Поняття про уяву.

Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона зумовлюється потребами, що виникають у житті людини, і насамперед потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі її готовий результат. Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. Уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Види уяви: активна(послідовність фантазій, викликана за допомогою довільної концентрації), пасивна(послід.фантазій викликана мимовільними процесами психіки), продуктивна увага(в рамках цього виду діяльність свідомо керується людиною), конкретна уява(здійснюється оперування конкретними обазами реальної дійсності) абстрактна уява(здійснюється оперування абстрактиними образами).

Функції уяви: 1) моделювання кінцевого результату діяльності людини і засобів, необхідних для його досягнення; 2) створення програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена; 3) створення образів, які не програмують діяльність, а підміняють її; 4) створення образів об'єктів з опорою на схеми та описи. Характерні риси уяви: 1)Уява властива лише людині і є необхідною умовою її діяльності; 2.)Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями.3)Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви - об'єктивна дійсність. Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій і антипатій, уява сприяє глибшому осмисленню і пізнанню дійсності, але інколи спотворює її. Уява в такому разі готує нам чимало гірких розчарувань. 4)Уява - складник творчості. Сприймання стимулює уяву.Чим багатший досвід людини, чим розвинутіші інтереси і потреби-тим багатшою і різноманітнішою є уява.

43. Фізіологічна основа уяви.

Механізм уяви має спільні ознаки з механізмами інших пізнавальних процесів. Є в ньому і специфічне, особливе. У процесах уяви утворені протягом життя людини системи зв'язків розпадаються та об'єднуються в нові системи. Це об'єднання стає можливим унаслідок появи в корі мозку сильного збудника під час виникнен­ня потреби або під впливом безпосереднього враження. У людини, яка фантазує, групи нервових клітин у цен­тральній нервовій системі з'єднуються по-новому, чим зумовлені новизна образів фантазії порівняно з образа­ми пам'яті і тільки часткова подібність із ними. Фантазуючи, людський мозок впливає на перифе­рійну ділянку організму, змінює її функціонування, породжує явища, які здаються «надприродними». Все це доводить існування тісного зв'язку уяви з мислен­ням: уявлення дотику льоду до шкіри може викликати прискорення пульсу; дотик холодної мокрої тканини до шкіри викликає почервонін­ня, навіть пухирі, як при опіку. Уява включається і в перебіг фізіологічних процесів, певного мірою змінює їх. Часом уява спотворює реальність. Діяльність уяви залежить від досвіду, загальної спрямованості, потреб та інтересів особистості, а також від комбінаторної здатності мозку і вправності в цій діяльності, можливості втілювати її продукти в мате­ріальну форму. На розвиток і функціонування уяви впливає оточення.

44. Процес створення образів уяви.

Процес створення образів уяви, або фантазій, може мати мимовільний і довільний характер.Коли в уяві людини створення нових образів не скеровується спеціальною метою, уява має мимовільний характер. При читанні художнього твору в уяві виникають безспеціального наміру образи героїв твору, місцевість, де відбуваються події, час, коли вони відбуваються, тощо. Мимовільну уяву зумовлюють потреби і почуття. Голодна людина уявляє смачні страви, людина, яка замерзає на морозі, уявляє собі теплий будинок, а в спеку уява приносить людині прохолоду. Коли людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкта, уява набуває довільного характеру. Наприклад, учитель на уроці пропонує уявити якусь історичну подію, певну місцевість, подорожуючи по карті, уявити ті чи інші міста або країни.Людина, яка створює новий музичний твір, малює образ літературного героя або картину, використовує довільну уяву. Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділяють на відтворювальну, або репродуктивну, і творчу. Уяву, що спирається на створення образів, які відповідають описові, називають відтворювальною. Читаючи навчальну й художню літературу, вивчаючи географічні карти та історичні матеріали, людина відтворює за допомогою уяви те, що відображено в художніх творах та історичних документах. Творча уява також має довільний, продуктивний характер і завжди включена у творчу діяльність. Творча уява необхідна там, де діяльність людини набуває творчого характеру, це невід'ємна умова будь-якого різновиду творчості. Уяву поділяють на активну і пасивну. Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного завдання. Процес зберігання в головному мозку інформації динамічний, тобто відбуваються поступова зміна змісту матеріалу і взаємо переміщення його елементів. Пасивна уява протікає без постановки мети, інколи - як ілюзія життя, де людина говорить, діє уявно. Вона тимчасово віддаляється у світ фантастичних, далеких від реальності уявлень. Людині здається, що вона ховається від нерозв'язаних завдань, від необхідності діяти, чи тяжких умов життя тощо.

45. Класифікація та види уяви.

Уява – це процес створення людиною на основі досвіду образів предметів, яких вона ніколи не сприймала, своєрідна форма відображення людиною дійсності, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею світу. Види уяви: Активна (довільна) уява — послідовність фантазій, викликаних за допомогою довільної концентрації. Пасивна (мимовільна) уява — послідовність фантазій, викликана мимовільними процесами психіки. Продуктивна уява — в рамках цього виду уяви дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно копіюється чи відтворюється. Репродуктивна уява - при використанні цього виду уяви постає завдання відтворити реальність в тому вигляді, в якому вона реально існує. Конкретна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування конкретними образами реальної дійсності. Абстрактна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування абстрактними образами.

Існує декілька класифікацій видів уяви: 1) залежно від мети створення образів уяви: а) мимовільна уява – створення образів уяви не скеровується спеціальною метою уявити ті чи інші образи предметів явищ подій. б) довільна уява – уява яка скеровується спеціальною метою створити образ того чи іншого об’єкта. 2) залежно від характеру діяльності людини: а) відтворююча уява — це процес довільного створення людиною образів нових для неї об’єктів на основі їх словесного опису; б) творча уява — це самостійне створеня нових оригінальних образів створення нових матеріальних і духовних цінностей. 3) активна уява — уява спрямована на виконання реального завдання; - пасивна уява — це уява, образи якої не активізують людину до діяльності. 4) за змістом діяльності людини: а) художня уява — переважають чуттєві образи. б) технічна уява — створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур з мисленим застосуванням їх у різних комбінаціях .в) наукова уява – втілюється у плануванні й проведенні експериментальних досліджень у вмінні будувати гіпотези.

46. Уява і особистість.

Уява – це процес створення людиною на основі досвіду образів предметів, яких вона ніколи не сприймала, своєрідна форма відображення людиною дійсності, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею світу.Діяльність уяви залежить від загальної спрямованості особистості, від психічного життя людини взагалі. Особлива роль у створенні образів уяви належить інтересам, потребам, світоглядові особистості, що становлять її духовний світ. З діяльністю уяви пов’язане формування низки морально-психологічних якостей особистості: гуманності, чуйності, почуття обов’язку тощо.Зрозуміло, що виявити чуйність може людина, яка, знаючи життя та особливості характеру іншої людини, здатна уявити її душевний стан у певний момент. У силі та яскравості образів уяви виявляються типологічні особливості вищої нервової діяльності. Уява — один з показників, за якими І. Павлов відносив людей до художнього чи розумового типу.Художник має справу з образами (зоровим, руховим, слуховим тощо), що свідчить про домінуючу роль у його діяльності першої сигнальної системи, образного відображення світу. Отже, уява не лише впливає на перебіг психічного життя людини, а й зумовлює формування її важливих особистісних якостей.Чим багатший досвід людини, чим розвинутіші інтереси, тим багатшою і різноманітнішою є її уява. Від емоційності конкретної людини залежить сила, динамічність і яскравість уяви.

47. Зв’язок уяви з емоційно-вольовою сферою особистості.

Активна робота фантазії викликає багату емоційну картину стану людини. Відомо, як діти сприймають казки вони переповнені емоціями, за силою не поступалися емоційної картині дорослих в значимі моменти життя. А дитяча гра? Вона просто утрачає будь-який сенс для дитини, колив неї бракує яскравого емоційного тла і водночас, гра повністю тримається на активної діяльності уяви. Зв'язок уяви іемоцій виявляють і дорослі. І ми одного разу у житті отримували високе емоційне задоволення від мрій. Уява та емоції у житті дитині нероздільні.Отже, багате емоційне життя стимулює розвиток уяви. Використовуючи багатство емоційних станів, можна успішно розвивати уяву і, навпаки, цілеспрямовано організовуючи фантазію, можна формувати культуру почуттів. Образи фантазії дають внутрішній мову до нашого почуття. Це почуття підбирає окремі елементи дійсності і комбінує в таку зв'язок, яка обумовлена зсередини нашим настроєм, а чи не ззовні, логікою самих цих образів. Образи уяви можуть купувати спонукальну силу, ставати мотивами поведінки й діяльності. Тому розвиток уяви – це основа формуваннямотиваційно-потребової сфери людини.

48. Роль уяви в різних видах творчості.

Уява тісно пов'язане з творчістю, і залежність ця зворотна, тобто саме уява формується в процесі творчої діяльності, а не навпаки.Таким чином, творча уява - вид уяви, спрямованого на створення нових образів, що становить основу творчості.Особливість творчої уяви полягає в тому, що воно єпроцесом свідомим у своїй основі. Можливість образного передбачення результатів власних дій надають спрямованість творчій уяві. Політ фантазії у творчому процесі забезпечується знаннями, підкріплюється здібностями, стимулюється цілеспрямованістю, супроводжується емоційним тоном. У будь-якому виді діяльності творчу уяву визначається тим, як він вміє перетворювати дійсність, обтяжену випадковими, несуттєвими деталями.Письменники, живописці, композитори, прагнучи відобразити життя в образах свого мистецтва, вдаються до творчій уяві. Сутність художньої уяви полягає, перш за все, в тому, щоб зуміти створити нові образи, здатні бути носієм ідейного змісту. Особлива міць художньої уяви полягає втому, щоб створити нову ситуацію не шляхом порушення, а за умови збереження основних вимог життєвості. Наприклад, за картинами І.І. Шишкіна ботаніки можуть вивчати флору російського лісу, тому що всі рослини на його полотнах виписані з «документальної» точністю. Але дотримання життєвості і реальності не означає фотографічно точного копіювання сприйнятого, адже у справжнього художника особливий погляд на речі, тому основне завдання художнього твору - показати іншим те, що бачить художник, так, щоб це побачили й інші. Творча уява використовує такого роду фантастику, відхилення про деяких рис дійсності, з метою надати образність і наочність реального світу, основній ідеї чи задуму. Найчастіше творчий процес у мистецтві пов'язаний з активним уявою: перш ніж запам'ятати який-небудь образ на папері, полотні або нотному аркуші, художник створює його у своїй уяві, докладаючи до цього свідомі вольові зусилля.