Фінансування закладів соціального забезпечення

Фінансування культурно-освітніх закладів

Установи культури можуть здійснювати свою фінансову дія­льність як на основі кошторисного фінансування, так і комерцій­ного розрахунку.

У кошторисному порядку фінансуються ті з них, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер, — бібліотеки, музеї, заповідники.

Клуби, палаци і будинки культури на даний час фінансуються на мінімальному рівні.

Комерційний розрахунок може бути повним або частко­вим. Повний розрахунок передбачає повну самоокупність і отримання прибутку, частковий характеризується покрит­тям витрат як за рахунок бюджетних асигнувань, так і за рахунок надання платних послуг.

Такий метод фінансової діяльності встановлюється, наприк­лад, стосовно театрів загальнонаціонального значення.

Фінансування бібліотек грунтується на показнику бібліотеч­них фондів. Фонд заробітної плати бібліотекарів визначається множенням кількості посад, розрахованої за встановленими нор­мативами бібліотечного фонду на одну посаду, на середню став­ку заробітної плати. Фонд заробітної плати обслуговуючого пер­соналу встановлюється за типовими штатними розписами.

В аналогічному порядку фінансуються музеї.Чисельність штатних працівників-спеціалістів визначається за нормативами музейних фондів на одного працівника, посади обслуговуючого

персоналу — за типовими штатними розписами. Частина витрат на утримання музею здійснюється за рахунок встановленої вхід­ної плати.

Клуби, палаци і будинки культури фінансуються в зміша­ному порядку, тобто за рахунок бюджету і отримання доходів від платних послуг. За рахунок бюджету фінансується заробітна пла­та. Штатний розпис розробляється окремо для кожного закладу залежно від того, які гуртки, секції в ньому функціонують.

Фінансування закладів соціального забезпечення

Соціальне забезпечення — це надання фінансового за­безпечення тим громадянам, які внаслідок певних об'єктив­них причин не можуть мати достатніх власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні.

Фінансування вказаних закладів здійснюється у кошторисно­му порядку. В основі складання кошторису лежать показники кількості ліжок і ліжко-днів

1. Пенсійне забезпечення в Україні

Пенсійне забезпечення завжди відігравало помітну роль у діяльності будь-якої держави. З прийняттям законів України " Про пенсійне забезпечення", " Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", " Про державну службу" та низки інших законодавств практично завершився процес створення єдиної всеосяжної системи пенсійного забезпечення в Україні.

Пенсійне забезпечення в Україні — це державна система, яка є головною складовою системи соціального захисту населення. Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснює Міністерство праці та соціальної політики й Міністерство фінансів України. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські установи та відділення зв'язку.

Система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, котрі втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій.

Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок надходжень від:

— обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій;

— обов'язкових внесків громадян;

— додаткових і спеціальних зборів;

— коштів державного бюджету;

— інших надходжень.

Згідно з цим законом система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень — солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Другий рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат.

Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їхніх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, які передбачає законодавство про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.