Методологічні проблеми екологічної освіти та виховання.

Завдання екопсихологічної освіти. В основі вирішення проблем, що призводять до глобальної екологічної кризи, лежать виховання екологічно грамотних установок та переконань в усій культурі. Промислові керівники та політичні лідери майбутнього повинні бути переконаними прибічниками захисту довкілля. Це надто складне, але реальне завдання екологічної психології. Існують дані про те, що якщо з раннього дитинства навчати людей за спеціальними освітніми програмами, які передбачають “занурення” учнів у атмосферу постійного підвищення екологічної свідомості, то в них з’являються правильні установки стосовно довкілля, і вони готові діяти у відповідності з цими установками. Але для цього недостатньо включити “екологічний розділ” до курсу природничих наук. Діти повинні безпосередньо спілкуватися з природою під керівництвом вчителів, які можуть показати її красу та розповісти про наслідки насилля над середовищем досить яскраво та детально. Людина з раннього дитинства повинна засвоїти, що довкілля з його проблемами не існує десь окремо від неї, а починається саме всередині неї.

Екологи зазначають, що коли усі люди, що проживають на Землі досягнуть рівня споживання матеріальних благ на рівні США та країн Західної Європи, то Земля зможе прогодувати лише 280 мільйонів людей (зазначимо, що зараз на Землі живе більше, ніж 6 мільярдів людей). Отже, важливим завданням екологічної педагогіки та психології є виховання людини, яка б надавала перевагу духовним цінностям над матеріальними, у якої матеріальні запити досить скромні і яка може спокійно дивитись на рекламу різних привабливих товарів.

Основний методологічний принцип екологічної психопедагогіки та онтогенез екологічної свідомості. Основним методологічним принципом екологічної психопедагогіки, як вважають провідні дослідники з екопсихології С.Дерябо і В. Ясвін, полягає у чіткій відповідності педегогічного процесу екологічного виховання психологічному процесу формування екологічної свідомості (8). Отже, цей принцип означає, що для ефективності педагогічного процесу, що формує екологічну свідомість особистості, необхідно задіяти у ньому якомога більше різноманітних психологічних факторів та механізмів, які сприяють формуванню екоцентричного типу екологічної свідомості. Крім того, дуже важливе значення для планування педагогічних заходів має віковий фактор. Саме вік вихованців чи учнів визначає форми та методи педагогічних заходів. У зв’язку з цим ми розглянемо різні підходи до формування екологічної свідомості, екологічних установок та екологічної поведінки у різних вікових групах.

Загальний підхід до аналізу формування суб’єктивного ставлення до довкілля. Ставлення до довкілля можна представити як трьохкомпонентну структуру, що складається з таких елементів: - емотивного (емоційного);

- когнітивного (пізнавального);

- конативного (поведінкового).

Отже, визначити ставлення людини до довкілля можна лише проаналізувавши усі три компоненти цього ставлення – емоції, пізнавальну діяльність спрямовану на довкілля та поведінку у оточуючому середовищі. Ці компоненти мають різну вагу, як у окремих вікових та соціальних групах, так і у окремих особистостей, одним з найважливіших завдань екологічного виховання є, з одного боку, формування усіх трьох компонентів, а з іншого – гармонійного їх поєднання.