Міжнародна організація праці МОП як механізм по забезпеченню та захисту трудових, соціальних та економічних прав людини

Майже століття Міжнародна організація праці вживає дії у відповідь на багато криз у сфері праці, просуваючи вічні цінності, послідовні політичні гасла і практичні дії заради утвердження соціальної справедливості, що дало змогу внести вагомий вклад у розвиток соціально-трудових відносин.

Міжнародна організація праці стояла у затвердженні таких основоположних трудових та соціальних стандартів, як 8-годинна тривалість робочого дня, політика зайнятості, охорона материнства, закони про дитячу працю та інші нормативні документи, які сприяли охороні праці, мирним соціально-трудовим відносинам та збереженню соціально-політичної стабільності [8].

У своїй діяльності Міжнародна організація праці керується такими стратегічними цілями:

• захист інтересів і прав працівників шляхом регламентації робочого часу;

• боротьба з безробіттям;

• встановлення гарантії заробітної плати;

• захист працівників від професійних захворювань і травматизму на виробництві;

• регламентація питань соціального страхування та соціального забезпечення працівників [1].

Події, які відбувалися протягом всіх років діяльності Міжнародної організації праці відіграли позитивну роль у подальшому розвитку цієї організації. Так, Міжнародною організацією праці у 1926 році створено наглядовий механізм для моніторингу застосування міжнародних стандартів у сфері праці. Філадельфійська декларація, яка прийнята у 1944 році, включила основні принципи діяльності МОП. Наступним поштовхом для подальшого розвитку стало прийняття МОП у 1946 році до структури ООН. Таким чином МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. За просування соціальної справедливості і утвердження миру між націями МОП нагороджено у 1969 році Нобелівською премією миру. У 2002 році прийнято Резолюцію про трипартизм та соціальний діалог. В цьому документі підкреслюється унікальність тристоронньої структури МОП та важливість тристороннього характеру цієї організації, де уряди та представники найманих працівників і роботодавців мають змогу вільно та відкрито обмінюватись думками й досвідом, а також сприяти закріпленню механізмів ведення діалогу та формування консенсусу. Важливим фактом є те, що в цьому документі наголошується, про закріплення трипартизму та соціального діалогу в світі як одного зі стратегічних завдань Міжнародної організації праці. У Декларації про соціальну справедливість заради справедливої глобалізації, яку прийнято у 2008 році, відображено позицію МОП щодо вирішення проблем глобалізації шляхом забезпечення гідної праці.

Однією з головних заслуг Міжнародної організації праці є найактивніша роль у процесі створення концепції соціального партнерства, а також допомога та підтримка становлення цієї системи регулювання соціально-трудових відносин у більшості країн світу [4].

Міжнародна організація праці сприяла розробці принципів взаємодії суб’єктів трудових відносин, основою якої є необхідність участі у вирішенні проблем, які виникають у соціально-трудовій сфері, трьох сторін: представників роботодавців, представників найманої праці, представників держави.

Тристороння співпраця має також своє відображення в керівних органах Міжнародної організації праці, де уряди та інші суб’єкти соціального партнерства країн-членів МОП можуть вільно та відкрито обговорювати свою національну політику в соціально-трудовій сфері. До основних керівних органів Міжнародної організації праці входять Міжнародна конференція праці та Адміністративна рада. У період між конференціями роботою Міжнародної організації праці керує Адміністративна рада, до якої входять 28 представників урядів, 14 представників найманих працівників та 14 представників роботодавців [7]. Така структура робить Міжнародну організацію праці однією з небагатьох міжнародних організацій, в якій об’єднання роботодавців та найманих працівників мають рівноцінні голоси з урядами країн у формуванні курсу та програм країн в сфері праці.

Таким чином, можна дійти висновку, що законодавцем загальних принципів соціального партнерства та розвитку соціально-трудових відносин є Міжнародна організація праці. Разом з тим МОП постійно підкреслює, що не існує ідеальної та придатної абсолютно для всіх країн моделі соціального партнерства. Урахування національної специфіки є одним з головних принципів реалізації соціального партнерства у різних країнах світу.