Ротаційні компресори

Пластинчасті компресори. У корпусі 1 компресора (рис. 2) обертається ротор 2, ексцентрично розташований щодо внутрішньої поверхні корпуса. Пластини 3 вільно переміщаються в пазах ротора і при його обертанні викидаються відцентровою силою з пазів. Ця ж сила щільно притискає пластини до внутрішньої поверхні корпуса. Таким чином, серповидний робочий простір між ротором і корпусом розділяється за допомогою пластин на ряд нерівних за обсягом камер.

Газ надходить із всмоктувального патрубка й заповнює порожнини камер. У камері, що перебуває в положенні В, усмоктування припиняється (тому що вона роз'єднана з всмоктувальним простором) і починається стиснення газу. При обертанні камери вправо обсяг її зменшується й газ, який знаходиться в ній, стискається. Стиснення закінчується, коли камера досягає положення С. У цьому положенні порожнина камери з’єднується з нагнітальним трубопроводом, після чого відбувається нагнітання газу. У положені D газ повністю витісняється з робочої камери. Зазор між ротором і циліндром у нижній частині утворить мертвий простір Е. Від положення E до A відбувається розширення газу в мертвому просторі. В точці А починається всмоктування газу. Потім цикл повторюється. Процес стиснення газу в пластинчастому ротаційному компресорі ілюструється індикаторною діаграмою, яка наведена на рис. 4.8. Вона не може бути знята за допомогою індикатора, тому що для цього довелося б обертати індикатор разом із ротором, і є тому умовною. Для зручності побудови діаграма повернена на 90°.

Рис. 2. Схема ротаційного пластинчастого компресора: 1 - корпус; 2 - ротор; 3 - ковзні пластини.

Ротаційні пластинчасті компресори виготовляють одно- і двох ступінчатими. В одноступінчатих компресорах тиск нагнітання не перевищує (2, 5 -4)10⁵ н/м² (2, 5 - 5 ат), у двоступінчатих - (8 - 15)10⁵ н1мг (8 - 15 ат).

Водокільцеві компресори. У корпусі 1 компресора (рис. 3) ексцентрично розташований ротор 2 з лопатками плоскої форми. Перед пуском компресор заповнюється приблизно наполовину водою, яка під час обертання ротора відкидається до периферії й утворить водяне кільце, співвісне з корпусом компресора й ексцентричне стосовно ротора. Кількість рідини, що заливається в компресор, повинне бути таким, щоб кінці всіх лопаток були занурені у водяне кільце. Між лопатками ротора й водяним кільцем утворяться комірки, обсяг яких за період першої половини оберту ротора збільшується, а за час другої половини - зменшується. Газ засмоктується в комірки, обсяг яких зростає, через отвір 3 у торцевій кришці компресора. При подальшому обертанні ротора газ стискається внаслідок

Рис. 3.Схема ротаційного водокільцевого компресора (а) Рис. 4. Схема рота ційної

і схема його установки для відкачки газів (б): газодувки:

1 - корпус; 2 - ротор; 3 - всмоктувальний отвір; 1 - корпус; 2барабан;

4 – нагнітальний отвір; 5 - бачок; 6 – переливна 3 - всмоктувальний; труба для заповнення вакуум-насоса рідиною 4- нагнітальний патрубок

зменшення обсягу комірок і наприкінці оберту виштовхується в нагнітальний отвір 4у кришці компресора. Установка оснащена бачком 5і переливною трубою 6для заповнення компресора водою.

У компресорах такого типу рідинне кільце відіграє роль поршня; за допомогою кільця змінюється обсяг робочих камер. Тому ці компресори називаються також компресорами з рідинним поршнем.

Компресори з рідинним поршнем застосовують, наприклад, під час перекачування газоподібного хлору. У цьому випадку робочою рідиною служить концентрована сірчана кислота, що заливається в корпус еліпсоподібної форми. За один оберт вала ротора, розташовуваного по осі корпуса, обсяг комірок два рази зменшується й два рази збільшується.

Ротаційні водокільцеві компресори створюють дуже невеликий надлишковий тиск і тому використаються в основному в якості газодувок або вакуум-насосів.

3. Газодувки. У корпусі 1 газодувки (рис. 4) на двох паралельних валах обертаються два барабани, або поршня 2. Один із здійснює обертання від електродвигуна, другий пов'язаний з першим зубчастою передачею, передаточне число якої дорівнює одиниці. Під час обертання поршні щільно прилягають один до іншому й до стінок корпуса, утворюючи дві роз'єднані камери: в одній з них відбувається усмоктування, в іншій - нагнітання. Газ надходить у газодувку через всмоктувальний патрубок 3і переміщується поршнями по периферії газодувки (так само як у шестеренному насосі). Під час надходження в нагнітальний патрубок 4газ стискається й виштовхується в напірний трубопровід.