Способи пересування солдата на полi бою.

Основные ТТХ КПВТ, АК-74, ПМ, БТР-70.

БТР-70

Боевая масса, т 11, 5

Экипаж, чел. 2

Десант, чел. 8

Длина корпуса, мм 7535

Ширина корпуса, мм 2800

Высота, мм 2235..2320

Клиренс, мм 475

Вооружение

Углы ВН, град. -5..+30[1]

Углы ГН, град. 360

Дальность стрельбы,.2 (КПВТ) 1, 5 (ПКТ)

Прицелы ПП-61АМ

Пулемёты 1 х 14, 5-мм КПВТ

1 х 7, 62-мм ПКТ

Тип двигателя

два ЗМЗ-4905

Мощность двигателя, л. с. 2 х 120

Скорость по шоссе, км/ч 80

9..10 на плаву

Запас хода по шоссе, км 400..600

Удельная мощность, л. с./т 20

Колёсная формула 8× 8/4

Преодолеваемый подъём, град. 30

Преодолеваемая стенка, м 0, 5

Преодолеваемый ров, м 2

Способи пересування солдата на полi бою.

ПЕРЕСУВАННЯ НА ПОЛІ БОЮ
У всіх видах боїв основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і во­гневих дій противника солдат, перебуваючи у пішому строю, може пересуватися: 1) кроком (бігом), 2) перебіган­ням, 3) переповзанням.

1. Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню про­тивника. доцільно чергувати ходьбу і біг. У такий спосіб солдат рухається і в ході атаки, тримаючи зброю в положенні готовності до негайного відкриття вогню.
Ходьба пригинаючись застосовується для прихованого пересування місцевістю з невисокими укриттями (низькі кущі, висока трава, канава тощо. Рух угору здійснюється вкороченим кроком з нахилом корпуса вперед.
Швидкісним бігом перебігають з укриття до бойових і транспортних машин, розбігаються перед подоланням перешкод. Темп бігу — 180—200 кро­ків за 1 хв, довжина кроку — 120—150 см.
2. Перебігання застосовується для швидкого зближен­ня з противником на відкритій місцевості. Довжина пере­бігання залежить від рельєфу та інтенсивності вогню про­тивника і в середньому має бути 20—40 кроків. Чим від-критіша місцевість і сильніший вогонь, тим коротшим має бути перебігання (мал. 149).
3. Переповзання застосовується для непомітного на­ближення до противника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельє­фу і перебувають під спостереженням або обстрілом про­тивника

солдат може переповзати:
по-пластунському: лягти на землю, правою ру­кою взяти зброю за ремінь біля верхньої антабки і поклас­ти її на передпліччя правої руки.
напівкарачки: стати на коліна і, спираючись на передпліччя або кисті рук, підняти зігнуту праву (ліву) но­гу до грудей,

на боці: лягти на лівий бік, підтягти вперед ліву но­гу і зігнути в коліні, спертися на передпліччя лівої руки, каблуком правої ноги впертися в землю якомога ближче до себе.

16. Порядок вибору ортентирів та їх нумерацiя.

17. Способи цiлевказання на полi бою.

18. Бойове завдання механiзованого вiддiлення у наступi.

19. Що вказуеться механiзованому вiддiленню в оборонi

Одержавши завдання на оборону, солдат займає зазначену позицію, швидко обладнує її в інженерному відно­шенні, замасковує підручними засобами, при цьому перебуває у постійній готовності до відбиття атаки наземного і повітряного противника. У встановлений час доповідає командирові відділення про готовність до ведення оборонного бою (мал. 175). З початком вогневої підготовки солдат, якщо він не спостерігач, за командою (сигналом) ко­мандира ховається у щілині або в бліндажі, перебуваючи у стані готовності негайно зайняти вогневу позицію. При­значений спостерігачем солдат перебуває на своєму посту, спостерігає за діями противника і доповідає командирові про результати спостереження (мал. 176).

При нанесенні противником ядерного удару солдат піс­ля вибуху вживає заходів щодо свого захисту (мал. 177): якщо перебуває в траншеї, то лягає на її дно долілиць, прикриваючи очі руками; якщо в бойовій машині піхоти, то зачиняє двері, бійниці, люки, жалюзі, а механік-водій вмикає систему захисту від зброї масового знищення. В ра­зі застосування противником отруйних речовин солдат швидко одягає протигаз

Якщо противник пішов у атаку, то за сигналом спо­стерігача чи командою командира солдат займає вогневу позицію і готується до бою. Вогонь по атакуючій піхотівін відкриває за командою командира, коли піхота набли­жається на відстань прицільного вогню. До цього вогонь по противнику ведуть артилерія, танки, БМП, ПТКРС та інші вогневі засоби. У цей час солдат уважно спостерігає за діями противника, доповідає про важливі події коман­дирові й обирає цілі, які він знищуватиме в міру їх набли­ження. Надалі, коли противник наблизиться, солдат веде вогонь самостійно.

20. Призначення, склад картки вогню механiзованого вiддiлення в оборонi.

Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення на яку наносяться:

орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них;
положення противника;
позиція відділення;
смуга вогню та додатковий сектор обстрілу;
основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових керованих комплексів,

основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу РПГ);
позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення;
ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням;
загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогне

При складанні картки вогню командир відділення спочатку наносить точку свого стояння, визначає сторони горизонту (північ або південь) і наносить самий далекий орієнтир. Відкладена до нього віддаль може служити масштабом при нанесенні інших орієнтирів, місцевих предметів і цілей. Потім він підписує орієнтири і визначає дальність до них, наносить положення противника, визначає позицію відділення за місцевими предметами, наносить смугу вогню по глибині на дальність дійсного вогню. Сектор обстрілу кулемета наноситься у межах смуги вогню, а додатковий сектор може виходити і за межу смуги вогню відділення.

ВIЙСЬКОВО-IНЖЕНЕРНА подготовка.

21. Призначення й устрiй мтнно-вибухових i невибухових загороджень.

Загородження призначені для загородження та затримання просування противника, труднощі його маневру, нанесення йому втрат у живій силі і техніці, створення найбільш сприятливих умовсвоїм військам для поразки супротивника усіма видами зброї.

Вонивстановлюються перед фронтом позицій, займаних підрозділами тачастинами, на флангах і в проміжках між ними. Крім того, інженернимизагородженнями прикриваються пункти управління, позиційні райони ракетнихчастин та інших важливих об'єктів.

За призначенням загородження поділяються на:

- протитанкові (протитанкові мінні поля, групи хв, окреміпротитанкові міни, заряди ВВ, невибухових загородження);

- протипіхотні (протипіхотні і змішані мінні поля, заряди ВВ, міни-пастки, невибухових протипіхотні і комбіновані загородження);

- протівотранспортние (мінно-вибухові загородження, що встановлюються назалізних і автомобільних, дорогах, мостах, тунелях, та в інших місцях, атакож завали, надовби та ін невибухових загородження);

- протіводесантние загородження встановлюються морських узбережжях ірічках.

За характером дій інженерні загородження підрозділяються:
- мінно-вибухові (МВВ), які становлять основу всіх інженерних загороджень і встановлюються у вигляді мінних полів, груп мін, окремих мін в т.ч. і ядерних.
- невибухових загородження, які влаштовуються із землі, бетону, каменю, цегли, металу, дерева, води, снігу та ін матеріалів. За своїм призначенням вони поділяються на протитанкові, протипіхотні.

22.Основні типи протитанкових i протипiхотних мін армії України, ix загальний устрiй, характеристика i принцип дii.

Мінно-вибухові загородження становлять основу ін­женерних перешкод і влаштовуються у вигляді мінних полів, груп мін та окремих мін. Для обладнання мінно-вибухових загороджень застосовуються протитанкові та протипіхотні міни.

Протитанкові міни бувають: протигусеничні і проти-днищеві. Вони призначаються для мінування місцевості проти танків, самохідних артилерійських установок, бро­нетранспортерів, транспортних машин.

Протипіхотні міни призначені для знищення живої сили. їх підрозділяють на фугасні та осколкові. Фугасні міни під час вибуху вражають, як правило, одну людину; осколкові можуть уразити кількох чоловік.

Протитанкові міни встановлюють на місцевості вруч­ну та за допомогою мінних загороджувачів і дистанційно. При установці міни вручну необхідно: вигвинтити з міни пробку; перевірити, чи не деформовано кришку міни; від­крутити ковпачок з детонатора і переконатися в наявності гумової прокладки; завести ключем годинниковий меха­нізм вибухового пристрою; закрутити детонатор у міну; поставити міну в ямку чи на поверхню грунту; перевес­ти вибуховий пристрій у бойове положення, для чого відкинути ключем кільце запобіжної чеки, видалити за­побіжну чеку з-під кнопки вибухового пристрою і натис­нути кнопку; міну замаскувати.

23. Основні типи протитанкових i протипiхотних мін iноземних армiй, їхня

характеристика, устрiй i принцип дiї.