Проблема евтаназії

Питання про право людини на смерть і евтаназію викликає полеміку. Виділяють два її види: активну та пасивну евтаназію.

Активна евтаназія – навмисне умертвіння з жалю, на прохання хворого, або без нього. У правовому аспекті ці дії кваліфікуються як навмисне вбивство – у тих странах, де евтаназія заборонена законом. Активну евтаназію називають також “методом наповненого шприця”.

Пасивна евтаназія – припинення особливо складних медичних методів по підримці життя хворого, які хоча й продовжують його існування, але й не врятовують. Йдеться про скорочення періоду дистаназії, тобто “поганого умирання”. Інша назва пасивної евтаназії – “метод відкладеного шприця”. У странах, де евтаназія визнана законодавчо, для її виконання необхідно додержування близько сорока вимог, у тому числі й констатація відсутності будь-яких сучасних медичних методів з бережіння життя хворого.

У суспільстві пануючими є погляди, що забороняють використання досвіду та знань лікаря з ціллю запровадження “легкої смерті”, хоч би й на благання хворого. Цьому сприяє й невирішена проблема відносно поняття “ясної свідомості” людини, яка знаходиться у подібному стані хвороби, наскільки вона усвідомлює своє прохання. Заперечення спробам офіційно визнати евтаназію знаходяться й у практичній медицині, у якої є випадки виліковування навіть при “приречених” діагнозах. Ігнорувати такі факти повністю неможливо. Крім того, практика свідчить про здатність людини пристосуватися до життя, незважаючи на повну інвалідізацію. Прийняття евтаназії, як виду медичної допомоги, безумовно завадило б розвитку самої медичної науки, яка стимулюється саме боротьбою медичних працівників зі смертю.

Поглядам на те, що збереження життя смертельно хворих за допомогою тільки медичної апаратури й ліків нібито ігнорує при цьому потреби людини в автономії та вираженню своїх почуттів у звичайному для неї оточенні, протистоїть концепція хосписів, яка полягає в тому, що смерть настільки ж природна, як і народження, але іноді вона є тяжкою працею, що вимагає полегшення страждань, допомоги фахівців. Саме хоспіси, забезпечуючи паліативне лікування, дають можливість смертельно хворим людям прожити решту днів, як умога більш насичено, безболісно й незалежно.

Розділ IX. Психогігієна, психопрофілактика. Основи психотерапії

1.Психогігієна і психопрофілактика. Загальна характеристика.

2. Вікова психогігієна

3. Психогігієна праці і побуту

4. Психогігієна родини

5. Психотерапія