Використання фарб і емалей

Фарбування поверхні дерев'яного або металевого виробу полягає у виконанні кількох операцій: підготовчих, безпосередньо фарбувальних та оздоблювальних Якість і довговічність фарбового покриття у великій мірі залежить від підготовки поверхні до фарбування.

Але операцій буває більше при високоякісному фарбуванні: іноді потрібне знесмолювання деревини, суцільне шпаклювання перед першим фарбуванням або після нього тощо.

Очищення поверхні та видалення старої фарби. Будь-яку поверхню перед фарбуванням слід очистити від бруду та знежирити органічним розчинником. Інакше згодом фарба злущиться.

Стару фарбу не завжди потрібно видаляти. Якщо автомобіль був пофарбований один раз і фарба тримається міцно, то перед наступним фарбуванням доцільно лише зачистити поверхневий шар фарби водостійкою наждачною шкуркою.

При цьому видаляється плівка воску, масних плям і одночасно створюються нерівності (подряпини), завдяки яким новий шар фарби з'єднується із старим.

Якщо ж виріб вже фарбувався кілька разів, то нанесення нового шару може призвести до розтріскування всієї фарби, особливо коли фарбування проводилось нітрофарбами. Тому стару фарбу видаляють.

Це можна зробити трьома способами: механічним, хімічним і термічним. У домашніх умовах та на невеликих підприємствах здебільшого поєднують механічний і термічний або хімічний і механічний способи. При механічному способі видалення фарби її плівку здирають наждачною шкуркою, грубими щітками тощо, як видаляють окисли з металів.

Використовуючи термічний спосіб видалення фарби, її випалюють паяльною лампою. Треба стежити, щоб на поверхні металу не залишилась кіптява (змивається двопроцентним розчином соляної кислоти). Випалюючи фарбу, важко витримати однакову температуру нагрівання та глибину випалювання, оскільки товщина шару фарбування (разом із шпаклівкою) часто буває різною. Тому випалювання здебільшого поєднують з очищенням поверхні металевою щіткою. З поверхні дерев'яних виробів фарбу знімають циклею. Існують спеціальні вузькі двобічні циклі для циклювання віконних рам.

Хімічний спосіб видалення лакофарбових покрить полягає в розм'якшенні їх пом'якшувачами або розчиненні змивними рідинами з наступним видаленням розм'якшеного шару механічними засобами. Як пом'якшувачі використовують різні лужні розчини, до яких додають крейду, суху глину, попіл тощо.

Застарілі шпаклівки, нанесені товстим шаром, пом'якшуються тими ж засобами, що й фарби, але обробляють поверхню кілька разів. Для олійних (алкідних) фарб збільшують вдвічі концентрацію лугу.

Фарба, нанесена на іржаву поверхню металу, не ізолює її повністю від дії кисню повітря, тому згодом іржавіння розвивається і шар фарби в цьому місці спучується разом з іржею. Так само погано тримається фарба на місці сірниць (де є живиця) і сучків хвойних дерев. Щоб цього не було, сірниці і сучки заробляють дерев'яними вставками, як при фанеруванні. Ці вставки зашпакльовують, вирівнюють, а потім вже фарбують.

Останнім часом для видалення іржі широко застосовують перетворювачі іржі, які вміщують ортофосфорну кислоту. Під дією цієї кислоти іржа перетворюється в хімічно стійкі нерозчинні сполуки, що мають високу міцність зчеплення з поверхнею металу. Крім того, фосфорна кислота надає металу властивість протидіяти іржавінню. Тому перетворення іржі в таку плівку є найбільш раціональним способом її видалення, бо ця плівка є доброю основою для лакофарбового покриття.

Емалі, що швидко сохнуть, наносять на поверхню фарборозпилювачем, бо після пензля можуть залишитися сліди.