Змістовий модуль 2

Індивідуальне завдання IІ рівня

1. Термінологічний словник за темою: «Феноменологія та концептуалізація конфліктів»

· Конфліктна ситуація - це суперечності, пов'язані з діяльністю суб'єктів соціальної взаємодії, які створюють підґрунтя для реального протиборства між ними.

· Конфлікт відбувається у певній послідовності:

- поступове посилення позицій учасників конфлікту за рахунок введення все більш активних сил, а також унаслідок накопичення досвіду протистояння;

- збільшення кількості проблемних ситуацій та поглиблення первинної проблемної ситуації;

- підвищення конфліктної активності учасників, зміни у характері конфлікту в бік його посилення, втягнення у конфлікт нових людей;

- наростання емоційної напруженості, яка супроводжує конфліктну взаємодію що може вплинути як мобілізаційно, так дезорганізаційно на поведінку учасників;

- зміна ставлення до проблемної ситуації та конфлікту загалом.

· Уникання - результат втоми учасників від конфлікту, небажання продовжувати обговорення проблеми. Це може викликати різні психологічні наслідки. Наприклад, у результаті уникання можуть прийматися неефективні та недосконалі рішення.

· Симптоми уникання:

- зниження включеності групи у розв'язання проблеми;

- швидке прийняття навіюваних рішень;

- відмова учасників від аналізу суперечливих аспектів проблеми;

- " випадання" учасників взаємодії;

- перебування загалом більш " загрозливої" теми у центрі уваги безпечних аспектів;

- незначний обмін інформацією;

- замовкання раніше активних учасників;

- відсутність пропозицій щодо варіантів реалізації обраного рішення.

· Процеси ескалації - створюють труднощі для вироблення взаємоприйнятного рішення, сприяють затягуванню конфлікту і вимагають більше зусиль для його розв'язання.

· Симптоми ескалації:

- триваліше, ніж передбачалося, обговорення проблеми;

- повторення одних і тих самих аргументів на підтримку власної позиції;

- надмірне підкреслення наслідків недосягнення згоди;

- застосування погроз для захисту своєї позиції;

- зростання напруженості та ворожості у групі;

- відсутність ефективних рішень, хоча група видається активною;

- застосування аргументів проти особистості;

- створення коаліцій.

· Характерологічні передумови виникнення конфліктів - стійкі якості та риси характеру, які можуть за певних умов призвести до зіткнення особистості з тими, хто її оточує, викликати негативне ставлення до неї, антипатію, бажання суперечити, протидіяти. Такі риси не виникають самі собою, вони є наслідком впливу на особистість найближчого соціального середовища, виховання. До них належать:

- нетерпимість до недоліків інших;

- знижена самокритичність;

- імпульсивність;

- нестриманість у почуттях;

- усталені негативні забобони, упередженість до людей;

- схильність до агресивної поведінки;

- схильність підкорювати собі інших;

- невихованість;

- відсутність внутрішньої духовної культури;

- неуважність до людей;

- корисливість;

- егоїзм.

· Стратегія поведінки в конфліктній ситуації.

- Ухилення. Ця стратегія має на увазі, що людина намагається уникнути конфлікту, тобто не потрапляти в ситуації, що провокують виникнення суперечностей.

- Згладжування. Ця стратегія характеризується поведінкою, яка диктується переконанням, що не варто сердитися, тому що «ми усі -одна щаслива команда, і не слід розгойдувати човен».

- Примус. Тут переважають спроби примусити прийняти свою точку зору за будь-яку ціну. Той, хто намагається це зробити, не цікавиться думкою інших, він зазвичай поводиться агресивно і для впливу на інших використовує владу шляхом примусу.

- Компроміс. Ця стратегія характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але лише деякою мірою. Здатність до компромісу високо цінується в управлінських ситуаціях, оскільки це зводить до мінімуму недоброзичливість і часто дає можливість швидко вирішити конфлікт, задовольнивши обидві сторони.

- Вирішення проблеми. Це - визнання відмінності в думках і готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти курс дій, прийнятний для всіх сторін. Той, хто користується такою стратегією, не намагається досягти своєї мети за рахунок інших, а скоріше шукає найкращий варіант вирішення конфліктної ситуації.

· У процесі конфлікту у сторін зростає:

- роздратування,

- гнів,

- злість,

- ненависть,

- страх,

- образа,

- відчай,

- безнадія,

- безпомічність,

- самотність,

- посилюється психологічний стрес.

· Стрес (від англ. stress — напруження) — неспецифічна реакція організму на ситуацію, що вимагає більшої або меншої функціональної перебудови організму, відповідного пристосовування.

· Фрустрація (від лат.frustratio — омана, марне очікування, розлад) — стан, що спричиняється наявністю суттєвої вмотивованості у досягненні мети (задовольнити потребу) і перешкоди, що заважає цьому досягненню.

· Криза (від грецького krisis — рішення, поворотний пункт) характеризує стан, що породжується проблемою, якої людина не може позбутися, яку не може швидко і звичним способом вирішити (смерть близької людини, важке захворювання, зміна зовнішності, статусу тощо).

Індивідуальне завдання IIІ рівня