Диференціація уявлень і уяви

Не обмежившись дослідженням території первинних психічних образів (відчуттів і сприйняттів), диференціально-психологічний аналіз став методом пізнання специфіки вторинних образів: характеристик уявлень і уяви, у т. ч. марень, мрій, фантазій. Уже в найзагальнішій здатності суб'єкта продукувати образи виявляється широкий діапазон індивідуальних відмінностей.

Уявлення - наочний образ предмета, явища, події, що виникає на основі минулого досвіду (відчуттів і сприйняттів) шляхом його відтворення в пам'яті або уяві

У зв'язку з цим розрізняють уявлення пам'яті та уявлення уяви. Оскільки уявлення виникають за відсутності об'єктів, що їх стосуються, вони зазвичай менш яскраві і детальні, ніж сприйняття, але більш схематизовані й узагальнені: у них відображаються найхарактерніші наочні особливості, властиві класу схожих об'єктів. Ступінь узагальнення в уявленні може бути різним, тому розрізняють одиничні і загальні уявлення: одиничні уявлення індивідуальніші і конкретніші за наочністю, ніж загальні, але в одиничних міститься узагальнення, оскільки вони є підсумовуванням образів багатьох сприйняттів окремих об'єктів.

В образній сфері є відмінності у домінуванні образів певної модальності і у мисленнєвому оперуванні образами.

Про індивідуальні особливості формування образів певної модальності свідчать дані, наведені у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Індивідуальна вірогідність переважання образів конкретної модальності

Спосіб отримання інформації людиною, що е основою продукування образів, визначають багато сенсорно-перцептивних модальностей. Добре досліджено три їх типи: дотикові (дотиково-кінестетичні), зорові і вербальні (аудіомоторні). Протиставлення " дотик - зір" ґрунтується на фундаментальній відмінності у контактно-фізичному і просторово-символічному способах маніпулювання інформацією. Проте дані про відмінності, обумовлені перевагою у використанні дотикових або зорових образів, поки що недостатньо досліджені.

Дихотомія " візуалізатори" - " вербалізатори" досліджена краще. " Візуалізатори" кодують інформацію безпосередньо через органи чуття, а " вербалізатори" - через різні форми символічно-смислового кодування, вербалізуючи матеріал будь-якого типу. Жінки більше схильні до " візуалізації", що деякі психологи пов'язують з відмінностями в активності півкуль мозку, а отже ~~ у пізнавальних стратегіях.

При мисленнєвому оперуванні образами виникають відмінності, пов'язані з елементами образів, що викликають труднощі при пригадуванні, - одні насилу пригадують рухомі сцени та об'єкти, інші - кольори. Відмінності виявляються в яскравості - чіткості образів, легкості і швидкості їх формування, зміни і руйнування.

Предметом диференціального аналізу є також уява як процес створення образів тих явищ, які не сприймаються у певний момент.

Уява - універсальна людська здатність до побудови нових цілісних образів дійсності шляхом перероблення змісту практичного, чуттєвого, інтелектуального і емоційно-смислового досвіду суб'єкта.

Форми уяви намагався виявити ще Ф. Гальтон. Сучасні дослідники активно вивчають марення і мрії. Виявляється, особи, яких можна назвати " мрійниками", добре усвідомлюють себе, пам'ятають свої нічні бачення, менше пригнічують свої думки, виразніше уявляють те, що їх турбує, і з бажанням повідомляють про це.

Американський психолог Джордж Сінгер (нар. 1922) у 1966 р. на основі факторного аналізу даних виявив сім патернів, що характеризують індивідуальні відмінності у сфері вторинних уявлень - марень.

Перші два фактори відображали частоту (схильність мати часто різні марення або рідко лише деякі) і задоволення (сприйняття марень як нормальної частини свого життя, визнання способом, що допомагає розв'язувати деякі проблеми). Решта факторів була пов'язана зі змістом марень самозвинувачення (теми провини, мук совісті, депресії властиві людям з високими показниками за цим фактором); невротичного самозаглиблення (надмірна увага до характеристик і реакцій власного тіла, пов'язана з тривожністю); химерності (наприклад, чиясь голова, що пливе в космічному просторі); калейдоскопічності (потік фрагментарних шматочків образів, що " проходить крізь свідомість" (характерно для людей, які легко відволікаються, нудьгують)); реалістичності (позитивно корелює з емоційною стабільністю і допитливістю стосовно фізичного світу; сприятливо впливає на процес планування і наукового аналізу).

Загалом пізнання й аналіз вторинних уявлень допомагають різнобічніше побачити, збагнути індивідуальні особливості і відмінності, вибудувати стратегію поведінки в конкретних ситуаціях.