Нормативної навчальної дисципліни

Форма № Н-3.03

Міністерство освіти і науки України

П С И Х О Л О Г І Я

_______________________________________________________________________________

(назва навчальної дисципліни)

Програма

нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалавра

напряму 6.020100 Документознавство та інформаційна діяльність

спеціальності Документознавство та інформаційна діяльність

(Шифр за ОПП________)

Київ

2013 рік

РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: _Національний транспортний університет__________________

(повне найменування вищого навчального закладу)

РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри філософії та педагогіки

Старовойт Світлана Миколаївна

Обговорено та рекомендовано до видання Президією Науково-методичної комісії з напряму підготовки

__________________________________________________________________________________________

(шифр і назва напряму)

“_______” __________________ 20___ року, протокол №__
Вступ

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Психологія» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра напряму «6.020100 Документознавство та інформаційна діяльність».

Предметом вивчення навчальної дисципліни є психічна діяльність людини, психічні процеси, стани, властивості людини; розкриття законів виникнення, розвитку і перебігу психологічної діяльності; становлення психічних властивостей людини; з’ясування життєвого значення психіки. Вивчення дисципліни спрямоване на створення науково-теоретичного фундаменту (в тому числі засвоєння методологічних прийомів та категоріально-понятійного апарату) для вивчення студентами комплексу соціально-гуманітарних дисциплін; розширення загальноосвітнього кругозору; стимулювання всебічного розвитку особистості

Міждисциплінарні зв’язки:

Навчальний курс “Психологія” тематично і змістовно наближений до нормативного державного стандарту викладання цієї дисципліни, розробленого Міністерством освіти і науки України, з урахуванням профілю вузу та комплексу інших соціально-гуманітарних дисциплін, які передбачені навчальними планами.

Міжпредметні зв’язки психології з іншими науками сприяють їх взаємному розвиткові та застосуванню на практиці.

Важливу методологічну роль у процесі розробки психологічних теорій виконує філософія, допомагаючи визначити вихідні позиції при дослідженні психологічних явищ.

Навчальна дисципліна “Психологія” в розробці окремих питань спирається на дані біології, зокрема анатомії та фізіології (науки про життєдіяльність організму), що особливо важливо для розуміння механізмів управління фізичним і психічним розвитком людини.

Психологія тісно пов’язана з медициною. Багато психологічних теорій вийшло з медичної практики (психоаналітична психологія, нейропсихологія). На стику психології й невропатології виникла патопсихологія, що вивчає різноманітні відхилення розвитку психіки людини. У свою чергу дані психології широко використовуються в психіатрії.

Психологічна наука використовує також багаж соціологічних знань, адже детермінація людської психіки неоднозначна. З одного боку, вона визначається зовнішнім середовищем, зокрема, залежить від фізичного довкілля, умов розвитку соціуму, а з другого – психічні явища і психіка, є результатом самодетермінації, так само як і людина є залежною й самодостатньою особистістю.

У деяких аспектах курс „Психології” пов’язаний з історією. Одним із розділів історії є етнографія. Завдяки зв’язку психології та етнографії виникла етнопсихологія, яка вивчає особливості психіки людей різних народів і культур, процес формування національного характеру, самосвідомості, національного світосприйняття.

Суспільні науки мають постійну потребу використовувати здобутки психології. У дослідженні соціальних процесів завжди виникає необхідність враховувати психологічні фактори: механізми індивідуальної і групової поведінки людей, соціальні орієнтири, психологічні настрої, почуття тощо.

Плідними є стосунки психології з економікою, адже саме психологія вивчає психологічні явища, пов’язані з виробничими відносинами. У межах економічної психології формуються два розгалуження – виробнича економічна психологія та психологія маркетингу.

Координація дисципліни з технічними науками важлива для розв’язання проблем інженерної психології, ергономіки, кібернетики. Психологія органічно пов’язана з педагогікою. Між ними існує кілька вузлів зв’язку. Головний з них – предмет цих наук. Ще відомий педагог К.Д. Ушинський(1824-1870) зазначав, що співвідношення між ними аналогічне співвідношенню між медициною та фізіологією. Вчений вважав, якщо педагогіка хоче вивчати людину, то вона має всебічно пізнати її. Якщо раніше завдання психології полягало в „психологічному обґрунтуванні” різних педагогічних принципів, то тепер психології відводиться авангардна роль. Вона повинна розкривати потенціал (можливості) дитини і шукати нові форми й методи ефективного навчання та виховання. Продуктивний характер взаємозв’язку психології та педагогіки виявляється в тому, що створюються умови для пошуку сучасних педагогічних технологій. Своєрідним мостом між двома науками виступає педагогічна і вікова психологія, психологія професійної діяльності.

Крім того, психологія структурно і змістовно спирається на досягнення генетики, психофізіології, етики, естетики тощо.

Сучасна психологічна наука являє собою дуже розгалужену систему наукових дисциплін, що перебувають на різних щаблях формування, пов’язаних з різноманітними сферами практики. Підкреслимо, що до числа її партнерів у відповідних умовах при дослідженні певних проблем потрапляють також юриспруденція, статистика, інформатика, екологія.

Багатогранний зв’язок психології з філософськими, природничими, соціальними науками зумовлений тим, що в центрі їх дослідження – людина як особистість, цілісна, унікальна та неповторна.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

Модуль 1. Основи психології. Психологія особистості. Особистість у діяльності і спілкуванні.

1. Психологія як наука.

2. Психологія індивідуальності.

3. Психологічні основи діяльності та спілкування людини.

Модуль 2. Пізнавальна діяльність та афективна сфера особистості.

4. Чуттєві та раціональні форми пізнання дійсності.

5. Афективна сфера особистості.