Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Бердянськ-2012 р.






Програма

Державного екзамену

«ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ»

 

Галузь знань: 0301 – Соціально-політичні науки

Напрям підготовки: 6.030103 – Практична психологія

Бердянськ-2012 р.


Програма державного екзамену складена на основі освітньо-професійної програми та освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця з напряму підготовки 6.030103 «Практична психологія» та положень «Про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в університеті», «Про європейську кредитно-трансферну систему організації навчального процесу в університеті», «Про моніторинг та контроль якості навчання», «Положення про організацію навчального процесу»

 

Укладачі: кандидат психологічних наук, доцент О.В. Горецька

кандидат психологічних наук, доцент Л.Р. Кашкарьова

кандидат психологічних наук, старший викладач О.В. Карапетрова.

Рецензенти: кандидат психологічних наук, доцент Т.П. Малихіна

кандидат психологічних наук, доцент О.В. Старинська

 

Програма державного екзамену обговорена та затверджена на засіданні кафедри психології протокол № 1 від «27» серпня 2012 р.

 

Завідувач кафедри __________________О. В. Горецька

 

Програма державного екзамену затверджена вченою радою Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Протокол №1 від «28» серпня 2012 р.

 

Голова ради __________проф. Л. В. Коваль


Зміст

1. Пояснювальна записка

2. Зміст державного екзамену

3. Питання до державного екзамену

4. Зміст практичних завдань

5. Критерії оцінювання

6. Список рекомендованої літератури


  1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Державний екзамен з практичної психології є важливим етапом перевірки та оцінки ступеня підготовки у вузі молодого фахівця та становить особливу комплексну форму контролю, що у найбільш повному і чіткому вигляді характеризує досягнутий освітньо-кваліфікаційний рівень студента.

Запропонована програма державного екзамену розрахована на спеціальності, з яких здійснюється підготовка практичних психологів.

Мета державного екзамену: виявити вміння випускника визначати конкретні завдання практичної психології; відстежувати зміст та умови індивідуального розвитку особистості; готовність майбутнього спеціаліста реалізувати в практичній роботі здобуті у ВНЗ психолого-педагогічні знання.

Студент має продемонструвати:

знання:

- особливостей організації психологічної служби в освітніх закладах;

- основних функцій психологічної служби, шляхів її розбудови в сучасних умовах;

- основних принципів та видів діяльності практичних психологів;

- особливостей становлення і розвитку експериментального методу у психології, типів, основних етапів і умов застосування експери­ментального методу дослідження психіки; типів емпіричного дослідження психіки, планування експериментального дослідження психічних явищ;

- принципів та етичних норм консультативної діяльності;

- характеристик різноманітних теоретичних моделей психологічного консультування;

- основних механізмів та напрямів впливу на особистість;

- основних форм та складових надання консультативної допомоги;

- характеристик та особливостей застосування методів та технологій психологічного консультування;

- специфіки, історії становлення та методів диференційної психології;

- теоретичних основ аналізу індивідуально-психологічних відмінностей між людьми;

- сучасних уявлень про джерела індивідуальних відмінностей;

- психологічних відмінностей у формально-динамічних, предметно-змістових та духовно-світоглядних властивостях між людьми;

- особливостей психокорекційної, консультативної, психотерапевтичної та педагогічної роботи з особами різних психологічних типів.

- вміння:

- навички та уміння роботи з документально-методичними матеріалами, розробки плануючої документації, підготовки та проведення психологічних просвітницьких та профілактичних заходів;

- аналізувати і оцінювати валідність проведених психологічних експериментів, достовірність отриманих результатів і можливість їх застосування у психологічній практиці;

- складати плани експериментального, квазіекспериментального і кореляційного дослідження психіки;

- опрацьовувати та інтерпретувати результати дослідження;

- володіти різноманітними прийомами збору та аналізу психологічної інформації;

- визначати, діагностувати та класифікувати психологічні проблеми особистості;

- застосовувати відповідні методи психологічного консультування;

- збирати та інтерпретувати матеріал для психологічного аналізу проблеми й ситуації клієнта;

- діагностувати емоційні стани та властивості особистості у поведінці клієнта, внутрішні конфлікти, фрустраційні реакції та конфліктні ситуації клієнтів;

- здійснювати та регулювати професійне спілкування у системі «психоконсультант – клієнт»;

- застосовувати системний підхід у вивченні індивідуальності людини;

- застосовувати методи дослідження індивідуально-психологічних відмінностей, як цілісної системи властивостей особистості;

- визначати індивідуально-психологічні особливості особистості, їх походження;

- інтегрувати різноманітні дані про індивідуально-психологічні властивості досліджуваної людини в єдине цілісне уявлення про її індивідуальність;

- встановлювати взаємозв’язок та спадкоємність між різними диференційно-психологічними та диференційно-психофізіологічними теоріями, концепціями, класифікаціями та типологіями;

- застосовувати знання про індивідуально-психологічні відмінності у практиці психологічної роботи.

Програма державного екзамену з практичної психології містить у собі основні проблеми з різних розділів психологічної науки, які дозволяють уявити цілісність та системність теоретичних знань студента-психолога, а також низку практичних завдань, які моделюють реальні психологічні проблеми особистості, і дають можливість виявити у студентів ступень сформованості вмінь та навичок у галузі практичної психології.

Програма державного екзамену з практичної психології покликана перевірити основні компетенції випускників з курсів: „Психологічна служба в системі освіти”, „Експериментальна психологія”, „Диференційна психологія”, „Основи психологічного консультування”.

Перший блок питань охоплює теми з нормативних теоретико-практичних дисциплін. Знання змісту цих тем мають допомогти студентам на основі теоретичних знань вирішувати практичні завдання, пов’язані з вирішенням проблем, конфліктів та криз, які виникають у людей протягом життя.

Другий блок практичних завдань містить ситуації, для розв’язання яких випускники мають застосувати весь арсенал умінь з практичної психології та продемонструвати рівень своєї практичної підготовки до професійної діяльності.

Оцінювання відповідей студентів проводиться за критеріями згідно Положення про критерії та порядок оцінювання навчальних досягнень студентів Бердянського державного педагогічного університету за ЕКТС.

Відповідь студента-випускника на питання екзаменаційного білета є підтвердження кінцевої оцінки успішності оволодіння ним фаховими дисциплінами.

 


2. ЗМІСТ ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

Розділ 2.1. Психологічна служба в системі освіти

2.1.1. Завдання, структура, функції психологічної служби в системі освіти України

Створення психологічної служби в системі освіти, її становлення, сучасний стан та тенденції розвитку.

Основні документи, які регламентують роботу психологічної служби. Етичний кодекс практичного психолога. Методичне забезпечення роботи психологічної служби в системі освіти України.

Мета та основні завдання психологічної служби. Функції психологічної служби. Зміст діяльності психологічної служби в системі освіти України.

Структурні складові психологічної служби в системі освіти. Управління психологічною службою.

Місце практичного психолога в психологічній службі. Кваліфікаційні вимоги до практичного психолога. Особливості діяльності практичних психологів на сучасному етапі реформування загальноосвітньої школи.

2.1.2. Системність у роботі психологічної служби загальноосвітньої школи

Планування роботи шкільного психолога. Складання плану роботи на рік, місяць, тиждень.

Види документації практичного психолога (довідково-інформаційна, обліково-реєстраційна, для службового використання). Ведення документації практичним психологом.

Звітність практичного психолога. Складання звіту за семестр, за рік.

Взаємозв’язок між основними видами діяльності практичного психолога. Необхідність забезпечення наступності між ланками навчання у загальноосвітній школі.

2.1.3. Психологічна служба початкової школи

Загальна характеристика психофізіологічного розвитку дитини молодшого шкільного віку. Основні проблеми цього віку. Зміст роботи шкільного психолога в зв’язку зі вступом дітей до школи. Цілі, задачі та умови ефективності роботи психологічної служби в початкових класах.

Основні напрями роботи практичного психолога у початковій школі. Запобігання шкільної дезадаптації молодших школярів. Навчальні труднощі молодших школярів. Інші напрями роботи психологічної служби початкової школи. Права та обов’язки практичного психолога початкової школи.

2.1.4. Психологічна служба загальноосвітньої школи

Статус практикуючого психолога у загальноосвітній школі та основні напрями його роботи. Права та обов’язки практичного психолога загальноосвітньої школи.

Психофізіологічні особливості підлітків. Проблеми підліткового віку та основні напрями роботи психолога з підлітками.

Психофізіологічні особливості юнаків.Пріоритетні напрями роботи психолога із старшими школярами.

2.1.5. Психологічна служба вищих закладів освіти

Мета, завдання та основні напрями роботи психологічної служби ВЗО.

Основні функції психологічної служби ВЗО. Специфіка роботи психолога зі студентською молоддю.

Шляхи розв’язання проблем адаптації студентів до умов навчання. Інші напрями роботи психологічної служби ВЗО. Права та обов’язки практичного психолога ВЗО.

2.1.6. Психологічна служба позашкільних закладів

Мета та основні завдання психологічної служби позашкільного закладу. Напрями роботи та спеціальні методи психологічної служби позашкільного закладу. Особливості роботи позашкільного психолога з розвитку творчої особистості. Права та обов’язки позашкільного практичного психолога.

2.1.7. Інноваційні підходи до створення моделей діяльності шкільної психологічної служби

Необхідність психологізації всього навчально-виховного процесу в сучасній школі. Досвід психологізації у навчальних закладах України. Складності процесу психологізації в сучасних умовах. Найважливіші складові психологізації навчально-виховного процесу в сучасній школі.

Основні підходи до створення моделі діяльності шкільної психологічної служби. Приклади моделей діяльності шкільної психологічної служби.

Розділ 2.2. Експериментальна психологія

2.2.1. Предмет і завдання експериментальної психології

Передумови виникнення і становлення експериментального методу у психології.

Витоки експериментальної психології. Внесок різних наук у становлення експериментального методу у психології. Етапи становлення експериментальної психології: долабораторний і лабораторний етапи. Розвиток експериментальної психології. Предмет експериментальної психології на сучасному етапі.

Розвиток вітчизняної експериментальної психології. Різні підходи до розуміння сутності експерименту, його структури (Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьев, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн та ін.).

Тенденції розвитку й основні проблеми експериментального методу у психології.

2.2.2. Експеримент у системі методів наукового дослідження психіки

Загальна характеристика емпіричних методів наукового досліджен­ня психіки. Принципи наукового дослідження психіки: загальні (детермінізму, єдності свідомості та діяльності, розвитку, системного підходу та ін.) та спеціальні (принцип репрезентативності об’єкта дослідження, валідності предмета дослідження, надійності експеримен­тальних умов, інваріантності результату, зв’язку теорії з практикою та ін.).

Місце експерименту в системі емпіричних методів дослідження психіки. Специфіка експерименту у психології. Структура експерименту. Типи експериментів. Лабораторний і природний експерименти. Констатуючий і формуючий експерименти. Функціональний контроль незалежної змінної як умова психологічного експериментування. Експеримент і квазіексперимент. Кореляційний підхід у психології. Особливості експерименту у віковій, педагогічній, соціальній психології та інших галузях психологічної науки.

Переваги експериментального дослідження психіки порівняно зі спостереженням (можливість вивчення психічної реальності в най­сприятливіших умовах, встановлення причин і закономірностей психіки, перевірки істинності наукових теорій тощо). Проблеми експери­ментального дослідження психіки (неможливість безпосереднього вивчення базових психічних процесів, штучність, порушення природного розвитку подій, етичність, подвійна суб’єктність тощо). Комунікативні артефакти (ефекти Розенталя, Хотторна, аудиторії, первинності тощо) та їх запобігання в експериментальному дослідженні психіки.

2.2.3. Змінні у психології. Вимір змінних

Поняття змінної у психологічному дослідженні. Види змінних. Незалежні змінні та їх види. Проблема виокремлення та контролю незалежної змінної. Залежні змінні та їх характеристики. Проміжні змінні, їх особливості. Змінні, що контролюються.

Джерела артефактів у маніпулюванні змінними. Змішування змінних і проблема контролю в маніпулюванні змінними.

Вимірювання у психології. Психологічні шкали (за С. Стівенсом). Номінальна шкала. Шкала порядку. Шкала інтервалів. Шкала пропорцій. Основні характеристики шкал. Умови застосування шкал.

Психодіагностичні методики як засоби виміру змінних. Класифікація психодіагностичних методик: за предметною спрямованістю, за джерелом отримання інформації і інформованістю досліджуваних тощо. Критерії якості виміру змінних: об’єктивність, надійність, валідність.

2.2.4. Гіпотези у структурі психологічного дослідження

Гіпотеза і психологічні закономірності. Проблема реконструкції психологічної реальності при перевірці гіпотези. Рівні гіпотез: теоретич­ний, емпіричний, статистичний. Принцип фальсифікації і верифікації наукових гіпотез.

Види гіпотез (причинно-наслідкові, функціональної залежності та ін.). Вимоги до формулювання гіпотез. Ознаки “правильної” гіпотези. Експериментальна гіпотеза та її особливості. Види експериментальних гіпотез. Контргіпотеза і третя конкуруюча гіпотеза.

Статистичні гіпотези при обробці результатів експерименту. Гіпотези про відмінність і подібність. Нуль-гіпотеза. Помилки першого і другого роду при прийнятті статистичного рішення і можливість їх уникнення. Асиметрія висновків при перевірці нуль-гіпотези.

2.2.5. Етапи експериментального дослідження психіки

Організація експерименту у психології. Загальна характеристика етапів психологічного експерименту. Проблема досягнення валідності експерименту. Валідність експерименту і експериментальний контроль.

Бездоганний експеримент (ідеальний, нескінченний, повної відповідності) як критерій валідності психологічного експерименту. Фактори часу, завдань і суб’єктивний фактор загрози валідності експери­менту.

Особливості досліджуваних і проблема валідності експерименту. Генеральна сукупність і експериментальна вибірка. Репрезентативність вибірки. Стратегії відбору досліджуваних в експериментальну вибірку.

Практика експериментування і можливі методологічні помилки. Проблема об’єктивності і надійності експериментальних даних.

Обробка і узагальнення результатів експериментального дослідження. Якісна і кількісна обробка результатів експериментування. Проблема інтерпретації результатів експериментального дослідження психіки.

2.2.6. Планування психологічного експерименту

Поняття про планування психологічного експерименту. Умови і форми планування. Типи планування. Змістове і формальне планування.

План як експериментальна схема варіювання умов незалежної змінної. Види планів.

Простий план і його різновиди. План з попереднім і підсумковим тестуванням і умови його використання. План з підсумковим тестуванням. План Р. Соломона.

Складний (факторний) план. Планування за латинським і греко-латинським квадратом. Особливості експериментальних планів для одного досліджуваного. Типи експериментальних схем, що використовуються у процесі вивчення психіки одного досліджуваного.

2.2.7. Інтерпретація результатів експериментального дослідження психіки

Поняття про інтерпретацію результатів експерименту. Рівні інтерп­ретації: змістовий і формальний.

Складові інтерпретації експериментальних результатів. Особливості обробки результатів експериментального дослідження у психології. Кількісна і якісна обробка.

Проблема узагальнення результатів дослідження. Типові помилки узагальнення експериментальних даних.

Вимоги до складання звіту про результати експериментального дослідження психіки. Складові звіту.

2.2.8. Кореляційний підхід у психологічному дослідженні

Кореляційний підхід як метод пасивно-спостерігаючого досліджен­ня і як засіб статистичної оцінки гіпотез про зв’язки. Види зв’язку в кореляційних дослідженнях (істинні і хибні кореляції, автокореляціїта ін.). Ступінь зв’язку і ступінь відмінностей в кореляційному дослідженні. Залежність вибору коефіцієнта кореляції від виду психологіч­них шкал. Параметричні і непараметричні коефіцієнти кореляції. Конт-роль у кореляційних дослідженнях. Підбір груп у кореляційних і квазіекспериментальних схемах. Оцінка валідності кореляційного дослідження.

Розділ 2.3. Основи психологічного консультування

2.3.1. Предмет, мета і завдання психологічного консультування

Консультативна діяльність у практичній роботі психолога. Психологічне консультування та психотерапія. Психоконсультування та психологічна допомога особистості.

Мета психоконсультування. Глобальні та специфічні цілі психоконсультування.

Види психоконсультування: за тривалістю роботи (разова консультація, короткострокове консультування, середньо тривале консультування); за орієнтованістю допомоги (на дорослого, на дитину, сім’ю, батьків, вчителів тощо); за характером допомоги (просвітницько-рекомендаційне, діагностичне, власне психологічне).

Поняття психологічної ситуації. Види психологічної ситуації (за рівнем усвідомлення проблеми, за ставленням до них клієнта, за впливом на особистісний розвиток).

Обов'язки психоконсультанта. Принципи психологічного консультування. Проблема ефективності психоконсультування. Критерії успішності психоконсультування.

2.3.2. Напрями психологічного консультування

Психоаналітичний напрям у консультуванні. Психоаналіз як теорія особистості. Структура особистості. Основні техніки у психоаналітичному консультуванні. Інші психоаналітичні теорії.

Гуманістичний напрям у психологічному консультуванні. Особистісно-центроване консультування. Гештальтконсультування. Трансакций аналіз у консультуванні.

Біхевіористичний напрям у консультуванні. Теорія оперантного обумовлення та інкубації. Практика поведінкового консультування. Консультування реалізмом.

Когнітивний напрям у психологічному консультуванні. Соціально-когнітивна теорія. Основні положення концепції. Раціонально-емотивне консультування. Техніки та моделі когнітивного консультування

Екзистенційний напрям у психологічному консультуванні. Структура особистості. Екзистенційна модель механізмів захисту. Логотерапія. Спецтехніки. Парадоксальна інтенція.

2.3.3. Особистість консультанта в психологічному консультуванні

Поняття про загальну професійну освіту психолога-консультанта. Необхідність для психолога-консультанта мати загальну вищу і спеціальну професійну освіту, а також достатній досвід проведення практичного психологічного консультування. Основні питання, на які повинен вміти відповідати професійно підготовлений психолог-консультант. Особистісні якості психолога-консультанта.

Загальні вимоги, що пред'являються до психологічного консультування і психолога-консультанта. Кодекс професійної етики практичного психолога, його основні положення, застосовані до роботи психолога-консультанта. Відповідальність психолога-консультанта перед клієнтом за результати психологічного консультування. Збереження в таємниці психологом-консультантом особистісних відомостей про клієнта. Відношення психолога-консультанта до фактів непрофесійного використання психологічного консультування. Взаємини психолога-консультанта і клієнта в ході консультацій. Якості, що проявляються хорошим психологом-консультантом в особистісному спілкуванні з клієнтом. Оптимальні умови проведення психологічного консультування.

Система цінностей консультанта. Етичні принципи в психологічному консультуванні. Вплив професійної діяльності на особистість консультанта. " Синдром вигорання". Причини " синдрому вигорання". Умови попередження " синдрому вигорання".


2.3.4. Організація роботи психологічної консультації

Загальні питання організації роботи психологічної консультації. Умови, що забезпечують необхідність створення психологічної консультації і організації її роботи. Вибір місця для розміщення психологічної консультації. Підбір кадрів для роботи в психологічній консультації.

Режим роботи психологічної консультації. Оптимальний режим роботи психологічної консультації для її відвідувачів (клієнтів). Внутрішній режим роботи психологічної консультації для її співробітників. Співвідношення витрат часу на психологічне консультування і інші види робіт. Режим індивідуальної роботи психолога-консультанта.

Розподіл обов'язків між працівниками психологічної консультації. Типи психологічних консультацій як установ. Психологічна сумісність працівників психологічної консультації.

Організація індивідуальної роботи психолога-консультанта. Поняття про оптимальну організацію індивідуальної роботи психолога-консультанта. Зразкові середні норми витрат часу на різні види психологічного консультування. Відносність і мінливість тимчасових витрат на ці види робіт.

Взаємодія психолога-консультанта з іншими фахівцями - консультантами в різних областях. Типові випадки, що вимагають активної ділової взаємодії психолога-консультанта з іншими фахівцями-консультантами.

Взаємодія психолога-консультанта з допоміжним персоналом психологічної консультації.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.