Умови морального розвитку особистості дитини

Дошкільний вік є найсприятливішим періодом для морального розвитку дітей. Уже в ранньому дитинстві дитина засвоює багато предметних дій, вивчає способи використання предметів. Це формує її як носія суспільного способу виконання дій, зразка, в яким потрібно себе порівнювати. Вона пильно приглядається до світу дорослих, починає виокремлювати в ньому взаємини між людьми, відкриває закони (норми поведінки), за якими відбувається їх взаємодія. Намагаючись стати дорослим, дошкільник підпорядковує свої дії суспільним нормам і правилам поведінки.

Моральний розвиток - рівень засвоєний уявлень про моральні норми, сформованість моральних почуттів і моральної поведінки.

Засвоєння нормативів поведінки має першочергове значення для розвитку особистості дитини як соціальної істоти. У дошкільному дитинстві вона через спілкування з дорослими, однолітками і дітьми іншого віку засвоює соціальні норми і правила поведінки: поступово починає розуміти й усвідомлювати їх значення* у спілкуванні з Іншими людьми виробляє звички поведінки; проймається певним емоційним ставленням до норм поведінки. У сюжетно-рольових іграх дошкільних моделює способи поведінки, дії, взаємини дорослих. Його все більше цікавлять стосунки між людьми і сенс їхньої праці. Виконуючи ролі, дитина вчиться діяти відповідно до прийнятих у суспільстві моральних норм.

Моральні норми - суспільно вироблені правила поведінки, якими керуються люди у своєму житті і вчинках,

У сфері моральних понять, суджень, уявлень діти оволодівають різноманітними сторонами суспільної моральної свідомості, насамперед розумінням моральних вимог, критеріїв моральної оцінки. Вони вчаться добровільно дотримуватися норм моралі, навіть коли її порушення пов'язане з особистою вигодою, і впевнені у безкарності. Оволодівши моральною поведінкою, мають змогу зробити правильний моральний вибір не на словах, а в дії. У сфері їх морально-ціннісних переживань виникають морально Цінні і морально схвалені ставлення до інших людей. Так формуються гуманістичні, альтруїстські почуття і ставлення: увага до потреб та інтересів інших, співпереживання чужим бідам і радощам, відчуття вини через порушення норм.

Усі моральні норми закріплюють соціальний спосіб поведінки, констатують, що можна, а чого не можна робити (" Не можна обманювати дорослих", " Маленьких не можна кривдити" тощо). Свідченням сформованості розуміння моральної норми є пояснення дитини, чому її необхідно дотримуватися. Чим молодша дитина, тим частіше вона пояснює необхідність виконання норми, посилаючись на можливі наслідки для себе або на вимоги дорослих, наприклад: " Потрібно говорити правду, а то дізнаються і покарають", " Потрібно ділитися іграшками. Потім хтось поділиться з тобою". Старші дошкільники вже розуміють суспільну суть моральної норми, усвідомлюють її об'єктивну необхідність для регулювання взаємин між людьми. Для них важливе значення мають інтереси, бажання інших людей. У своєму мовленні вони вживають слова, що позначають моральні якості та їх антиподи (добрий, забіяка, жадібний, чесний, ябеда та ін.).

Дошкільник, спостерігаючи наслідки дотримання або порушення норми, легше розуміє її зміст і застосовує до себе. Чим конкретніша норма ближча до його досвіду, тим легше її усвідомити. Дитина не лише розуміє її, а й відносить до певної категорії (" добре" - " погано"), прагне дати оцінку. У старшому дошкільному віці розвиток моральних оцінок пов'язаний з оцінюванням дорослими вчинків дітей. Вони легше розуміють і оцінюють якості, які частіше оцінює дорослий. Старший дошкільник може зініціювати розмову з батьками і вихователями про те, що " добре", а що " погано". У них виникають еталони-зразки, які містять узагальнені уявлення про позитивну або негативну поведінку в життєвих ситуаціях. Дошкільник співвідносить свою поведінку з поведінкою конкретних дорослих, а також із узагальненими уявленнями. Тобто зовнішній зразок поведінки дорослого переходить у внутрішній план дошкільника, розширює можливості його морального розвитку, який залежить також від її здатності співвідносити свої дії з моральними еталонами.

Моральний еталон - зразок високоморальної особистості, наділеної доброчесністю, благородством тощо.

У дошкільному віці оцінка дорослого найвідчутніше впливає на поведінку дитини, оскільки він є зразком, еталоном, з яким вона порівнює себе і свої дії. За допомогою позитивної оцінки дорослий фіксує правильний спосіб поведінки, негативної - руйнує помилковий. Вплив оцінки на моральний розвиток малюка залежить від уміння педагога використати його педагогічний потенціал. Для цього дитина повинна відповідати таким вимогам:

-- об'єктивність і тактовність. У вчинку спочатку виокремлюють позитивні сторони, про негативні говорять ніби мимохіть, але так, щоб дитина зрозуміла, чим незадоволений дорослий. Оцінювати потрібно не дитину, а її вчинок. До санкцій слід вдаватися у виняткових випадках, показуючи, як потрібно діяти;

- орієнтованість на поведінку дитини. Не варто порівнювати її з іншими дітьми, щоб не принижувати, не руйнувати спільної діяльності;

- диференційованість. Загальні оцінки нічого не дають для розвитку особистості. Потрібно, щоб дитина знала, які саме дії, вчинки оцінюють дорослі. Внаслідок цього вона повторюватиме певні дії, щоб знову заслужити позитивну оцінку, і уникатиме тих, що викликають осуд;

- систематичність, послідовність;

- поєднання вербальних і невербальних способів впливу. Результатом оволодіння моральним співвіднесенням

дій є внутрішнє благополуччя дитини, від усвідомлення ідентичності своїх вчинків позитивній моделі або дискомфорт - негативній. Несхвалення негативної моделі організовує волю дитини, стимулює її до прагнення відповідати своїми вчинками позитивній.

Для ефективного формування позитивних особистісних якостей шляхом співвіднесення вчинків дитини з моральними еталонами потрібно, щоб дорослі спілкувалися з нею довірливо, доброзичливо, виражали впевненість у тому, що вона не може не відповідати позитивній моделі. Бачення дорослим майбутньої поведінки дошкільника відповідною позитивному еталону сприяє його повноцінному моральному розвитку.