Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Структура характеру






Характер особистості – це цілісне утворення, що пояснює людське «Я» як єдність. Визначити структуру характеру означає виділити у ньому головні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не можна. Перш за все у структурі характеру виокремлюють зміст та форму. Зміст визначають суспільні умови життя та виховання. Форма ж залежить від обставин та ситуацій, у яких перебуває людина, та від темпераменту.

До компонентів характеру відносять:

1. Спрямованість – головна складова структури характеру, що виявляється у вибірковому позитивному або негативному ставленні до вчинків і діяльності людей та до самої себе.

2. Переконання – це знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру та визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку.

3. Емоції, що надають характеру специфічного забарвлення.

4. Воля, що, зумовлюючи силу та непохитність характеру, являє собою його стрижневий компонент.

5. Розумові рисивиявляються у розсудливості, спостережливості та поміркованості людини.

6. Повнотавизначається всебічним розвитком головних структурних компонентів характеру - розумових, моральних та емоційно - вольових.

7. Цілісністьвиявляється у внутрішній єдності рис характеру.

8. Визначеність позначається на принциповості та сумлінності дій людини незалежно від важливості доручення.

9. Сила виявляється в енергійних діях, завзятті та активності діяльності, боротьбі за доведення справи до завершення, незважаючи на перешкоди.

10. Темперамент – це динамічний аспект прояву характеру.

У характері людини завжди поєднується типове та індивідуальне. Типове створює фон для індивідуальних проявів рис характеру. Особливості типового характеру виявляють ставлення людини до:

- діяльності(працелюбність, зневага до праці, акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організованість);

- інших людей (схвалення чи осуд, підтримка чи заперечення, що можуть бути висловлені ввічливо та тактовно чи ж брутально, іронічно та образливо);

- самої себе (скромність та вимогливість до себе чи ж хвалькуватість та гординя);

- речей та природи (ощадливість, дбайливість, акуратність).

Типові риси характеру завжди мають індивідуальну інтенсивність свого прояву. Крайню інтенсивність рис характеру називають акцентуацією.

Акцентуація - це крайні межі норми рис характеру. Це надмірне підсилення окремих рис характеру, що викликає відхилення у поведінці людини. Вони не виходять за межі норми, проте межують з патологією. Це риси, що складають сутність особистості, визначають її розвиток, адаптацію і психічне здоров'я. За значної вираженості основних рис вони накладають відбиток на особистість у цілому, і за несприятливих умов можуть зруйнувати всю структуру особистості.

Характер людини є складним синтезом типу нервової системи людини та суспільних умов життя і виховання. Результатом такого синтезу є утворення динамічних стереотипів.

Динамічний стереотип – це система нервових зв’язків у корі великих півкуль головного мозку, що виникають під впливом різноманітних подразнень і діють у певній послідовності. Багаторазові повторення подібних подразнень призводять до мимовільних дій, що формують сталі риси характеру.

10.6. Підходи до типології характерів

Характерологія – це самостійне вчення про характер, проблемою якого є виявлення типів характеру і їх визначення за зовнішніми проявами з метою прогнозування поведінки людини у різних ситуаціях. Типологія характерів ґрунтується на існуванні вже згадуваних певних типових рис.Таким чином, тип характеру – це існування в індивідуальному характе­рі рис, спільних для деякої групи людей.

Спроби створення типологій характеру не завжди ґрунтувалися на наукових методах. Так, широко відомі такі підходи, як:

Ø астрологія: визначення характеру та вчинків людини за датою народження (гороскоп);

Ø зв'язок характеру з іменемлюдини;

Ø зв'язок між зовнішністю людини та належність її до окремого типу особистості, який вивчає фізіогноміка;

Ø визначення індивідуальних особливостей за позою та положенням тілалюдини;

Ø передбачення рис характеру людини та її долі за шкірним рельєфом долоні(хіромантія);

Ø аналіз почерку людини (графологія);

Ø пояснення поведінки людини типом будови тіла (конституційна теорія Е. Кречмера).

Науково визнаною є класифікація характерів, запропонована К.Г. Юнгом. Він розрізняв людей відповідно до їх належності до екстравертованого чи інтроверто­ваного типу. Так, екстраверт – це людина, орієнтована на навколишній світ, часто імпульсивна, ініціативна, комунікабельна, з високою гнучкістю поведінки. Інтроверт, навпаки ж, зосереджений на своєму внутрішньому світі, схильний до самоаналізу, замкнений та мало спілкується з оточенням.

Підґрунтя іншої класифікації характерів складає концепція акцентуацій характеруК. Леонгарда. Він виділяв дванадцять акцентуацій характеру людини: гіпертимний, дистимний, циклоїдний, збудливий, застрягаючий, педан­тичний, тривожний, емотивний, демонстративний, екзальтований, екстравертивний, інтровертивний.
Також існуєсоціальна типологія характерівЕ. Фрома. Вона враховує ставлення людини до життя, суспільства і моральних цінностей. Соціальний характер визначає мислення, емоції та вчинки індивідів. Він виділив три типи характерів.

«Мазохіст - садист». Схильний бачити причини своїх життєвих невдач, а також причини соціальних явищ не в обставинах, що склалися, а у людях. Ліквідуючи їх, він спрямовує свою агресію на людину, що є причиною невдачі, або на себе.

«Руйнівник». Характеризується вираженою агресив­ністю й активним прагненням до усунення, знищення об’єкта, що викликав фрустрацію, крах надій у даної людини.

«Конформіст - автомат». Сліпо підкоряється обстави­нам, суспільству будь - якого типу, вимогам соціальної групи, швидко засвоює той тип мислення та спосіб поведінки, який властивий більшості у даній ситуації.

10.7. Взаємовідносини характеру і темпераменту

Існує ряд поглядів на те, як співвідносяться характер та темперамент людини.

1. Ототожнення характеру та темпераменту. Спостерігається, наприклад, у концепцій Е. Кречмера.

2. Протиставлення характеру та темпераменту.

3. Темперамент – елемент характеру, його ядро.
(С.Л. Рубінштейн, С.Д. Максименко).

4. Темперамент – природне підґрунтя характеру.

Але, слід зазначити, що темперамент не визначає характер. У людей з однаковими властивостями темпераменту, може бути зовсім різний характер, бо характер має соціальну обумовленість і залежить від умов життя і діяльності. У той самий час, темперамент має генетичну (біологічну) обумовленість.

 

Запитання до самоконтролю

1. Сутність темпераменту.

2. Теорії темпераменту.

3. Характеристика типів темпераменту.

4. Темперамент та індивідуальний тип діяльності.

5. Темперамент та успішність навчання.

6. Темперамент та вибір професії.

7. Сутність характеру.

8. Риси характеру.

9. Структура характеру.

10. Типове та індивідуальне у характері людини.

11. Динамічний стереотип та сталі риси характеру.

12. Взаємовідносини характеру і темпераменту.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.