Експериментально-психологічний підхід в психодіагностиці порушеного розвитку

Експериментально-психологічний підхід є найбільш традиційним в психодіагностиці порушеного розвитку. Метод експериментального вивчення передбачає збір фактів в спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв досліджуваних явищ.

Патопсихологічний експеримент здійснюється за допомогою конкретних прийомів вивчення психічних функцій – експериментально-психологічних методик. Різноманітні експериментально-психологічні методики, апробовані в клініці і спеціальній освіті, описані в роботах С.Я.Рубінштейн, Б.В.Зейгарник, С.Д.Забрамної, Е.О.Стреблевої та ін.

Побудова експериментально-психологічного обстеження дитини з порушеннями розвитку дозволяє використовувати велику кількість методик, що дає змогу виявити різні порушення і їх співвідношення. При інтерпретації результатів обов’язково потрібно співставити дані, отримані різними методиками.

Програма експериментально-психологічного дослідження не може бути стандартною, вона залежить від завдань і особливостей досліджуваного. Наприклад, при диференціальній діагностиці шизофренії основна увага буде приділятись вивченню порушень мислення; для обстеження в даному випадку будуть підбиратись методики: «Класифікація предметів», «Піктограмми» та ін.

Особливо уважно потрібно відноситись до відбору методик для психологічного обстеження дитини. В даному випадку відбір визначається віком дитини, соціальними умовами її виховання (сім’я, дошкільний заклад, тривала депривація), рівнем її інтелектуального розвитку, наявністю або відсутністю мовленнєвих, рухових або сенсорних порушень.

Специфічною особливістю психічного вивчення дітей є використання навчаючого експерименту. Висунуте Л.С.Виготським положення про те, що навчання веде за собою розвиток, обумовило створення різноманітних варіантів формувального експерименту, які дозволяють об’єктивно прогнозувати розвиток дитини.

При проведенні психологічного обстеження дитини навчальний експеримент можна організовувати використовуючи і інші методики: «Предметна класифікація», «Виключення зайвого», «Кубіки Кооса». Це особливо важливо, якщо психолог обмежений в часі. Основні експериментально-психологічні методики описані С.Я.Рубінштейн в роботі «Експериментальні методики патопсихології і досвід їх використання в клініці» (1970).

Вадливою умовою використання експериментально-психологічних методик є надання дитині дозованої допомоги під час обстеження.

Види такої допомоги описані в роботах С.Я.Рубінштейн:

ü просте перепитування, тобто прохання повторити те або інше слово, оскільки воно привертає увагу дитини до діяльності або висловлювання;

ü схвалення або стимуляція подальшої діяльності, наприклад, «»добре», «далі»;

ü питання про те, чому досліджуваний виконує або іншу дію (такі питання дозволяють їй уточнити власні думки);

ü навідні питання або критичні висловлювання експериментатора;

ü підказка, порада діяти тим або іншим способом;

ü демонстрація дії і прохання самостійно її повторити;

ü навчання тому, як потрібно виконувати завдання.

При описі деяких методик як правило приводяться вказівки про те, які види допомоги в даному випадку доцільні. Вибір адекватних способів допомоги залишається одним з найскладніших моментів експериментальної роботи, які вимагають досвіду і кваліфікації. Загальні правила, якими потрібно керуватися, полягають у наступному:

ü спочатку потрібно перевірити, чи не виявляться ефективними більш простіші види допомоги, а лише потім переходити до демонстрації і навчання;

ü експериментатору не потрібно бути занадто активним і багатослівним; його втручання в хід експерименту повинно бути ретельно продуманим;

ü кожний випадок допомоги, як і відповідні дії дитини, повинні бути внесені до протоколу.