Психологія хворих при хірургічному втручанні

При терапевтичної патології
патогенним для психічної діяльності стає стан
тривалого хронічного захворювання і зміна системи
відносин особистості відбувається поступово. У рамках
хірургічної патології провідним є психологічний операційний стрес (передопераційний та післяопераційний). Основними проявами операційного стресу виступає частіше інших — тривога.

Необхідність проведення хірургічного оперативного втручання, як правило, застигає пацієнта зненацька на відміну від ситуації хронічної соматичної патології, до якої він поступово адаптується. Для клінічного психолога важливим стає той факт, що психологічна готовність до терапевтичних і хірургічних заходів з боку хворого кардинально розрізняється. У пацієнта з хронічним соматичним захворюванням адаптація відбувається до дійсного статусу, а в хірургічного — до майбутнього.

Відмінними рисами психології пацієнта
хірургічної клініки вважається експектація

післяопераційного статусу, що супроводжується

передопераційною і післяопераційною тривогою.

Передопераційна тривога є типовою психологічною реакцією на повідомлення про необхідність проведення хірургічної операції. Вона виражається в постійному занепокоєнні, непосидючості, неможливості зосередитися на чому-небудь», порушенні сну. Тривога проектується в майбутнє, відбиваючи чекання від якості операції, майбутнього стану, задоволеності тим, що погодився на операцію. Післяопераційна тривога, яка клінічно може співпадати з передопераційною, зв’язана з перенесеним операційним стресом, із співпадінням чекань і реальності. Вважається, що існує зв’язок між виразністю тривоги в передопераційному і постоперацийному періодах.