Компетентність як особлива організація предметно-емпіричних знань

Дослідження компетентних випробовуваних, або " експертів" (діти і дорослі), довели, що вони відзначаються ефективністю думок із різних аспектів своєї предметної галузі, високою успішністю у розв'язанні проблем, які при цьому виникають. Ці люди демонстрували свою інтелектуальну обдарованість у предметно-специфічному виді інтелектуальної діяльності.

Компетентність (лат. Сompetens - належний, відповідний) - здатність до розв'язання широкого кола проблем у певній галузі, яка грунтується на здібностях, досвіді і знаннях людини.

Інтелектуальні досягнення " експерта" є наслідком особливої організації його індивідуальних знань - декларативних (знань про те, що), і процедурних (знань про те, як). Порівнюючи особливості вирішення проблем у галузі фізики " експертами" (університетськими професорами) і " новачками" (студентами-початківцями), Р. Глезер довів, що " експерти" спираються на узагальнені, категоріальні знання. Причому ці загальні принципи і категорії виводяться зі знань суб'єкта. А знання " новачків" організовуються навколо явних, поверхових аспектів проблемної ситуації, заданих безпосередньо в умовах завдання. Знання експертів включають знання про можливість застосування власних знань; всі складові частини їхнього знання взаємно впливають одна на одну. Тому " експерти" знають більше, їхні знання пронизані різноманітними зв'язками між окремими поняттями, нове знання оперативно співвідноситься з попереднім. Вони краще використовують інформацію, якою володіють, швидше виокремлюють релевантну серед нерелевантної. Також ефективно відстежують процес саморегуляції своєї інтелектуальної діяльності. Отже, інтелектуальна обдарованість експертів виявляється у компетентності, що є наслідком особливої організації предметно-специфічних знань.

В. Снайдер, спираючись на те, що більшість експертів мали рівень інтелекту в межах 120, сформулював гіпотезу про " поріг" показників вище якого інтелектуальні досягнення в реальній діяльності зумовлені іншими чинниками, можливо, некогнітивними за своєю природою (наполегливістю, захопленістю, підтримкою батьків тощо). Тобто не має значення, чи в суб'єкта надвисокі, чи лише вище середніх показники рівня інтелекту. Аналогічну ідею про " поріг" інтелекту (1(2 - 120) було сформульовано й у дослідженнях креативності.

Дослідження показали, що велике значення має " цілеспрямована практика", в яку особистість включається усвідомлено і яка потребує.значних вольових зусиль, напруги сил і витрат часу, пов'язаних з удосконаленням своїх індивідуальних можливостей.

Вивчення явища компетентності довело недостатність тестових показників при оцінюванні реальної інтелектуальної обдарованості. Факти підводять до розуміння деяких механізмів інтелектуальної обдарованості, пов'язаних із доволі тривалим накопиченням особливо організованого понятійного досвіду, а також із формуванням різних компонентів когнітивного досвіду.