Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
На автомобільному транспорті
|
|
Командир підрозділу повинен контролювати виконання рятувальниками заходів
безпеки при веденні робіт, звертаючи особливу увагу на запобігання додаткового
травмування потерпілих системами безпеки (подушками, ременями);
Рятувальники при веденні аварійно-рятувальних робіт зобов'язані:
− суворо виконувати всі вказівки і команди командира підрозділу. Під час виконання
робіт бути уважними, не відволікатися, виконувати вимоги безпеки, встановлені для
даного виду робіт, способу і технології їх виконання, вживаних засобів порятунку і
інструменту;
− не працювати з несправним інструментом і механізмами;
− роботи виконувати в касках, захисних рукавицях і взутті, засобах захисту обличчя і
очей;
− при виконанні робіт в загазованому середовищі не знімати засобу захисту органів дихання
без наказу командира;
− при виконанні робіт в обмеженому просторі (у салоні аварійного транспортного
засобу, під ним або зверху) не допускати створення перешкод і небезпеки поряд
працюючим рятувальникам, попереджати їх про дії, що виконуються;
− при використанні засобів порятунку, інструменту, застосовувати їх тільки відповідно
до їх призначення, можливостей і правил, вказаних у відповідних інструкціях;
забороняється використання їх як важіль для злому аварійних конструкцій і деталей;
− при проведенні робіт дотримуватися обережності, не допускати пошкодження систем і
агрегатів аварійного транспортного засобу, що містять легкозаймисті рідини. При
появі течі вказаних рідин попереджати поруч працюючих рятувальників і вживати
заходи по припиненню течі;
− при виконанні робіт по фіксації аварійного транспортного засобу не допускати дій, що
можуть викликати його зсув, підходити до аварійного транспортного засобу до
завершення фіксації тільки з найбезпечнішої сторони, вказаної командиром;
− забороняється підлазити під аварійний транспортний засіб, висмикувати (виймати) з-
під нього каміння, гілки і інші предмети щоб уникнути розфіксування аварійного
транспортного засобу і нанесення додаткових травм потерпілим;
− при необхідності установки під аварійний транспортний засіб підкладок, клинів,
домкратів або подушок, роботи починати після попередньої фіксації транспортного
засобу канатом, тросом або підпорами;
− з метою захисту від ураження осколками скла при проведенні робіт по розкриттю
кузова, заздалегідь укрити потерпілих плівкою, брезентом, фольгою або
встановлювати екран з оргскла між потерпілим і місцем робіт, видалення скла
здійснювати, враховуючи спосіб його кріплення, використовуючи присоски, липку
плівку, осколки негайно змістити і видалити з місця роботи. Роботи виконувати в
засобах індивідуального захисту очей і рук.
Починаючи дії по деблокуванню потерпілого переконатися, якою системою
безпеки обладнаний аварійний транспортний засіб (ременями безпеки, подушками
безпеки і т.д.), чи спрацювала вказана система у момент аварії, або вона знаходиться в
готовності до дії і може травмувати рятувальника або потерпілого при проведенні
рятувальних робіт.
При обладнанні аварійного транспортного засобу подушкою безпеки забороняється
проникати в салон і знаходитися між кермом, передньою панеллю і потерпілим, різати,
пиляти, рвати електропроводку, рульове колесо, рульову колонку, а також виривати і
відгортати їх. Необхідно заздалегідь відключити акумулятор (перекусити кабель) або
відключити контакти дротів, що йдуть до сенсора подушки безпеки.
Забороняється різати, пиляти, виривати механізм натягнення ременів безпеки.
Всі роботи по розкриттю кузова аварійного транспортного засобу і деблокуванню
потерпілих починати і проводити, тільки вживши заходи по захисту потерпілих від
ураження осколками, іскрами, падаючими відрізаними деталями.
При проведенні робіт по розкриттю кузова аварійного транспортного засобу,
забезпеченню доступу до потерпілого і його деблокування застосовувати способи і
технології, що забезпечують надання першої медичної допомоги потерпілому і його
деблокування в найкоротші терміни, що виключають нанесення потерпілим додаткових
травм, а також безпеку рятувальників.
Забороняється витягувати потерпілого з аварійного транспортного засобу до тих
пір, поки йому не буде надано першу медичну допомогу при травмах і розібрані уламки,
що здавлюють і блокують потерпілого.
При виконанні робіт по деблокуванню і евакуації потерпілих необхідно виконувати
вимоги безпеки, передбачені для використовуваного при цьому аварійно-рятівного
інструменту
2.1.Причини виникнення, характеристики, основні вражаючі фактори, наслідки повеней.
Затоплення, повінь – це тимчасове затоплення значних територій внаслідок зливи,
повеней великих річок, швидкого танення снігу, руйнування греблі, дамби, великих
морських припливів. При затопленні, повені гинуть посіви сільськогосподарських культур,
можливі загибель людей, тварин, руйнування ліній зв’язку і енергозабезпечення,
пошкодження житлових будинків і виробничих споруд.
За даними ЮНЕСКО в останнє століття від повеней загинуло 9 млн. чоловік. Так, у
1998 році надзвичайна повінь охопила територію Китаю. Високий підйом води на ряді річок
спровокував близько 180 тис. проявів природної небезпеки таких, як обвали, селі, зсуви
тощо, внаслідок чого загинуло 1тис. 157 чоловік і понад 10 тис. дістали поранення, було
зруйновано майже 500 тис. будинків.
В останні роки крупні повені спостерігалися практично на всіх континентах. Одна з
найбільш руйнівних була на Середньому Заході США (долина р. Міссісіпі) у 1993 році.
Повінь спричинила величезну кількість руйнувань, загибель людей і завдала збитків на суму
15-20 млрд. доларів.
Від потужних паводків неодноразово, особливо в останні роки, тяжко потерпали
країни Центральної та Західної Європи.
Загроза повені і паводків існує і в Україні. Найбільш небезпечними територіями для
виникнення надзвичайних ситуацій під час водопілля вважається басейни великих та
середніх рівнинних річок, під час розливу вод, на яких можуть затоплюватись великі за
площею території зі значною кількістю розташованих на них населених пунктів, або ці
території мають велике техногенне навантаження.
Наприклад, як це відбувалося у 1990 році під час розвитку водопілля в басейні р.
Прип'ять (затоплення житлових будинків, шкіл, фабрик, ліній електропередач в
Житомирській, Волинській областях, а в Київській області мав місце вихід води на
незахищені у той час ділянки заплави в зоні відчуження Чорнобильської АЕС та затоплення
околиць міста Чорнобиля. Або у 1985 році, коли водами річок басейну р. Сіверського Дінця
було затоплено 240 населених пунктів та 31 тис. житлових будинків (зруйновано понад 1000
будинків, 50 підприємств, близько 200 громадських споруд та 160 мостів, 24 млн. га теплиць
та понад 2, 5 тис. га сільгоспугідь.
Особливо небезпечними природними явищами для нашої країни є великі паводки,
котрі хоча і бувають короткочасними, але часто виникають раптово і практично не
прогнозуються із достатньою завчасністю та можуть призвести до тяжких наслідків і
значних збитків.
Слід врахувати, що паводковий характер мають усі гірські (за рік до 4-8 паводків
різної інтенсивності) та більшість малих річок Донбасу і Приазов'я. За період 1980-2002 роки
значні паводки, що призвели до виникнення надзвичайних ситуацій, спостерігалися у 1980,
1992, 1993, 1995, 1997, 1998 та 2001 роках.
Останні катастрофічні паводки на річках Закарпаття у 1993, 1998 і 2001 роках
призвели до значних руйнувань, завдали людських втрат та великих збитків (підтоплювались
і затоплювались населені пункти, промислові та інші об'єкти, десятки тисяч людей
залишилися просто неба, збитки склали 1 млрд. грн.).
Змішаними природно-техногенними чинниками часто виступають часткове або повне
руйнування гідроспоруд (дамби, греблі, водосховища, мости тощо), аварійні скиди води з
водосховищ, які були спричинені гідрометеорологічними явищами чи процесами, внаслідок
яких потоки води затоплюють території.
Прикладом природно-антропогенного впливу є серія паводків 11-16 серпня 1997 року
в Криму, коли значних збитків було завдано комплексною дією злив, аварійного
спрацьовування водосховищ, проривами земляних дамб, ставків місцевого значення,
захаращеністю русел річок та забудовою заплави.
До основних характеристик зони повеней, як правило, належать:
− кількість населення, яка опинилась в зоні повені;
− кількість населених пунктів, які потрапили в зону повені;
− довжина залізничних і автомобільних доріг, ліній електропередач, ліній комунікацій і
зв‘язку, що опинились в зоні повені;
− кількість мостів, затоплених, зруйнованих і ушкоджених в результаті повені;
− площа сільськогосподарських угідь, охоплених повінню;
− кількість загиблих сільськогосподарських тварин.
Вірогідними зонами можливих повеней на території України є:
− у північних регіонах – басейни річок Прип’ять, Десна та їхні притоки. Лише в басейні р.
Прип’ять площа повені може бути 600 – 800 тис. га;
− у західних регіонах – басейни Верхнього Дністра (площа може досягти 100 – 130 тис. га),
річок Західний Буг, Прут, Тиса та їхніх приток (площа можливих затоплень 20 – 25 тис.
га);
− у східних регіонах – басейни р. Сіверський Донець, з притоками річок Ворскла, Сула,
Псел та інші притоки Дніпра;
− у південному і південно-західному регіонах – басейни приток нижнього Дунаю, р.
Південний Буг та її притоки.
Річки Карпат і Криму в середньому дають 6 – 7 повеней на рік у будь-який сезон року,
що часто мають катастрофічні наслідки із загибеллю людей і масовими руйнуваннями.
Катастрофічні повені в Криму і Карпатах у період з 1960 по 2000 р. були 12 разів. За
післявоєнний час на Закарпатті сталося багато високих паводків, які завдали значних збитків
господарству. Катастрофічний дощовий паводок 4-8 листопада 1998 р., коли рівні води в
річках на 1, 8-2, 6 м перевищили перед паводкові показники. Під час цього паводку загинуло
17 чоловік, зруйновано або стали непридатними 2695 житлових будинків, 2877 потребували
ремонту.
Повінь 2001 р. підтопила понад 250 населених пунктів з понад 33, 5 тисячами будинків,
більше 1, 5 тисячі з яких були зруйновані. Для ліквідації повені було залучено 12 160 осіб
(без місцевого населення).
Тривалість таких повеней (затоплень) може бути від 7 до 20 діб і більше. Можливе
затоплення до 70 % сільськогосподарських угідь, великої кількості техногеннонебезпечних
об’єктів.
Згідно з Класифікаційними ознаками надзвичайних ситуацій до надзвичайних ситуацій,
внаслідок впливу небезпечних природних явищ (в тому числі підтоплень, сильної зливи,
повені), а також внаслідок нещасних випадків на воді, відносяться:
− факт потрапляння у зону затоплення потенційно небезпечних об’єктів
загальнодержавного рівня;
− факт затоплення населених пунктів, об’єктів, споруд обласного значення;
− затоплення території площею більше 5-ти тисяч гектарів;
− підвищення рівня ґрунтових вод на забудованих територіях з істотним погіршенням
умов проживання 100 і більше особам;
2.2.Особливості організації робочих зон на місці ДТП.
При організації робіт значна увага приділяється безпеці праці. З цією метою
місце пригоди умовно поділяють на 4 робочих зони, центром яких є потерпілий або
потерпілі. Це дозволяє забезпечити безпеку місця пригоди в цілому, безпеку
потерпілих, безпеку рятувальників.
Зовнішня межа першої (внутрішньої) робочої зони, знаходиться на відстані не
менше 3-5 м від потерпілого. У цій зоні знаходяться тільки ті особи, які безпосередньо
беруть участь у рятувальних роботах (рятувальники та медпрацівники). Виняток
складають фахівці, які знаходяться там за прямою вказівкою керівника аварійно-
рятувальних робіт для забезпечення необхідної безпеки в конкретному місці.
Зовнішня межа другої робочої зони, знаходиться на відстані 5-10 м від потерпілого.
В межах цієї зони можуть знаходитись тільки особи, які забезпечують заходи, що
проводяться у першій робочій зоні і обслуговують аварійно-рятувальне обладнання та
іншу техніку. Виняток складають медичні працівники, а також фахівці, які знаходяться
там за прямою вказівкою керівника аварійно-рятувальних робіт для забезпечення
необхідної безпеки в конкретному місці, слідчих дій, тощо. В цій зоні доцільно
визначати місце для складання демонтованих частин транспортних засобів.
На межі цієї зони повинна знаходитись спеціальна техніка рятувальних служб,
автомобілі бригад Швидкої допомоги, ДАІ та інших підрозділів які залучені до
аварійно-рятувальних робіт. Межа даної зони є межею огородження місця проведення
робіт.
Якщо у дорожньо-транспортну пригоду потрапили транспортні засоби які
перевозили небезпечні вантажі (небезпечні хімічні речовини, біологічно-небезпечні
речовини, радіоактивні, вибухопожежонебезпечні речовини) і на місці аварії
складається загроза отруєння, вибуху, радіоактивного опромінення тощо, то
створюється третя (додаткова) зона. Зовнішня межа цієї зони знаходиться на відстані 20
м від потерпілого (потерпілих) та більше, і є межею огородження місця проведення
робіт на якій повинна знаходитись спеціальна техніка рятувальних служб, автомобілі
бригад Швидкої допомоги, ДАІ та інших підрозділів які залучені до аварійно-
рятувальних робіт.
Четверта (додаткова) зона створюється за вказівкою керівника аварійно-
рятувальних робіт для направлення транспортних потоків в об’їзд зони надзвичайної
ситуації ДТП, а також пропускання спеціальної техніки в зону проведення аварійно-
рятувальних робіт.
|
|