Діагностичного обстеження дітей з порушенням зору

Проведення психодіагностики дітей з порушенням зору вимагає використання спеціальних методик, яких, нажаль, досить мало. Адаптація стимульного матеріалу при дослідженні дітей з порушенням зору викликана необхідністю його чіткого і точного сприйняття дітьми і вимагає від тифлопсихолога знання діагнозу захворювання і стану основних зорових функцій досліджуваної дитини: гостроти зору, кольоросприймання, характеру зору. В зв’язку з цим стимульний матеріал для обстеження повинен враховувати індивідуальні особливості і труднощі сприймання матеріалу кожною дитиною. Запропоновані для обстеження завдання можуть складатися з реальних об’єктів, геометричних плоскінних і об’ємних форм, рельєфних і плоскінних зображень в контурному і силуетному вигляді, виконаних в різноманітній кольоровій гамі.

Основні вимоги до характеру стимульного матеріалу

Контрастність запропонованих об’єктів чи зображень по відношенню до фону повинна бути 60-100%. Найкраще діти розрізнюють темні об’єкти на світлому фоні. Величина об’єктів, які пропонуються визначається в залежності від віку, зорових можливостей дитини, які уточнюються разом з лікарем-офтальмологом. Відстань від очей дитини до стимульного матеріалу не повинна перевищувати 30-33 см, а для сліпих дітей – в залежності від гостроти залишкового зору. Розмір перциптивного поля запропонованих малюнків повинен складати від 0, 5 до 50^0. Кутові розміри зображень в межах 3-35^0. Фон повинен бути не перевантажений зайвими деталями. В кольоровій гамі бажано використовувати жовто-червоно-оранжеві і зелені тони. Насиченість кольору – 0, 8-1, 0.

Стимульний матеріал повинен відповідати ряду умов:

ü пропорційність співвідношення предметів по величині відповідно до співвідношення реальних об’єктів;

ü співвідношення з реальним кольором об’єктів;

ü чітке виділенні ближнього, середнього, заднього планів.

Дітям від 2 до 4 років з амбліопією і косоокістю при гостроті зору до 0, 3 рекомендується пред’являти зображення в оранжевих, червоних і зелених тонів без відтінків, з високою кольоровою насиченістю і контрастністю по відношенню до запропонованого фону. Розмір об’єктів повинен бути більше 2 см. Пропонувати предмети можна будь-якої форми – як плоскісні, так і об’ємні. При цьому об’ємні предмети потрібно пред’являти не лише для зорового, але й дотикового обстеження. Дітям того ж віку, але з гостротою зору від 0, 4 і вище пропонують різноманітні за кольором об’єкти розміром ≥ 2 см.

Під час проведення обстеження необхідно пам’ятати, що при збіжній косоокості з гіперметропічною рефракцією, при розбіжній косоокості і високій ступені міопії дитині необхідно одягати окуляри для близі, а при міопії середнього і слабкого ступеню окуляри при проведенні обстеження не потрібні.

Дітям від 5 до 10 років з амбліопією і косоокістю з візусом до 0, 3 з нецентральною, але стійкою фіксацією та з центральною і нестійкою фіксацією рекомендується пропонувати об’єкти під час діагностичного обстеження розмірами більше 2 см переважно оранжевого, червоного і зеленого кольорів. Форми об’єктів обстежуються як зором, так і дотиково. При обстеженні цієї категорії необхідно враховувати, що у дітей є труднощі локалізації погляду на певному об’єкті.

Дітям в того ж віку і з гостротою зору від 0, 4 і вище з центральною стійкою фіксацією і з монокулярним, монокулярно-артенуючим і одночасним характером зору, зі збіжною косоокістю можна пропонувати різноманітні об’єкти різних кольорів і розмірів.

Особливістю цієї категорії дітей є труднощі конвергенції і релаксації. У них можуть виникнути труднощі і з сприйманням об’ємних предметів, а також зі сприймання перспективи (зображенням переднього і заднього планів). Під час діагностичної роботи з цією категорію дітей необхідно використовувати вправи на розслаблення конвергенції (направлення погляду вдалечінь і вгору), а також слідкувати, щоб у дітей були в процесі роботи окуляри для близі.

Дітям віком від 5 до 10 років з тією ж гостротою зору з центральною стійкою фіксацією і з монокулярним, монокулярно-альтернуючим і одночасним характером зору, але зі розбіжною косоокістю також можна пропонувати об’єкти різноманітних кольорів і розмірів. Але під час діагностичного обстеження необхідно проводити вправи на підвищення акомодації (направлення погляду вниз на близьку відстань, окуляри у дітей повинні бути для близі.

Основний принцип адаптації методик для дітей з порушенням зору по процедурі дослідження – це збільшення часу на експозицію стимульного матеріалу.

Оскільки у дітей з порушенням зору при виконанні різноманітних завдань можливий суксессивний спосіб зорового сприймання тестового матеріалу (полягає в послідовній обробці інформації на вербально-логічному рівні), тому час експозиції потрібно збільшити в 2 рази. В залежності від особливостей зорового сприймання час виконання завдання можна збільшити від 2 до 10 раз.

Виконання завдань на основі дотикового обстеження потрібно збільшити в 2-3 рази порівняно з виконанням завдань на основі зору.