Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Підстави виникнення цивільних правовідносин






Юридичні факти – це конкретні обставини реальної дійсності, з якими норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків та є підставою виникнення, зміни, припинення або іншої трансформації цивільних правовідносин (прав та обов'язків) – це правочини, створення результатів інтелектуальної діяльності, завдання шкоди, акти цивільного законодавства (наприклад: представництво за законом), адміністративні акти (наприклад: надання ордеру на квартиру), інші юридичні факти (наприклад: оголошення конкурсу, рятування, ведення чужих справ без доручення). Від юридичних фактів слід відрізняти юридичні умови, тобто обставини настання правових наслідків (наприклад: повна дієздатність наступає з 18 років – це умова, 18 років настало – це факт).

Види юридичних фактів:

За юридичними наслідками:

· правоутворюючі – факти, з якими норми права пов’язують виникнення цивільних відносин;

· правозмінюючі – факти, з якими норми права пов'язують зміну відносин.

За вольовою ознакою:

· події – явища, що відбуваються незалежно від волі людини. Залежно від ступеню впливу волі людини поділяють абсолютні події – такі явища, виникнення та розвиток яких абсолютно не пов'язаний із волею людини (непереборна сила - буря), та відносні події – які виникають за волею та діями людини, але розвиваються й проходять незалежно від їх волі (пожежа внаслідок підпалу людиною). Наближені до відносних подій є строки часу, однак це особлива категорія юридичних фактів.

· Дії – це факти, що відбуваються за волею людей, є наслідком волевиявлення.

Дії поділяються на:

1) неправомірні дії – це ті, що порушують права інших осіб, законодавство, принципи права, моральні засади суспільства (завдання шкоди (делікти); дії, вчинені в порушення договірних зобов'язань; зловживання правом (шикана), безпідставне збагачення;

2) правомірні дії – це дії, якими особа здійснює своє право, ті, що відповідають законодавству, нормам моралі, не заборонені, не обмежені.

Правомірні дії поділяються на:

а) юридичні вчинки – це правомірні дії суб'єктів цивільно-правових відносин, з якими закон пов'язує певні юридичні наслідки незалежно від того, чи була у суб'єкта мета досягти того чи іншого правового результату, усвідомлював чи ні суб'єкт їх правове значення, бажав чи не бажав наступу відповідних правових наслідків (авторські правовідносини, виявлення скарбу). При здійсненні юридичного вчинку недієздатними особами також можуть виникнути правові наслідки. Юридичні вчинки можуть бути поділені на вольові (цілеспрямовані) та не вольові (наприклад, під впливом загрози);

б) юридичні акти – правомірні дії суб'єктів, метою яких є виникнення, зміна, або припинення цивільних відносин (правових наслідків – правочинів, адміністративних актів, рішень суду).

Юридичні акти поділяються на:

· Правочини, різновидом яких є договори – основний вид правомірних дій – це вольові дії юридичної або фізичної особи, спрямовані на досягнення певного правового результату.

· Адміністративні акти – це акти управління органів влади або місцевого самоврядування, котрі діють як суб'єкти публічного права, однак на підставі цього акта складаються цивільно-правові відносини (передача майна).

· Судові рішення, що встановлюють цивільні права та обов’язки (відшкодування збитків тощо).

 

Тема 4: Здійснення й захист цивільних прав

План

1. Здійснення цивільних прав

  1. Захист цивільних прав

3. Способи захисту цивільних прав та інтересів

  1. Форми захисту

 

1. Здійснення цивільних прав

Кожна особа вправі здійснювати свої цивільні права в повній мірі, на свій розсуд, якщо цивільним законодавством або договором не встановлені імперативні обмеження.

Здійснення цивільних прав – це реалізація суб’єктивного цивільного права для задоволення інтересу, що охороняється законом. Кожне право має свою мету, яка закріплена у законі, тобто носить об’єктивний характер. Якщо право здійснюється у відповідності з метою, то мова йде про належне здійснення права.

Суб’єктивне право – юридично забезпечена міра можливої поведінки вповноваженої особи, це право, яке існує в суб’єкта, належить не особам взагалі, а конкретним особам, що приймають участь у правовідносинах. Суб’єктивне право конкретне й означає наявність конкретних правомочностей стосовно цілком певних благ, виникає, змінюється або припиняється за наявності певних обставин (юридичних фактів).

Зміст суб'єктивного права особи містить у собі її можливості – це:

- право на власні дії,

- право на чужі дії,

- право на захист.

Однак у цивільному правовідношенні є й суб'єктивні обов'язки, які пов'язані із суб'єктивними правами. Суб’єктивні обов’язки – це міра належної поведінки зобов’язаної особи в цивільних правовідносинах, що виявляються в активних чи пасивних діях. Способи здійснення цивільних прав – це визначений законом порядок дій, що здійснює вповноважена особа.

Способи здійснення цивільних прав бувають:

· фактичні, які полягають у здійсненні таких дій, що торкаються прав та інтересів окремих осіб, викликають майнові й немайнові наслідки, які не мають юридичного характеру. Так, власник збирає врожай з приватної ділянки.

· Юридично значимі, які полягають у реалізації дій, що тягнуть юридичні наслідки: правочинів, укладенні авторських договорів та інших дій, внаслідок яких у учасників відносин виникають, змінюються, припиняються цивільні права та обов’язки. Так, власник передає річ в оренду, внаслідок чого у нього змінюється право власності та він не може користуватися цією річчю протягом дії орендного договору.

Норми ст. 12 ЦК щодо здійснення цивільних прав:

1. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

2. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

3. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється в порядку, установленому актами цивільного законодавства.

4. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, установлених законом.

5. Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.