Види глини

Глина з’явилась на землі багато тисяч років тому. Її «батьками» вважаються відомі в геології породоутворюючі мінерали — каолініти, шпати, деякі різновиди слюди, вапняки і мармур. При певних умовах навіть деякі види піску трансформуються в глину. Всі відомі породи, що мають геологичні виходи на поверхню землі, піддаються впливу стихій — дощу, вихрового буревію, снігів і паводкових вод.

Перепади температур вднь і вночі, нагрівання породи сонячним промінням сприяє появі микротріщин. В тріщинки, що утворились потрапляє вода і, замерзаючи, розриває поверхню каменя, утворюючи на ній велику кількість найдрібнішого пилу. Циклон дробить і розтирає пил у ще більш дрібний пил. Там, де циклон змінює свій напрямок чи просто затихає, з часом утворюються великі скупчення часток породи. Вони спресовуються, промокають водою, і в результаті утворюється глина.

В залежності від того, з якої породи утворюється глина і яким чином йде її утворення, вона отримує різні кольори. Найбільш часто зустрічаються жовта, червона, біла, голуба, зелена, темно-коричнева і чорна глини. Всі кольори, крім чорного, коричневого і червоного, говорять про глибинне походження глини.

Кольори глини визначаються наявністю в ній наступних солей: червона глина — калій, залізо; зеленувата глина — мідь, двовалентне залізо; голуба глина — кобальт, кадмій; темно-коричнева і чорна глина — вуглець, залізо; жовта глина — натрій, тривалентне залізо, сірка та її солі.

Застосування Існуюча наукова гіпотеза (думка) твердить про початок діяльності людини в старокам'яну добу (палеоліт) (100000 р. до н.е.) в т.зв. мустьєрську добу. В цю добу людина навчилась видобували вогонь і разом з цим обробляли глину, готуючи примітивний посуд для своїх потреб.

Перші витвори мистецтва з глини (статуетки) датуються 23000 р. до н.е. На території України поява таких статуеток відноситься до доби пізнього палеоліту (епохи оріньокська-солютрейська-мадленська – 25000-15000 р. до н.е.). Біля 9000 р. до н.е. в Японії склалася культура Дзйомон – ремісники оздоблюють глиняний посуд узорами. Ще в новокам’яну добу (неоліт) (7000-6000 р. до н.е.) на території України людина починає виробляти посуд з глини з різними прикрасами і гончарство дуже облегшує життя.

Найстаріші будови в Західній Азії із цегли-сирцю датуються біля 8000 р. до н.е. А побудова першого міста Чатал-Хююк (Турція) із цегли-сирцю датується біля 6000 р. до н.е. В будинках, що прилягли один до другого споруджених із цегли-сирцю в цей час жило більше 5000 мешканців. В головній кімнати будинку цього міста стояли лавки на яких сиділи і спали були місця для ватри і піч. Міщани займалися зброярством, ткацтвом і гончарством. Біля 4500 р. до н.е. широкого розмаху набирає гончарство в Намібії. Ще в кам’яному віці в Китаї будували глинобитне житло з дахом в формі конуса, а починаючи десь біля 5000 р. до н.е. стали будувати їх із цегли сирцю. Біля 4000 р. до н.е. мешканці західного побережжя Африки виготовляють глиняний посуд. Біля 2500 р. до н.е. в долині ріки Інд (Індія) великими містами були Харапп, Мохенфно-Даро та Лахол. Харап і Мохенджо-Даро зайняли площу біля двох квадратних кілометри. В кожному місті будували храм, громадські басейни для омивання з підігрівом води, великі споруди (можливо дитинці) та зерносховища. Будинки будувались двохповерховими із випаленої цегли і для захисту від вологи стіни і дахи покривались бітумом. Місто процвітало на протязі 1000 років. І біля 1700 р. до н.е. воно було зруйноване землетрусом і наводненням.