми прийдемо на цю землю, ти прив'яжи червону мотузку до вікна, через котре ти нас спустила, а батька і матір твоїх, усю родину батька твого збери до себе у дім твій.

19. І якщо хто-небудь вийде за двері дому твого, того кров на голові його, а ми не завинили, і хто буде з тобою в домі [твоєму], того кров на голові нашій, якщо чиясь рука торкнеться його.

20. Якщо ж ти відкриєш оцю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, котрою ти нас закляла.

21. Вона сказала: Нехай буде за словом вашим! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив'язала до вікна червону мотузку.

22. Вони рушили і прийшли на гору, і пробули та три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Переслідувачі шукали їх по всій дорозі, і не знайшли.

23. Таким чином два оці чоловіки рушили назад, зійшли з гори, перейшли Йордан, прийшли до Ісуса, сина Навинового, і переказали йому все, що з ними сталося.

24. І сказали Ісусові: Справді Господь передав усю землю оцю в наші руки, і всі мешканці землі у страхові од нас.

НАВИНА 3

1. І підвівся Ісус рано-вранці, і рушили вони від Ситтіму і прийшли до Йордану, він і всі сини Ізраїля, і ночували там, ще не переходячи [його].

2. За три дні пішли наглядачі станом,

3. І переказали народові розпорядження, кажучи: Коли побачите Ковчега заповіту Господа, Бога нашого, і священиків, [і] левитів, які будуть нести його, то ви також рушайте з місця свого і йдіть за Ковчегом.

4. А втім, відстань між вами і ним має бути близько двох тисяч ліктів за мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам шлях, котрим простувати; бо ви не ходили цим шляхом ні вчора, ні третього дня.

5. І сказав Ісус народові: Освятіться, бо завтра витворить Господь поміж вами чудеса.

6. А священикам сказав Ісус: Візьміть Ковчега заповіту і рушайте перед народом. [Священики] взяли Ковчега заповіту, і пішли перед народом.

7. Тоді Господь сказав Ісусові: В сей день Я зачну звеличувати тебе перед очима всіх [синів] Ізраїля, аби вони спізнали що, як Я був із Мойсеєм, так буду й з тобою.

8. А ти накажи священикам, які несуть Ковчега заповіту, і скажи: Як тільки увійдете у воду Йордану, зупиніться в Йордані.

9. Ісус сказав синам Ізраїля: Підійдіть сюди і вислухайте слова Господа, Бога вашого.

10. І сказав Ісус: З цього будете знати, що серед вас є Бог живий, котрий прожене від вас ханаанеїв і хеттеїв, і хіввеїв, і періззеїв, і ґірґашеїв, і амореїв, і євусеїв.

11. Ось, Ковчег заповіту Господа всієї землі рушить перед вами через Йордан.

12. І візьміть собі дванадцять мужів із колін Ізраїлевих, по одному чоловікові від коліна.

13. І тільки-но ступні священикових ніг, які нестимуть Ковчега Господа, Володаря всієї землі, ступлять у воду Йордану, то відокремляться води, які течуть донизу, від тих, що вгорі, і вони стануть стіною.

14. Отож, коли народ рушив од своїх шатрів, щоб перейти Йордан, і священики понесли Ковчега заповіту перед народом,

15. То тільки-но ті, що несли Ковчега, ступили у воду Йордану, і ноги священиків, які несли Ковчега, занурилися у воду Йордану (Йордан виходить з берегів своїх в пору жнив),

16. Вода, що бігла зверху, зупинилася і звелася стіною на вельми значній відстані до міста Адама, котре за Цортаном; а та, що бігла в море рівнини, в море Солоне, пішла і щезла.

17. І народ переходив навпроти Єрихону; а священики, які несли Ковчега заповіту Господнього, стояли на суходолі посеред Йордану твердою ногою. Всі [сини] Ізраїля переходили суходолом, аж доки увесь народ не перейшов через Йордан.

НАВИНА 4

1. Коли увесь народ перейшов через Йордан, Господь сказав Ісусові:

2. Візьми собі з народу дванадцять чоловіків, по одному чоловікові з коліна,

3. І накажіть їм і скажіть: Візьміть собі звідси, із річища Йорданового, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх з собою, і покладіть їх на місце, де будете ночувати цієї ночі.

4. Ісус прикликав дванадцятеро чоловіків, котрих призначив із синів Ізраїля по одному чоловікові з коліна;

5. І сказав їм Ісус: Підіть перед Ковчегом Господа, Бога вашого, на середину Йордану, і [візьміть звідти] і покладіть кожний на плече своє одного каменя, за числом синів Ізраїля,

6. Щоб вони були у вас знаменням. Коли запитають вас у прийдешньому сини ваші і скажуть: " Для чого оце каміння? "

7. Ви скажете їм: [Для пам'ятку про те], що вода Йордану розділилася перед Ковчегом Заповіту Господа, коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилась. Таким чином камені оці будуть для синів Ізраїля пам'ятником наповік.

8. І вчинили сини Ізраїля так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін Ізраїля, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там.

9. Й [інші] дванадцять каменів поставив Ісус посеред Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли Ковчега заповіту. Вони там є донині.

10. Священики, які несли Ковчега, стояли посеред Йордану, аж доки не скінчилося все, що Господь наказав Ісусові сказати народові, – так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом квапливо переходив.

11. Коли увесь народ перейшов Йордан, тоді перейшов і Ковчег [заповіту] Господнього, і священики перед народом;

12. І сини Рувимові, і сини Ґада, і половина коліна Манасіїного перейшли, озброєні, попереду синів Ізраїля, як говорив їм Мойсей.

13. Близько сорока тисяч озброєних на бій перейшли перед Господом на рівнини Єрихонські, щоб стати до бою.

14. Того дня звеличив Господь Ісуса перед очима всього Ізраїля, і почали боятися його, як боялися Мойсея, упродовж усіх днів життя його.

15. І сказав Господь Ісусові, говорячи:

16. Накажи священикам, які несуть Ковчега одкровення, вийти з Йордану.

17. Ісус наказав священикам і сказав: Вийдіть з Йордану!

18. І коли священики, які несли Ковчега заповіту Господнього, вийшли з Йордану, то тільки-но ступні ніг їхніх ступили на суходіл, вода Йордану ринула по своєму річищу і полинула, як учора і третього дня, вище усіх берегів своїх.

19. І вийшов народ із Йордану десятого дня першого місяця, і отаборився у Ґілґалі, східніше Єрихону.

20. І дванадцятеро каменів, котрі взяли вони з Йордану, Ісус поставив у Ґілґалі.

21. І сказав синам Ізраїля: Коли запитають у прийдешньому сини ваші батьків своїх: " Що означають ці камені? "

22. Скажіть синам вашим: Ізраїль перейшов через Йордан цей суходолом.

23. Тому що Господь, Бог ваш, осушив воду Йорданову для вас, аж доки ви не перейшли його, так само як Господь, Бог ваш, учинив з Червоним морем, котре осушив перед нами, доки ми не перейшли його,

24. Щоб усі народи землі спізнали, що рука Господня могутня, і щоб ви боялися Господа, Бога вашого, упродовж днів усіх.

НАВИНА 5

1. Коли всі царі аморейські, котрі жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, котрі біля моря, почули, що Господь осушив води Йордану перед синами Ізраїля, допоки переходили вони, тоді знесилилося серце їхнє, і не стало вже у них духу супроти синів Ізраїля.

2. О тій порі сказав Господь Ісусові: Вчини собі гострі ножі і пообрізуй синів Ізраїля вдруге.

3. І вчинив собі Ісус гострі ножі, і обрізав синів Ізраїля на Пагорбі обрізання.

4. Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїля]: увесь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, всі придатні для війни, померли в пустелі на шляху, після виходу з Єгипту.

5. А той народ, що вийшов з Єгипту, був обрізаний; але увесь народ, що народився в пустелі після того, як вийшов з Єгипту, був необрізаний.

6. Бо сини Ізраїля сорок років ходили в пустелі, доки не повмирав увесь народ придатний до війни, що вийшов з Єгипту, котрі не дослухалися голосу Господнього, і котрим Господь присягався, що вони не побачать землі, котру Господь із присягою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед.

7. Але замість них поставив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, бо вони були необрізані, тому що їх у дорозі не обрізували.

8. Коли увесь народ був обрізаний, лишався він на своєму місці у стані, доки не видужав.

9. І сказав Господь Ісусові: Нині Я зняв із вас ганьбу єгипетську. Саме тому й називається те місце: Ґілґал, навіть донині.

10. І стояли сини Ізраїля станом у Ґілґалі, і звершили Пасху чотирнадцятого дня місяця увечері на рівнинах Єрихонських.

11. І другого дня Пасхи почали їсти із плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна того самого дня.

12. А манна перестала падати на другий день потому, як вони почали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїля, але вони їли того року плоди землі ханаанської.

13. Ісус, знаходячись поблизу Єрихону, глянув і побачив: Ось, стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав: Чи наш ти, чи з ворогів наших?

14. Він сказав: Ні, я вождь війська Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, вчинив поклоніння і сказав йому: Що володар мій скаже служнику своєму?

15. Вождь війська Господнього сказав Ісусові: Зніми взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, святе. Ісус так і вчинив.

16. Єрихон замкнувся і лишався запертим від [страху] синів Ізраїля; ніхто не виходив [з нього] і ніхто не входив.

НАВИНА 6

1. Тоді сказав Господь Ісусові: Ось, Я передаю в руки твої Єрихон і царя його, [і] сильних вояків його.

2. Обійдіть довкола міста всі, придатні для війни, і обходьте місто один раз [на день; ] і робіть це шість днів.

3. І семеро священиків нехай несуть сім сурм з баранячих рогів перед Ковчегом; а сьомого дня обійдіть довкола міста сім разів, і священики нехай сурмлять сурмами.

4. Коли озветься баранячій ріг довгим звуком, коли почуєте звук тієї сурми, тоді увесь народ нехай вигукне грімким голосом; і мури міста рухнуть до самого підмурку, і [весь] народ увійде [до міста], кожний зі свого боку.

5. І прикликав Ісус, син Навинів, священиків [ізраїльських], і сказав їм: Несіть Ковчега заповіту; а семеро священиків нехай несуть семеро сурм із баранячих рогів перед Ковчегом Господнім.

6. І сказав народові: Рушайте, і обійдіть довкола міста; а озброєні нехай ідуть перед Ковчегом Господнім.

7. Як тільки Ісус сказав народові, семеро священиків, що несли семеро сурм із баранячих рогів перед Господом, рушили й засурмили сурмами, і Ковчег заповіту Господнього йшов за ними.

8. А озброєні йшли перед священиками, котрі сурмили; а сторожа йшла позаду, простувала за Ковчегом, сурмила сурмами.

9. А народові Ісус наказав, кажучи: " Не вигукуйте і не давайте почути голосу вашого, і щоб навіть слова не виходило з уст ваших до [тієї] днини, поки я не скажу вам: " Вигукуйте! " – і тоді ви заволаєте.

10. У такий спосіб Ковчег [заповіту] Господнього рушив довкола міста, і обійшов один раз; і повернулися в стан, і ночували в стані.

11. [Другого дня] Ісус підвівся рано-вранці, і священики понесли Ковчега [заповіту] Господнього.

12. І семеро священиків, які несли семеро сурм з баранячих рогів перед Ковчегом заповіту Господнього, йшли і сурмили сурмами; а озброєні простували перед ними, а сторожа йшла позаду за Ковчегом заповіту Господнього, і простуючи, сурмили сурмами.

13. У такий спосіб і другого дня обійшли довкола міста один раз, і повернулися в стан. І робили це шість днів.

14. Сьомого дня підвелися удосвіта, при з'яві зорі, і обійшли таким же чином довкола міста сім разів; лише цього дня обійшли довкола міста сім разів.

15. Коли всьоме священики сурмили сурмами, Ісус сказав народові: " Вигукуйте щосили, тому що Господь віддав вам це місто!

16. Місто буде під закляттям, і все, що в ньому, – Господові; тільки Рахав-блудниця нехай залишиться живою, вона і кожний, хто в її домі, бо вона сховала посланців, котрих ми посилали.

17. Але ви не беріть заклятого, щоб і вам не підпасти закляттю; якщо візьмете щось із заклятого, і щоб на стан [синів] Ізраїля не накликати прокляття і не вчинити йому лиха.

18. І все срібло, і золото, і посудини мідні і залізні нехай будуть посвячені Господові, і увійдуть до скарбниці Господньої.

19. Народ заволав, як засурмили сурми. Як тільки-но народ почув голос сурми, заволав грімким голосом; і рухнули мури міста до [свого] підмурку, і народ рушив до [міста], кожний зі свого боку, і взяли місто.

20. І піддали знищенню все, що в місті: і мужів, і жінок, і молодих, і старих, і волів, і овець, і віслюків, – [усе винищили] мечем.

21. А двом юнакам, які вивідували землю, Ісус сказав: Ходіть у дім тієї блудниці і виведіть звідти її і всіх, котрі в неї, бо ви присягнулися їй.

22. І пішли юнаки, які вивідували місто, [у дім жінки], і вивели Рахав, і батька її, і матір її, і братів її, і всіх, котрі у неї [були], і всіх родичів її вивели, і поставили їх поза станом Ізраїльським.

23. А місто і все, що в ньому, спалили вогнем; тільки срібло, і золото, і посудини мідні і залізні віддали до скарбниці дому Господнього.

24. А Рахав, блудницю, і дім батька її, і всіх, котрі у неї [були], Ісус залишив живими, і вона живе поміж Ізраїлем донині: тому що вона сховала посланців, котрих посилав Ісус, щоб вивідати Єрихон.

25. О тій порі Ісус присягнувся і сказав: Проклятий перед Господом той, хто відбудує і збудує місто оце Єрихон; на первістку своєму він покладе підмурок його, і на молодшому своєму поставить браму його.

26. І був Господь з Ісусом, і знаний він був по всій країні.

НАВИНА 7

1. Але сини Ізраїля вчинили злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зерахового, з коліна Юдиного, взяв із заклятого, і гнів Господній спалахнув на синів Ізраїля.

2. Ісус із Єрихону послав людей до Аю, що поблизу Бет-Евена, зі східного боку Бет-Елу, і сказав їм: Рушайте, огляньте землю. Вони рушили і оглянули землю Ай.

3. І, повернувшись до Ісуса, сказали йому: Не весь народ нехай іде, а нехай підуть близько двох тисяч, або близько трьох тисяч вояків, і звоюють Ай; всього народу не утруднюй туди, бо їх мало [там].

4. Отож, пішло туди з народу близько трьох тисяч вояків, але кинулися врозтіч од мешканців Айських.

5. Мешканці Айські забили з них до тридцяти шести чоловіків, і переслідували їх від брами до Шеварім, і розбили їх на схилі гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода.

6. Ісус розідрав одежу свою, і впав долілиць на землю перед Ковчегом Господнім, [і лежав] до самого вечора, він і старшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої.

7. І сказав Ісус: О, Господе, Володарю! Для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас до рук амореїв і вигубити нас? О, якби ми лишилися і жили за Йорданом!

8. О, Господе! Що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм?

9. Ханаанеї і всі мешканці землі почують, і оточать нас, і винищать ім'я наше на землі. І що вчиниш [тоді] йменню Твоєму великому?

10. Господь сказав Ісусові: Підведися, для чого ти упав ниць на лице твоє?

11. Ізраїль згрішив, і переступили вони заповіта Мого, котрого Я заповідав їм; і взяли із заклятого, і вкрали, і утаємничили, і поклали між речі свої.

12. За те сини Ізраїля не могли чинити опору ворогам своїм, але вони показали спини, бо вони попали під закляття; не буду більше з вами, якщо не винищите з-поміж себе заклятого.

13. Підведися, освяти народ і скажи: Освятіться до ранку, бо так говорить Господь, Бог Ізраїля: закляте серед тебе, Ізраїлю, а тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не відкинеш од себе заклятого.

14. Завтра підходьте [всі] за колінами вашими; а коліно, котре покаже Господь, нехай підходить за родинами: родина, яку покаже Господь, нехай підходить по одному чоловікові.

15. І виявленого [за те], [що взяв] закляте, нехай спалять вогнем, його і все, що в нього, за те, що він переступив заповіта Господнього і вчинив беззаконня поміж Ізраїля.

16. Ісус, підвівшись рано-вранці, наказав підходити Ізраїлеві за колінами його; і було виявлене коліно Юдине.

17. Потім наказав підходити племенам Юди; і виявлене плем'я Зераха. Наказав, аби підходило плем'я Зерахове за родинами, і виявлена була [родина] Завдієва.

18. Наказав підходити родині його по одному чоловікові, і виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха, з коліна Юдиного.

19. Тоді Ісус сказав Аханові: Сину мій! Я благаю тебе! Віддай славу Господові, Богові Ізраїля, і вчини перед ним сповідь, і оголоси мені, що ти вчинив; не приховай від мене.

20. У відповідь Ісусові Ахан сказав: Авжеж, я згрішив перед Господом, Богом Ізраїля і вчинив те і те.

21. Поміж здобиччю я побачив гарного плаща шін'арського, і двісті шеклів срібла, і зливок золота вагою на п'ятдесят шеклів; це мені сподобалося, і я взяв його; і ось, воно сховане у землі серед шатра мого, і срібло під ним.

22. Ісус послав людей, і вони побігли в шатро; і [ось], [все] це сховане в шатрі його, і срібло під ним.

23. Вони взяли це із шатра, і принесли до Ісуса і до всіх синів Ізраїля і поклали перед Господом.

24. Ісус і всі Ізраїльтяни з ним узяли Ахана, сина Зерахового, і срібло, і одежу, і зливок золота, і синів його, і дочок його, і волів його, і віслюків його, і овець його, і шатро його, і все, що в нього [було], і вивели їх на долину Ахор.

25. І сказав Ісус: Нащо ти навів на нас лихо? Господь на тебе наводить біду в цей день. І побили його всі Ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, після того, як побили.

26. І накидали на нього величезну купу каміння, [котра вціліла] й донині. Після цього опала лють гніву Господнього. Ось чому те місце називається долиною Ахор навіть до сього дня.

НАВИНА 8

1. Господь сказав Ісусові: Не бійся і не жахайся; візьми з собою увесь народ, придатний для війни, і, підвівшись, рушай на Ай; ось, Я передаю в руки твої царя айського і народ його, місто його, і землю його.

2. Зроби з Аєм і царем його те саме, що вчинив з Єрихоном і царем його, тільки здобич його і скотину його розподіли поміж собою. І постав засідку позаду міста.

3. Ісус і увесь народ, придатний до війни, підвівся, щоб іти на Ай; і вибрав Ісус тридцять тисяч вояків хоробрих, і послав їх уночі.

4. І наказав їм, і сказав: Глядіть, ви будете складати засідку поблизу міста за містом; не відходьте далеко від міста, і будьте напоготові.

5. А я і увесь народ, котрий зі мною, підійдемо до міста. І коли [мешканці Аю] виступлять супроти нас, як і перше, то ми кинемося втікати од них.

6. Вони кинуться за нами; отак ми відтягнемо їх од міста, бо вони скажуть: Утікають від нас, як перше. Коли ми втікатимемо від них,

7. Тоді ви підхопіться із засідки і заволодійте містом; і Господь, Бог ваш, віддасть його в руки ваші.

8. Коли візьмете місто, підпаліть місто вогнем, за словом Господнім учиніте. Глядіть, я наказую вам.

9. У такий спосіб послав їх Ісус, і вони пішли в засідку, і засіли між Бет-Елом і між Аєм, із західного боку Аю; а Ісус тієї ночі спочивав серед народу.

10. Підвівшись удосвіта, Ісус оглянув народ, і пішов він і старшини Ізраїлеві попереду народу до Аю.

11. І увесь народ, придатний для війни, котрий був з ним, рушив, наблизився і підійшов до міста,

12. І розташувався станом із північного боку Аю, а між ним і Аєм була долина. Потім узяв близько п'яти тисяч вояків і вчинив з них засідку між Бет-Елом і Аєм, із західного боку міста.

13. І народ розташував увесь стан, котрий був із північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус тієї ночі на середину долини.

14. Коли побачив те цар айський, тут-таки, з мешканцями міста, підхопившись уранці, виступив супроти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною. А він не відав, що для нього є засідка позаду міста.

15. А Ісус і увесь Ізраїль, наче переможені ними, відступили до пустелі.

16. А вони покликали увесь народ, який був у місті, щоб переслідувати їх; і, переслідуючи Ісуса, віддалилися од міста.

17. У Аї і Бет-Елі не залишилося жодного чоловіка, котрий не погнався б за Ізраїлем. І місто своє вони залишили відчиненим, переслідуючи Ізраїля.

18. Тоді Господь сказав Ісусові: Простягни списа, котрий у руці твоїй, до Аю, бо Я віддам його в руки твої. Ісус простягнув списа, котрий був у руці його, до міста.

19. Ті, що сиділи у засідці миттю звелися з місця того і побігли, тільки-но він простягнув руку свою. І увійшли до міста, і взяли його, і тут-таки підпалили місто вогнем.

20. Мешканці Аю, озирнувшись назад, побачили, що дим від міста підноситься до неба. І не було для них місця, куди втікати, ні туди, ані сюди; бо народ (Ізраїля), який біг до пустелі, повернув на переслідувачів.

21. Ісус та увесь Ізраїль, побачивши, що залишені в засідці захопили місто, і дим від міста підносився [до неба], повернулися і почали винищувати айських людей.

22. А ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися в середині поміж Ізраїльтянами, [з котрих] одні були з одного боку, а інші – з другого. Так винищували їх, що не полишили жодного з них, що зацілів би чи втік.

23. А царя айського взяли живого, і привели до Ісуса.

24. Коли Ізраїльтяни винищили усіх мешканців Аю у полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли вони всі до одного впали од вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернули до Аю і винищили його вістрям меча.

25. Загиблих того дня мужів і жінок, усіх мешканців Аю, було дванадцять тисяч.

26. Ісус не опускав руки своєї, котру простягнув зі списом, доки не піддав закляттю всіх мешканців Аю.

27. Лише худобу і здобич міста цього [сини] Ізраїля поділили поміж собою, за словом Господа, котре [Господь] сказав Ісусові.

28. І спалив Ісус Ай, і перетворив його на вічні руїни, в пустелю донині.

29. А царя айського повісили на дереві, до вечора; а по заході сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля брами міської, і накидали понад ним велику купу каміння, [котра вціліла] навіть донині.

30. Тоді Ісус спорудив жертовника Господові, Богові Ізраїля, на горі Евал.

31. Як заповідав Мойсей, слуга Господній, синам Ізраїля, про що написано в книжці Закону Мойсеєвого, – жертовник із каменів цілих, на котрі не підіймала людина заліза, – і принесли на ньому приношення всеспалення Господові, і звершили пожертви мирних приношень.

32. І написав [Ісус] там на камінні закони Мойсеєві, котрі він написав перед синами Ізраїля.

33. Увесь Ізраїль, старшини його, і доглядачі [його], і судді його поставали з того і з другого боку Ковчега навпроти священиків левитів, які носять Ковчега заповіту Господнього, як захожі, так і давні мешканці, одна половина біля гори Ґеризім, а друга половина біля гори Евал, як передніше наказав Мойсей, слуга Господній, щоб вони благословляли народ Ізраїля.

34. Відтак прочитав [Ісус] усі слова закону, благословення і прокляття, як написано в книзі закону.

35. Із усього, що Мойсей заповідав [Ісусові], не було [жодного] слова, котрого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, і [перед] жінками, і дітьми, і захожими, які були серед них.

НАВИНА 9

1. Зачувши це, всі царі, котрі за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, поблизу Ливану, хеттеї, амореї, ханаанеї, періззеї, хіввеї і євусеї,

2. Зібралися разом, щоб однодушно змагатися з Ісусом та Ізраїлем.

3. Але мешканці Ґів'ону, почувши, що Ісус учинив з Єрихоном і Аєм,

4. Застосували хитрість: пішли, як посланці, і поклали старі мішки на віслюків своїх і старі, потерті та залатані бурдюки вина;

5. І взуття на їхніх ногах було старе й залатане, і одежа на них благенька, і весь подорожній хліб їхній був сухий і запліснявілий.

6. Вони прийшли до Ісуса у стан [Ізраїльський] в Ґілґал і сказали йому і всім Ізраїльтянам: З вельми далекої землі ми прийшли; отож склади з нами угоду на спілку.

7. А ізраїльтяни сказали хіввеям: Можливо, ви мешкаєте поблизу від нас? Як нам скласти з вами спілку?

8. Вони сказали Ісусові: Ми служники твої. Ісус сказав їм: Хто ви і звідки прийшли?

9. Вони сказали йому: З вельми далекої землі прийшли слуги твої у ймення Господа, Бога твого; бо ми чули славу Його і все, що Він у Єгипті вчинив,

10. І все, що Він учинив двом царям аморейським, котрі по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, і Оґові, цареві башанському, котрий [мешкав] у Аштароті.

11. [Чуючи це], старшини наші і всі мешканці нашої землі сказали нам: Візьміть до рук ваші хліба на дорогу, і рушайте назустріч їм, і скажіть їм: Ми – служники ваші; тож складіть з нами угоду на спілку.

12. Цей хліб наш із домів наших ми взяли ще теплим того дня, коли рушали до вас; а тепер ось, він зробився сухим і запліснявів.

13. І оці бурдюки з вином, котрі ми виповнили новими, ось, порвалися, і оця одежа наша, і взуття наше зробилося благеньким від вельми далекої дороги.

14. Чоловіки взяли їхні харчі, а до Господа не звернулися.

15. І склав Ісус з ними угоду про мир, і поклав з ними умову в тому, що він збереже їм життя; і присягнулися їм старшини громади.

16. А за три дні, як підписали вони угоду з ними на спілку, почули, що вони сусіди і живуть близенько від них.

17. Бо сини Ізраїля, вирушивши в дорогу, прийшли в міста їхні третього дня; а міста їхні [були]: Ґів'он, Кефіра, Беерот і Кір'ят-Єарім.

18. Сини Ізраїля не понищили їх, тому що старшини громади присягалися їм Господом, Богом Ізраїля. За все це громада [Ізраїлева] заремствувала на старшин.

19. Усі старшини сказали всій громаді: Ми присягалися їм Господом, Богом Ізраїля, а тому не можемо торкнутися до них;

20. А ось, що учинимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, котрою ми присягалися їм.

21. І сказали їм старшини: Нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для усієї громади. [І вчинила вся громада] так, як сказали їм старшини.

22. Ісус прикликав їх і сказав: Для чого ви обдурили нас, сказавши: " Ми вельми далеко від вас", в той час, як ви мешкаєте близько від нас?

23. За це прокляті ви! І завжди будете рабами: рубатимете дрова і черпатимете воду для дому Бога мого!

24. У відповідь вони сказали Ісусові: Почули ми, раби твої, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, слузі Своєму, дати вам всю землю і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами; а тому ми вельми боялися, щоб ви не позбавили нас життя; і вчинили отак.

25. Тепер ось ми в руці твоїй. Як ліпше і справедливіше тобі видається вчинити з нами, так і вчини.

26. І вчинив з ними так: відхилив од них руку синів Ізраїля, і вони не умертвили їх;

27. І призначив того дня Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для громади і для жертовника Господнього, – навіть донині, на місці, яке вибере [Господь].

НАВИНА 10

1. Коли Адоні-Цедек, цар єрусалимський, зачув, що Ісус захопив Ай і вщент винищив його, і що так само вчинив з Аєм і царем його, як учинив з Єрихоном, і царем його, і що мешканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем і залишилися серед них,

2. Тоді він вельми злякався, тому що Ґів'он місто велике, як одне з царських міст, і більше Аю, і всі мешканці його люди могутні.

3. А тому Адоні-Цедек, цар єрусалимський, послав до Гогама, царя хевронського, і до Пір'ама, царя ярмутського, і до Яфії, царя лахіського, і до Девіра царя еґлонського, аби сказати:

4. Прийдіть до мене, і поможіть мені звоювати Ґів'она за те, що він замирився з Ісусом та синами Ізраїля.

5. Вони зібралися і рушили, п'ятеро царів аморейських: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони всі, та ополчення їхні, і розташувалися табором біля Ґів'ону, щоб воювати супроти нього.

6. Мешканці Ґів'ону послали до Ісуса в стан [Ізраїльський], в Ґілґал, сказати: Не відсахни руки твоєї од служників твоїх; прийди до нас якнайшвидше, порятуй нас і надай нам допомогу, бо зібралися супроти нас усі царі аморейські, які живуть на горах.

7. Ісус вийшов із Ґілґалу сам і з ним увесь народ, придатний для війни, і всі мужі, могутні вояки.

8. І сказав Господь Ісусові: Не бійся їх, бо Я віддав їх в руки твої; ніхто з них не встоїть перед тобою.

9. І напав на них Ісус зненацька, [тому що] цілу ніч простував він із Ґілґалу.

10. Господь навів на них замішання перед Ізраїлем, і вони завдали їм в Ґів'оні нищівної поразки, і переслідували їх по дорозі до пагорбів Бет-Хорону, і нищив їх до Азеки і до Маккеди.

11. Коли ж вони утікали від ізраїльтян схилом гори Бет-Хоронської, Господь кидав на них з небес великі камені до Азеки, і вони помирали; більше було тих, котрі померли від каміння, аніж тих, котрі погинули від меча синів Ізраїля.

12. Ісус прикликав Господа того дня, котрого віддав Господь амореїв в руки Ізраїля, коли понищив їх в Ґів'оні, і вони понищені були перед синами Ізраїля, і сказав перед Ізраїльтянами: " Стань, сонце, над Ґів'оном, і місяць, понад долиною Айялонською"!

13. І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ чинив помсту ворогам своїм. Чи не так написано у книжці Праведного? " Стояло сонце осередь неба і не квапилось на захід майже цілий день"?

14. І не було подібного дня ні передніше, ані по ньому, котрого Господь [так] почув би голос людський. Тому що Господь воював за Ізраїля.

15. Відтак повернувся Ісус і увесь Ізраїль з ним до табору в Ґілґал.

16. А ті п'ятеро царів побігли і сховалися в печері, що в Маккеді.

17. Коли доповіли про те Ісусові і сказали: Знайшлися п'ять царів; вони переховуються в печері, що в Маккеді.

18. Ісус наказав: Приваліть великим камінням отвір печери, і поставте біля неї варту, аби пильнувала їх.

19. А ви не зупиняйтеся, але переслідуйте ворогів ваших, і винищуйте тили війська їхнього, і не давайте їм заскочити в міста їхні; бо Господь, Бог ваш, віддав їх у руки ваші.

20. Після того, як Ісус і сини Ізраїля завдали їм нищівної поразки, і залишки їх замкнулися в містах за мурами,

21. Увесь народ повернувся в табір до Ісуса в Маккеді з миром, і ніхто на синів Ізраїля не ворухнув язиком своїм.

22. Тоді Ісус сказав: Звільніть отвір печери, і виведіть до мене з печери п'ятеро царів тих.

23. Так і вчинили: вивели до нього з печери п'ятеро царів тих: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського і царя еґлонського.

24. Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус прикликав усіх Ізраїльтян і сказав вождям вояків, які ходили з ним: Підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами на шиї їхні.

25. Ісус сказав їм: Не бійтеся і не жахайтеся; будьте несхитними і мужніми; бо так учинить Господь з усіма ворогами вашими, з котрими будете воювати.

26. Потім забив їх Ісус, і, убивши їх, повісив їх на п'ятьох деревах, і висіли вони на деревах до вечора.

27. При заході сонця, наказав Ісус, і зняли їх із дерев, і кинули до печери, у котрій вони переховувалися, і привалили великим камінням отвір печери, [котрі там] навіть донині.

28. Того ж дня захопив Ісус Маккеду, і винищив [місто] мечем і царя його, і винищив їх і всіляку душу, що дихала, що знаходилася в ньому; нікого не залишив, хто зацілів би. І вчинив із царем маккедаським так само, як учинив із царем єрихонським.

29. І рушив Ісус і всі Ізраїльтяни з ним із Маккеди до Лівни, і воював супроти Лівни.

30. І віддав Господь також і її в руки Ізраїля, і царя її, і винищив її Ісус мечем і кожну душу, що [знаходилася] в ній; нікого не залишив у ній, хто зацілів би. І вчинив із царем її так, як учинив із царем єрихонським.

31. Із Лівни рушив Ісус і всі Ізраїльтяни з ним до Лахішу; і розташувався біля нього табором, і воював супроти нього.

32. І віддав Господь Лахіш у руки Ізраїля, і захопив його другого дня, і винищив мечем кожну душу, що була в ньому, так, як учинив з Лівною.

33. Тоді прийшов на допомогу Лахішові Горам, цар ґезерський; але Ісус завдав поразки йому і народові його [мечем] так, що нікого в нього не залишив, хто зацілів би.

34. І рушив Ісус і всі Ізраїльтяни з ним із Лахішу до Еґлону, і розташувалися біля нього табором, і воювали супроти нього.

35. І захопили його того ж дня, і винищили його мечем, кожну душу, що була в ньому, того ж таки дня, винищив він (Ісус), як учинив із Лахішом.

36. І рушив Ісус і всі Ізраїльтяни з ним із Еґлону до Хеврону, і воював супроти нього.

37. І захопили його і винищили його мечем, і царя його, і всі міста його, і кожну душу, що була в ньому; нікого не залишив, хто зацілів би, як учинив він з Еґлоном: винищив його і всі душі, що були в ньому.

38. Відтак завернув Ісус і увесь Ізраїль на Девір і воював супроти нього.

39. І захопив його, і царя його, і всі міста його, і понищили їх мечем, і винищили всяку душу, що була в ньому. Ніхто не залишився, хто зацілів би. Як учинив з Хевроном і царем його, так учинив з Девіром і царем його, і як учинив із Лівною і царем її.

40. І звоював Ісус усю землю нагірну і полудневу і низькі місця, і джерела, і всіх царів їхніх; нікого не лишив, хто зацілів би, і все, що дихало, винищив, як наказав Господь, Бог Ізраїля.

41. І винищив їх Ісус від Кадеш-Барнеа до Аззи, і всю землю Ґошен аж до Ґів'ону.

42. І всіх царів цих і землю їхню Ісус захопив воднораз; бо Господь, Бог Ізраїлів, воював за Ізраїля.

43. Потім Ісус і всі Ізраїльтяни з ним повернулися до табору в Ґілґал.

НАВИНА 11

1. Зачувши [це], Явін, цар хацорський, послав до Йовава, царя мадонського, і до царя шімронського, і до царя ахшафського,

2. І до царів, котрі [замешкали] на півночі, на горі і на рівнині з південного боку Кінроту, і на низинних місцях, і на узгір'ї Дори, на захід.

3. До ханаанеїв, [котрі мешкали] східніше, ближче до моря, до амореїв і хеттеїв, до періззеїв і до євусеїв, що [мешкали] на горі, і до хіввеїв, що [жили] біля Гермона на землі Міцпи.

4. І виступили вони і всі загони [військові] їхні з ними, численний народ, котрий був кількістю, як пісок на березі морському; і коней та колісниць [було] вельми багато.

5. І зібралися всі царі оці, і прийшли й розташувалися табором разом біля озера Меромського, щоб воювати супроти Ізраїля.

6. Але Господь сказав Ісусові: Не бійся [їх]; бо завтра, майже о цій порі, Я покладу їх усіх трупом перед Ізраїлем; а коням їхнім попідрізуєш жили ніг і колісниці їхні спалиш вогнем.

7. Ісус і з ним увесь народ, придатний для війни, зненацька вийшли на них при Мером-водах і напали на них.

8. І дав їх Господь у руки ізраїльтян, і вони понищили їх, і переслідував їх до Сидону великого, і до Місрефот-Маїму, і до долини Міцпи на схід, і понищили їх, так що ніхто з них не залишився, щоб заціліти.

9. І вчинив Ісус із ними так, як сказав йому Господь; коням їхнім перерізав жили, а колісниці їхні спалив вогнем.

10. О тій же порі, повертаючись, Ісус захопив Хацор і царя його забив мечем. (Хацор передніше був чільником усіх оцих царств).

11. І винищили все, що дихає, котре було в ньому, мечем винищивши до ноги, не лишилося жодної душі; а Хацор спалив він вогнем.

12. І всі міста царів оцих і всіх царів їхніх захопив Ісус, і забив мечем, винищив дощенту їх, як наказав Мойсей, слуга Господній.

13. А втім, усі міста, що стояли на узгір'ях, не спалили ізраїльтяни, окрім одного Хацора, [котрого] спалив Ісус.

14. А всю здобич міст оцих і худобу взяли сини Ізраїлеві собі; а людей [усіх] понищили мечем, так що винищили все, що дихало.

15. Як наказав Господь Мойсеєві, слузі Своєму, так Мойсей заповідав Ісусові, а Ісус так і вчинив; не відступив від жодного слова у всьому, що наказав Господь Мойсеєві.

16. У такий спосіб Ісус звоював цей нагірний край, увесь Неґев, всю Ґошен-землю, поділля, Араву і гору Ізраїлеву, і її поділля над морем.

17. Від гори Халак, що тягнеться до Сеїру, до Баал-Ґада у долині Ливанській, біля гори Гермон, і всіх царів їхніх захопив, завдав їм поразки і забив.

18. Тривалий час Ісус провадив війну з усіма цими царями.

19. Не було міста, яке пристало б на мир із синами Ізраїля, окрім хіввеїв, мешканців Ґів'она: все здобули вони у боротьбі.

20. Тому що Господь ожорсточив їхні серця і війною зустріли Ізраїля, для того, щоб Він винищив їх, і щоб не було для них милости, але, щоб вигубити їх, як Господь наказав Мойсеєві.

21. О тій же порі прийшов Ісус і завдав поразки енакам на горі, у Хевроні, в Девірі, в Анаві, на всій горі Юдиній і на всій горі Ізраїлевій; з – містами їхніми винищив їх до ноги Ісус разом з їхніми містами.

22. Не лишилося [жодного] з енаків на землі синів Ізраїля; залишилися тільки в Аззі, в Ґаті і в Азоті.

23. У такий спосіб захопив Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісус у спадок Ізраїльтянам, після розподілу між колінами їхніми. І заспокоїлася земля од війни.

НАВИНА 12

1. Ось царі тієї землі, котрим завдали поразки сини Ізраїля і котрих землю взяли для володіння по той бік Йордану на схід сонця, від потоку Арнон до гори Гермон, і всю рівнину, що на схід:

2. Сигон, цар аморейський, що мешкав у Хешбоні, і володів від Ароеру, що на березі потоку Арнон, і від середини потоку, половиною Ґілеаду, до ріки Яббока, межі дітей аммонових,

3. І рівниною до самого озера Кінрот на схід і до моря рівнини, моря Соленого, на схід по дорозі на Бет-Гаєшімоту, а на південь місцями, що розкинулися біля підніжжя Пісґі,

4. Прилеглий [до нього] Оґ, цар башанський, останній із велетнів, що мешкав у Аштароті і в Едреї,

5. Що володів горою Гермон і Салхою, і всім Башаном, до рубежів ґешурських і маахських, і половиною Ґілеаду, до кордонів Сигона, царя хешбонського.

6. Мойсей, слуга Господній, і сини Ізраїля, забили їх; і дав її (землю) Мойсей, слуга Господній, у спадок [колінові] Рувимовому і Ґадовому і половині коліна Манасіїного.

7. І ось царі [аморейської] землі, котрих переміг Ісус і сини Ізраїля по той бік Йордану на захід від Баал-Ґаду на долині Ливанській до гори Халак, яка простяглася до Сеїру, котру віддав Ісус колінам Ізраїля на володіння, після розподілу їх,

8. На горі, на низинних місцях на рівнині, і при потоках, і в пустелі, і на півдні, хеттеїв, амореїв, ханаанеїв, періззеїв, хіввеїв та євусеїв.

9. Один цар єрихонський, один цар айський, що поблизу Бет-Елу.

10. Один цар єрусалимський, один цар хевронський,

11. Один цар ярмутський, один цар лахіський.

12. Один цар еґлонський, один цар ґезерський.

13. Один цар девірський, один цар ґедерський.

14. Один цар хоремський, один цар арадський,

15. Один цар лівенський, один цар адулламський,

16. Один цар маккедаський, один цар бет-елський,

17. Один цар таппуахський, один цар хеферський,

18. Один цар афекський, один цар шаронський,

19. Один цар мадонський, один цар хацорський,

20. Один цар шімронський, один цар ахшафський,

21. Один цар таанахський, один цар меґіддівський,

22. Один цар кедешський, один цар йокнеамський біля Кармели,

23. Один цар дорський при Нафат-Дорі, один цар ґоїмський в Ґілґалі.

24. Один цар Тірци. Усіх царів тридцять один.

НАВИНА 13

1. Коли Ісус постарів, дійшов літ [похилих], тоді Господь сказав йому: Ти постарів, дійшов літ [похилих], а землі, щоб для володіння брати, лишається ще дуже багато.

2. Лишається ось яка земля: всі округи филистимські і вся [земля] ґешурська.

3. Від Сихору, що перед Єгиптом, до рубежів Екрону на північ, вважаються ханаанськими п'ятеро володарів филистимських: аззатський, ашдодський, ашкелонський, ґатський, екронський та аввеї;

4. А на південь вся земля ханаанська від Меари Сидонської до Афеки, до рубежів аморейських,

5. Також земля Ґівла і весь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду, [що] біля гори Гермон, до входу в Хамату.

6. Усіх мешканців гір від Ливану до Місрефот-Маїму, всіх сидонян Я прожену з-перед синів Ізраїля; то розподіли її за жеребом у спадок Ізраїлю, як Я наказав тобі.

7. Поділи землю цю у спадок дев'яти колінам і половині коліна Манасіїного.

8. А [коліно] Рувимове і Ґадове з другою половиною коліна Манасіїного дістали спадок свій від Мойсея за Йорданом на сході, як дав їм Мойсей, слуга Господній.

9. Від Ароеру, котрий на березі потоку Арнон, і місто, котре осередь долини, і всю рівнину Медеву до Дівону.

10. Також усі міста Сигона, царя аморейського, котрий царював у Хешбоні, до рубежів дітей аммонських,

11. Також Ґілеад і місцевість ґешурську і маахську, і всю гору Гермон і весь Башан до Салхи,

12. Усе царство Оґа башанського, котрий царював в Аштароті і в Едреї. Він залишився один із рефаїмів, котрим Мойсей завдав поразки і прогнав.

13. Але сини Ізраїля не вигнали мешканців Ґешура і Маахи, і живе Ґешур та Маахат серед Ізраїля донині.

14. Лише колінові Левія не дав він спадку. Пожертви Господа, Бога Ізраїлевого, вчинені на вогні, є спадок його, як сказав йому Господь.

15. Колінові синів Рувимових за племенами їхніми дав [спадщину] Мойсей.

16. Рубежем їхнім був Ароер, котрий на березі потоку Арнон, і місто, котре осередь тієї долини, і вся рівнина при Медеві.

17. Хешбон і всі міста його, котрі на рівнині, і Дівон, Бамот-Баал і Бет-Баал-Меон,

18. Ягца, Кедемот і Мефаат,

19. Кір'ятаїм, Сівма і Церет-Гашшахар на горі Емеку,

20. Бет-Пеор і місця біля підніжжя Пісґі, і Бет-Гаєшімот,

21. І всі міста на рівнині, і все царство Сигона, царя аморейського, котрий царював у Хешбоні, котрого убив Мойсей, так само, як і князів мідіамських: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, князів Сигонських, що жили на землі [тій].

22. Також Валаама, Беорового сина, віщуна, забили сини Ізраїля мечем серед інших забитих ними.

23. Рубежем синів Рувимових був Йордан. Ось спадок синів Рувимових, за племенами їхніми, міста і поселення їхні.

24. Мойсей дав також [спадок] колінові Ґадовому, синам Ґадовим, за племенами їхніми.

25. Рубежем їхнім був Язер і всі міста Ґілеадські, і половина землі синів аммонових до Ароеру, що перед Раббою.

26. І [землі] від Хешбону до Рамат-Гамміцпи і Бетоніму, і від Маханаїму до рубежів Девіру.

27. І на долині Бет-Гараму і Бет-Німра, і Суккот і Цафон, залишок царства Сигона, царя хешбонського; рубежем його був Йордан до моря Кіннеретського за Йорданом на сході.

28. Ось спадщина синів Ґадових, за племенами їхніми, міста і поселення їхні.

29. Мойсей дав [спадок] і половині коліна Манасіїного, котрий був [володінням] половини коліна дітей Манасіїних, за племенами їхніми.

30. Рубежем їхнім був: від Маханаїму увесь Башан, все царство Оґа, царя башанського, і всі поселення Яіру, що в Башані, шістдесят міст.

31. А половина Ґілеаду і Аштарот і Едрею, царські міста Оґа башанського, [дав] дітям Махіра, сина Манасіїного, половині дітей Махірових, за племенами їхніми.

32. Ось що Мойсей дав у спадок на рівнинах Моавських за Йорданом навпроти Єрихону на схід.

33. Але колінові Левієвому Мойсей не дав спадщини: Господь, Бог Ізраїля, Сам є спадок їхній, як Він говорив їм.

НАВИНА 14

1. Ось що дістали у спадок сини Ізраїля на землі ханаанській, що розподілили їм у спадок Елеазар священик та Ісус, син Навинів, і старшини поколінь у колінах синів Ізраїля.

2. За жеребом був спадок їхній, як наказав Господь через Мойсея дев'яти колінам і половині коліна [Манасіїного].

3. Бо двом колінам і половині коліна [Манасіїного] Мойсей дав спадок за Йорданом; а левитам не дав спадку поміж ними.

4. Бо від синів Йосипових вийшло двоє колін: Манасіїне і Єфремове; а тому вони й не дали левитам частки на землі, [а лише] міста для осідку з передмістями їхніми для худоби їхньої та [інших] потреб.

5. Як наказав Господь Мойсеєві, так [і] вчинили сини Ізраїля, коли ділили на володіння землю.

6. Сини Юдині прийшли в Ґілґал до Ісуса і сказав йому Калев, син Єфуннеїв, кенезіянин: Ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловікові Божому, про мене і про тебе в Кадеш-Барнеа.

7. Мені було сорок літ, коли Мойсей, слуга Господній, посилав мене до Кадеш-Барнеа оглянути землю; і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці.

8. Брати мої, котрі ходили зі мною, посіяли острах в серце народу; а я не відступився од Господа, Бога мого.

9. І присягався Мойсей того дня і сказав: Земля, котрою ступала нога твоя, буде спадком тобі і дітям твоїм навіки; бо ти не відступився од Господа, Бога мого.

10. Таким чином Господь зберіг мені життя, як він говорив; уже сорок п'ять років [минуло] від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві ці слова, й Ізраїль ходив пустелею; а тепер, мені вісімдесят п'ять років.

11. Але й нині я так само дужий, як і тоді, коли посилав мене Мойсей; скільки тоді було в мене сили, стільки ж і зараз є для того, щоб воювати, та виходити і входити.

12. Отож, дай мені цю гору, про котру говорив Господь того дня; бо ти чув того дня, що там [живуть] сини енакові, і міста [в них] великі й укріплені; якщо Господь [буде] зі мною, то я прожену їх, як говорив Господь.

13. Ісус благословив його, і дав у спадок Калеву, синові Єфуннеєвому, Хеврон.

14. Таким чином Хеврон залишився спадком Калева, сина Єфуннеєвого, кенезіянина, до сього дня, за те, що він не відступився од [волі] Господа, Бога Ізраїлевого.

15. Ім'я Хевронові передніше було Кір'ят-Арба, так називався поміж енаками один чоловік найбільшого зросту. І земля заспокоїлася од війни.

НАВИНА 15

1. Жереб колінові синів Юдиних, за племенами їхніми, випав такий: праворуч від Едому була пустеля Цін, на південь біля Теману.

2. Південним рубежем їхнім було узбережжя Солоного моря від затоки, що тягнеться на південь, до кінця рубежу.

3. На південь тягнеться він до пагорбів Маале-Акраббіму, минає Цін, і, проходячи з південного боку Кадеш-Барнеа, проходить Хецрон і підіймається до Аддару і повертає до Каркаї.

4. Відтак проходить Адмон, і йде до ріки Єгипту аж так, що кінцем цього рубежу є море. Це буде для них південний рубіж.

5. А рубежем на сході – море Солоне аж до гирла Йордану; а рубіж із північного боку [починається] від затоки моря і до гирла Йордану.

6. Звідси рубіж підіймається до Бет-Хоґли й переходить на північ від Бет-Гаарови, і підіймається рубіж до каменя Богана, сина Рувимового.

7. Потім підіймається рубіж від Ахорської долини, а на півночі завертає до Ґілґалу, що навпроти Маале-Адумміму, що на південь від потоку. І біжить той рубіж до води Ме-Ен-Шемешу, і закінчується при Ен-Роґелі.

8. І підіймається той рубіж долиною Ґе-Бен-Гінному південним схилом Євусу – котрий Єрусалим. І підіймається той рубіж до верховини гори, що навпроти Ґе-Гінному на захід, на північному кінці Рефаїм-долини.

9. Од верховини гори рубіж завертає до джерела Ме-Нефтоаху, і йде до міст гори Ефрону; і повертає рубіж на Баали, [це] Кір'ят-Єарім.

10. Потім завертає той рубіж із Баали на захід, до моря, до гори Сеїр, і біжить північним схилом гори Єарім, – [це] Кесалон; і збігає до Бет-Шемешу й переходить до Тімни.

11. Звідси рубіж йде північніше Екрону і завертає рубіж до Шіккарону, і переходить до гори Баали, і йде до Явнеїлу. І закінчується рубіж біля моря. Західний рубіж складає велике море.

12. А західний рубіж – до Великого моря. Оце рубіж синів Юдиних із племенами їхніми з усіх боків.

13. А Калеву, синові Єфуннеєвому, [він] дав частку серед синів Юдиних, як наказав Господь Ісусові: Кір'ят-Арбу, батька Енакового, він же Хеврон.

14. І Калев повиганяв звідти трьох синів енакових: Шешая, і Ахімана, і Талмая, дітей енакових (велетнів).

15. Звідси рушив супроти мешканців Девіра, а ім'я Девіра давніше – Кір'ят-Сефер.

16. І сказав Калев: Хто здолає Кір'ят-Сефер, і здобуде його, тому віддам доньку мою Асху за дружину.

17. І здобув його Отніїл, син Кеназів, брат Калевів. І він віддав за нього дочку Асху за дружину.

18. І сталося: коли вона відходила, то намовила його просити у батька її поля, і зійшла вона з віслюка, а Калев сказав їй: " Що тобі? "

19. І вона сказала: Дай мені дар благословення! Бо ти дав мені землю на півдні, позбавлену вологи, дай мені ще й водні джерела. І він дав їй джерела горішні і джерела долішні.

20. Ось спадок коліна синів Юдиних, за родами.

21. Міста від рубежів синів Юдиних до рубежу Едома на півдні були: Кавцеїл, і Едер, і Яґур.

22. І Кіна, і Дімона, і Ад'ада,

23. І Кедеш, і Хацор, і Їтнан,

24. Зіф, і Телем, і Беалот,

25. І Хацор-Хадатта, і Керійот-Хецрон, це Хацор.

26. Амам і Шема, і Молада,

27. І Хацор-Ґадда, і Хешмон, і Бет-Пелет,

28. І Хацар-Шуал, і Беер-Шева, і Бізйотея.

29. Баала і Ійїм, і Ецем,

30. І Елтолад, і Хесіл, і Хорма,

31. І Ціклаґ, і Мадманна, і Сансанна;

32. І Леваот, і Шілхім, і Аїн, і Ріммон. Усіх міст двадцять дев'ять та їхні поселення.

33. У долині Шефалі: Ештаол, і Цор'а, і Ашна,

34. І Заноах, і Ен-Ґаннім, Таппуах і Гаенам,

35. Ярмут, і Адуллам, Сохо й Азека,

36. І Шаараїм, і Адітаїм, і Ґедера, і Ґедеротаїм, – чотирнадцять міст та їхні поселення.

37. Ценан, і Хадаша, і Міґдал-Ґад,

38. І Діл'ан, і Міцпе, і Йоктеїл,

39. Лахіш, і Боцкат, і Еґлон,

40. І Каббон, і Лахмас, і Кітліш,

41. І Ґедерот, і Бет-Даґон, і Наама, і Маккеда, – шістнадцять міст та їхні поселення.

42. Лівна, і Етер, і Ашан,

43. І Ївтах, і Ашна, і Неців,

44. І Кеіла, і Ахзів, і Мареша, – дев'ять міст та їхні поселення.

45. Екрон і підлеглі [міста] йому та поселення його.

46. І від Екрону й до моря, усе, що при Ашдоді та їхні оселі.

47. Ашдод, підлеглі міста йому та поселення його; Азза, підлеглі міста її та поселення її до єгипетського потоку, і моря Великого і рубежу.

48. І на горах: Шамір, і Яттір, і Сохо,

49. І Данна, і Кір'ят-Санна, він (же) Девір,

50. І Анав, і Ештемо, і Анім,

51. І Ґошен, і Холон, і Ґіло, одинадцять міст та їхні поселення.

52. Арав, і Дума, і Еш'ан,

53. І Янім, і Бет-Таппуах, і Афека,

54. І Хумта, і Кір'ят-Арба, – це Хеврон, і Ціор, дев'ять міст та їхні поселення.

55. Маон, Кармел, і Зіф, і Юта,

56. Їзреїл, і Йокдеам, і Заноах,

57. Каїн, Ґів'а, і Тімна, – десять міст та їхні поселення.

58. Халхул, Бет-Цур, і Ґедор.

59. І Маарат, і Бет-Анот, і Елтекон, – шість міст та їхні поселення.

60. Кір'ят-Баал, – він Кір'ят-Єарім, і Рабба, – двоє міст та їхні поселення.

61. У пустелі: Бет-Гаарава, Міддін, і Сехаха,

62. І Нівшан, і Ір-Гаммелах, і Ен-Ґеді, – шість міст та їхні поселення.

63. А євусеян, мешканців Єрусалиму, не могли прогнати Юдині сини, а тому євусеї мешкають з синами Юди в Єрусалимі навіть донині.

НАВИНА 16

1. Потім випав жереб синам Йосипа від Йордану біля Єрихону, що поблизу Єрихонської води на схід, пустеля, котра тягнеться від Єрихону до гори Бет-Елу:

2. Від Бет-Елу починається [рубіж] на Луз, і переходить до рубежу Арки до Атароту.

3. І біжить до моря, до рубежу яфлетського, аж до рубежу Бет-Хорону долішнього, і аж до Ґезеру, і добігає моря.

4. І дістали це у спадок сини Йосипові: Манасія та Єфрем.

5. Рубіж синів Єфремових за племенами їхніми був такий: зі сходу рубежем їхнім була Атрот-Аддар, аж до горішнього Бет-Хорону.

6. Потім проходить рубіж до моря Міхметату – північною стороною і звертає рубіж на схід до Таанат-Шіло, і переходить його зі сходу до Яноаху.

7. І проходить він з Яноаху до Атароту та до Наари, і добігає Єрихону, виходячи до Йордану.

8. А вже з Таппуаху рубіж біжить на захід до потоку Кана, і закінчується біля моря. Це спадок племени Єфремових синів за їхніми родами.

9. І міста, відділені для Єфремових синів, були серед спадку Манасіїних синів, усі ті міста та їхні поселення.

10. Та не вигнали вони ханаанеїв, що сиділи в Ґезері. І сиділи ханаанеї посеред Єфрема, і так є аж до цього дня, і давали данину працею.

НАВИНА 17

1. І випав жереб для Манасіїного племени, бо він первісток Йосипів, Махірові, Манасіїному первісткові, Ґілеадовому батькові, бо він [був] хоробрий на війні, то належав йому Ґілеад та Башан.

2. Дісталися [спадки] й іншим синам Манасіїним, за родами їхніми: синам Авіезера, і синам Хелека, і синам Азріїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шеміда. Оце сини Манасії, Йосипового сина, мужі, за їхніми родами.

3. А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного, не було в нього синів, а [тільки] дочки. І оце ймення його дочок: Махла, і Ноа, і Хоґла, Мілка і Тірца.

4. І прийшли вони до священика Елеазара, і до Ісуса, Навинового сина, та перед старшинами, говорячи: " Господь наказав був Мойсеєві дати нам спадок серед наших братів". І дав їм на Господній наказ спадок серед братів їхнього батька.

5. І дісталося Манасії десять наділів, окрім землі Ґілеаду та Башану, що по той бік Йордану.

6. Бо Манасіїні дочки посіли спадок серед синів його, а Ґілеадський край дістався іншим синам Манасії.

7. І рубіж Манасіїн проходить від Ашер-Гамміхметату, що навпроти Сихему, і йде той рубіж на південь до мешканців Ен-Таппуаху.

8. Земля Таппуах дісталося Манасії, а [місто] Таппуах при Манасіїному рубежі – Єфремовим синам.

9. Звідси рубіж збігає до потоку Кана, на південь від потоку. Це міста Єфремові серед Манасіїних міст. А рубіж Манасії від півночі до потоку, а закінчувався біля моря.

10. Що на південь, – те Єфремове, а що на північ, – Манасіїне, а межею було море. А в Асирі вони перетиналися з півночі, а в Іссахарі зі сходу.

11. І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та залежні від нього міста, і Ївлеам та залежні від нього міста, і мешканці Доару та залежні від нього міста, і мешканці Ендору та залежні від нього міста, і мешканці Таанаху та залежні від нього міста, і мешканці Меґіддо, та залежні від нього міста, і третя частина Нофету.

12. Сини Манасіїні не могли прогнати [мешканців] міст оцих, і ханаанеї лишилися жити в цім краї.

13. А коли сини Ізраїля стали на силі, тоді збирали вони з ханаанеїв данину, але прогнати, не прогнали їх.

14. І говорили Йосипові сини Ісусові, і сказали: " Чому ти дав мені на спадок один жереб та наділ один, а я ж народ численний, бо до цього часу благословляв мене Господь".

15. Ісус сказав їм: Якщо ти численний, то рушай у лісову країну і там, у землі періззеїв і рефаїмів розчисть собі [місце], якщо гора Єфремова затісна для тебе.

16. Сини Йосипові сказали: Не достатньо нам гори, та й залізні колісниці у всіх ханаанеїв, що живуть у долині, як у тих, що в Бет-Шеані, і в залежних від нього містах, так і в тих, котрі на долині Ізреельській.

17. Але Ісус сказав домові Йосиповому, Єфремові і Манасії: Ти численний, і сила у тебе велика; не один жереб буде у тебе.

18. І гора буде твоєю, і ліс оцей; ти розчистиш його, і він буде твоїм до самого кінця його; бо ти проженеш ханаанеїв, хоч у них колісниці залізні, і вони вельми дужі.

НАВИНА 18

1. Уся громада синів Ізраїля зібралася в Шіло, і спорудили там скинію зібрання, і край був підкорений їм.

2. І залишилося поміж синів Ізраїля семеро колін, котрі ще не дістали спадку свого.

3. І сказав Ісус синам Ізраїля: Чи довго ви будете зволікати, замість того, щоб піти [і] взяти у спадок землю, котру дав вам Господь, Бог батьків ваших?

4. Дайте з-поміж себе три мужі з коліна; я пошлю їх, і вони, підвівшись, пройдуть тим краєм, і опишуть його, як необхідно розподілити їм на спадок, і прийдуть до мене.

5. Нехай поділять її на сім наділів. Юда нехай залишиться у межах своїх на півдні, а дім Йосипів нехай лишається у межах своїх на півночі.

6. А ви опишете край на сім наділів і подасте мені сюди [опис]; я кину вам жереба отут, перед Господом, Богом нашим.

7. А левитам немає частки між вами, бо священство Господнє є спадок їхній; А Ґад і Рувим та половина коліна Манасіїного дістали спадок за Йорданом на схід, котрий дав їм Мойсей, слуга Господній.

8. І підвелися ті мужі, і рушили. А Ісус тим, що пішли описувати землю, дав такого наказа: Ходіть, обійдіть землю, опишіть її і, повертайтеся до мене; а я тут кину вам жереба перед Господом, у Шіло.

9. Вони рушили, пройшли землю і описали її, за містами, на сім наділів (частин) у книжці, і прийшли до Ісуса в табір, у Шіло.

10. Ісус кинув їм жереба в Шіло перед Господом, і розділив там Ісус землю синам Ізраїля за наділами їхніми.

11. Перший жереб припав на коліно синів Веніяминових, за родами їхніми. Рубіж їхній за жеребом ішов поміж синами Юди і між синами Йосипа.

12. Рубіж їхній на північній стороні починається біля Йордану, і проходить цей рубіж коло Єрихону з півночі, і підіймається через гору на захід, і закінчується в пустелі Бет-Евен.

13. Звідти рубіж їхній іде до Лузу, до краю Лузу на південь, це – Бет-Ел. І збігає той рубіж до Атрот-Аддару на пагорб, що з півдня до низинного Бет-Хорону.

14. Відтак рубіж завертає і схиляється на західний бік, до моря на південь від пагорба, котрий іде через Бет-Хорон на південь, і закінчується біля Кір'ят-Баалі, це – Кір'ят-Єарім, місто Юдиних синів. Це – західна сторона.

15. А південною стороною від кінця Кір'ят-Єаріму проходить рубіж на захід і досягає джерела Ме-Нефтоаху.

16. Потім рубіж сягає, опускаючись, підніжжя гори, що лежить перед долиною Ґе-Гіннома, що в долині велетнів на північ. І сходить Ґе-Гінном побіч євусеянина на південь, і сходить до Ен-Роґелу.

17. Відтак завертає з півночі і йде до Ен-Шемешу, і виходить до Гелілоту, що навпроти [узвишшя], і піднімається до Адумміму. І збігає до скелі Богана, сина Рувимового.

18. І переходить той рубіж обіч навпроти Арави на північ, та й збігає до Арави.

19. Звідси проходить рубіж біля Бет-Хоґли на північ, і закінчується рубіж біля північної затоки моря Солоного, біля південного кінця Йордану. Ось рубіж південний. А зі сходу рубежем послуговується Йордан.

20. Ось спадок синів Веніяминових, за рубежами його з усіх боків, за родами їхніми.

21. Колінові синів Веніяминових, за родами їхніми, належали міста: Єрихон, Бет-Хоґла, і Емек-Кеціц,

22. І Бет-Гаарава, і Цемараїм, і Бет-Ел,

23. І Аввім, і Пара, і Офра,

24. І Кефар-Гааммоні, і Офні, і Ґева, – дванадцять міст та їхні поселення.

25. Ґів'он, і Рама, і Беерот,