Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Загинув у більшовицькій катівні




 

Наукова, педагогічна, громадсько-політична та фахова адвокатська діяльність В. Старосольського стала предметом ретельного вивчення чималої кількості дослідників. Погоджуємося із запропонованим Ю. Древніцьким поділом історіографічного матеріалу про життя та діяльність В. Старосольського на три періоди: 1) прижиттєвий (кінець ХІХ ст. – 1939 р.); 2) праці українських істориків в еміґрації та радянська історіографія (1939–1991 рр.); 3) сучасні студії українських та зарубіжних авторів.

У перший період (кінець ХІХ ст. – 1939 р.) вийшла друком низка публікацій з історії молодіжного та студентського руху в Галичині, автори яких звернули увагу на роль В. Старосольського в ґенезі цього руху. Мова йшла, насамперед, про його участь у боротьбі за український університет. Сюди необхідно віднести статті публіцистичного характеру В. Темницького, М. Галущинського, В. Гнатюка, М. Грушевського, В. Лащенка, М. Кордуби. На окрему увагу заслуговує джерелознавча публікація «Українсько-руський університет» та дослідження В. Мудрого «Змагання за українські університети». Діяльність В. Старосольського в УСДП розкривається в статті М. Ганкевича «З минулого нашої партії (Матеріяли до історії УСДП)». Важливим доповненням до архівних матеріалів є спогади. Участь у діяльності «Молодої України», адвокатська, наукова та урядова діяльність описана у спогадах безпосередніх учасників тих історичних подій Т. Гаєцького, О. Доценка, В. Качмара, І. Мазепи, Р. Мицика, Л. Цегельського, А. Чернецького, С. Шухевича та ін.

Варто вказати на низку праць, які є поза увагою сучасних дослідників. Очевидно, багатою на інформацію про В. Старосольського є дослідження про діяльність українських студентських організацій Кракова, Відня та Львова, активним учасником яких він був під час навчання. Викладацька та наукова діяльність празького періоду (1921–1928) детально описується у тогочасних періодичних інформаційних збірниках «Український Вільний Університет в Празі в роках 1921–1926 рр.», «Українська Господарська Академія в Ч.С.Р. (1922–1935)», а також у статті А. Яковліва «Наукова праця української еміграції в галузі права», з якою автор виступив на 2-му Українському науковому з’їзді в Празі. Участь В. Старосольського у створенні та діяльності УПТ в Ч.С.Р. висвітлюється у документальній праці «Українське Правниче Товариство» (Прага, 1928). Адвокатська діяльність В. Старосольського описується у статті Л. Ганкевича «Десятиліття Союзу Українських Адвокатів у Львові» (1934). Окрему увагу необхідно звернути на прижиттєвий огляд наукової діяльності адвоката, який подається у його спільній з С. Дністрянським статті «Українці – професори права» (1934).



Професор Станіслав Дністрянський так підсумував наукові досягнення В. Старосольського: «Шукаючи справжної синтези цього, що уявляє собою новітня держава, він наткнувся м. і. на проблему нації, яку опра­цював в окремій монографії. Розуміючи важливість методологічних проблем, він шукав їх розв’язки в наукових на­прямках модерної доби, в школі неокантійців та нормативістів і в змаганню до соціологічного розуміння права та дер­жави з метою знайти свій власний шлях».

Доброю традицією української преси була публікація детального звіту про перебіг політичних судових процесів разом з виступами адвокатів, адже це був чи не єдиний спосіб інформувати без цензури українське суспільство. Адвокатська діяльність та особливо виступи В. Старосольського на судових політичних процесах детально висвітлювалися на сторінках тогочасної періодики, як української так і польської, зокрема у часописах «Діло», «Новий час», «Громадський голос», «Український прапор» та ін.

Цінні матеріали стосовно діяльності В. Старосольського та еволюції його соціал-демократичних поглядів містяться в періодичних виданнях УСДП «Воля», «Земля і воля», «Вперед». Польська держава практикувала публікацію звітів та матеріалів за підсумками судових політичних процесів, зокрема був опублікований звіт про Варшавський процес під назвою «Акт обвинувачення Степана Бандери та товаришів» («Akt oskarżenia przesiwko Stefanowi Banderze…». Warszawa, 1935). Такі звіти є безцінним джерелом вивчення адвокатської діяльності та громадянської позиції як В. Старосольського, так і в цілому української адвокатури в Польщі міжвоєнного періоду.



В радянські часи, у післявоєнний період, вивчення життєвого шляху і наукової спадщини В. Старосольського з ідеологічних міркувань було неможливим. Певний внесок у дослідження його життєпису зробили зарубіжні науковці українського походження. Проте, окремого цілісного дослідження, яке б присвячувалося персонально йому, також немає.

Постать В. Старосольського та його діяльність описана в контексті узагальнюючих праць різної проблематики з історії Галичини, історії Легіону УСС, студентських організацій, діяльності УСДП та ін. Діаспорні дослідники П. Мірчук і З. Книш, досліджуючи судові процеси над українськими в’язнями в міжвоєнний період у Польщі, описують його адвокатську діяльність. Чисельні спогади та мемуари безпосередніх учасників судових політичних процесів, захисником багатьох яких був В. Старосольський, є вартісним джерелом для пізнання його діяльності.

У 1991 р. під редакцією дочки Уляни Старосольської вийшов у США збірник, присвячений життю й діяльності відомого адвоката – 210-й том історично-філософської секції «Записок НТШ» під назвою «Володимир Старосольський. 1878–1942». На нинішній день це найґрунтовніше дослідження, у якому зібрані документи і статті з різних періодів життєвого шляху В. Старосольського. Сюди увійшли біографічний нарис авторства сина Юрія Старосольського, спогади дітей, а також М. Антонович-Рудницької, Т. Гаєцького, В. Левицького, Р. Купчинського, Г. Марунчака, М. Розенбаума, С. Самбірського, О. Хом’яка, листи адвоката та його найвідоміші наукові праці «Теорія нації» та «Національний і соціальний момент в українській історії».

З цієї книжки пізнаємо В. Старосольського і як життєвого лірика, адже на його слова «Чи тямиш ще»? (1902) композитор Станіслав Людкевич написав музику та подарував її на весілля з Дарією Шухевич; зробив чималу кількість замальовок, зокрема у період перебування в таборі для інтернованих в Домб’є. Принагідно зазначимо, що його замальовки та записки, зроблені під час перебування у цьому таборі, зберігаються в архіві Української вільної академії наук у США.

З набуттям незалежності України повертається до нас із забуття постать і діяльність В. Старосольського, а В. Голяк є одним із перших, хто розпочав цей процес повернення. У статтях «Зморений голодом» і «Трагедія родини Старосольських» він описав трагічні сторінки життя відомого адвоката. 27 лютого 1997 р. у Києві з ініціативи Молодіжного товариства ім. Липинського та Молодіжного історичного товариства за сприяння видавництва «Смолоскип» відбулася молодіжна наукова конференція на тему «Володимир Старосольський – захисник людини й науки».

Найвагомішим внеском у популяризацію теоретичної спадщини В. Старосольського в сучасних умовах стало перевидання 1998 р. його праці «Теорія нації» з ґрунтовною вступною статтею І. Кресіної «Свідомість і воля – основа нації». Дослідниця переосмислила наукову спадщину В. Старосольського в контексті етнодержавотворення й показала важливість його поглядів в сучасному націо- і державотворенні.

Політичні концепції В. Старосольського стали предметом дисертаційного дослідження О. Панок «Сутність та основні проблеми політичної концепції Володимира Старосольського» (1998). Дослідниця визначила фундаментальну ознаку історіософської концепції В. Старосольського – синтез народницької, державницької та консервативної теорій суспільно-політичного розвитку. В. Згурська у дисертаційному дослідженні «Концепція нації і держави Володимира Старосольського» (2008) на основі аналізу праць В. Старосольського «Теорія нації» та «Держава і політичне право» подала систематизовану концептуальність його поглядів на сутність нації та національної держави, їх ознаки, форми та функції. Погляди В. Старосольського на державу і право, права людини проаналізовані в інших дисертаційних дослідженнях, зокрема Ю. Манелюка «Ідея співвідношення форми держави і характеру національного розвитку в історії суспільно-політичної думки України кінця ХІХ – початку ХХ століття (2007) та С. Мороза «Ідея прав людини у політико-правовій думці України (ХIX – початок XX століття) (2002).

Науковий доробок В. Старосольського в царині соціології, політології та історії проаналізований у низці досліджень: С. Дмитренка «Теорія нації Володимира Старосольського», Г. Касьянова «Теорії нації і націоналізму», І. Кресіної «Національна свідомість як конституанта сучасної нації», В. Лісового «Методологія дослідження нації у «Теорії нації» В. Старосольського», Ю. Манелюка про націотворчу теорію держави В. Старосольського, В. Потульницького «Політична доктрина Володимира Старосольського». В. Потульницький виділив наступні основоположні ідеї, на яких В. Старосольський будував власну концепцію української державності: 1) нація є самостійним центром інтересів і такою політичною спільністю, яка прагне до самостійності; 2) будувати державність краще на спільності, а не на спілці; 3) для побудови держави необхідно «убрати класові інтереси в форму національних», тобто орієнтуватися у своїй політиці на елементи суспільства, які є носіями стихійного прагнення бути нацією.

Аналіз поглядів В. Старосольського, як одного, на думку дослідниці, із теоретиків націонал-соціалізму, подається у праці Г. Дичковської «Український націонал-комунізм» (1998). Діяльність відомого адвоката в УСДП, до якої він належав понад 30 років та був її останнім головою перед Другою світовою війною, розкривається у наукових дослідженнях О. Жерноклеєва, І. Райківського, О. Босака та ін., присвячених вивченню українського соціал-демократичного руху.

На особливу увагу заслуговує цілий корпус досліджень історика Ю. Древніцького про життя та діяльність В. Старосольського: «Адвокатська діяльність В. Старосольського»; «Володимир Старосольський в українських національно-визвольних змаганнях 1914–1920 рр.»; «Володимир Старосольський і радикалізація українського національного руху в Галичині на початку ХХ ст.»; «Володимир Старосольський у національно-політичному житті України»; «Громадсько-політична та наукова діяльність В. Старосольського: історіографія проблеми»; «Громадсько-політична діяльність Володимира Старосольського»; «Наукова діяльність Володимира Старосольського»; «Націологічні дослідження Володимира Старосольського»; «Організаційно-педагогічна діяльність Володимира Старосольського»; «Правозахисна діяльність Володимира Старосольського»; «Соціологічні та історичні дослідження Володимира Старосольського»; «Старосольський та «Молода Україна»; «Участь Володимира Старосольського у студентському русі на початку ХХ століття»; «Формування світогляду і становлення В. Старосольського як громадсько-політичного діяча» та ін. Вінцем його пошуків став захист дисертаційного дослідження на тему «Громадсько-політична та наукова діяльність Володимира Старосольського (1878–1942)» (2010).

Концептуальний аналіз правових поглядів В. Старосольського ще чекає на свого уважного дослідника, проте аналіз окремих юридичних праць адвоката здійснили Н. Стецюк, П. Стецюк та С. Максимович. Так, П. Стецюк проаналізував наукову розвідку В. Старосольського «Криза конституційної держави», яка була складовою частиною його курсу лекцій «Політичне право». Подавши ґрунтовну біографічну довідку про В. Старосольського автор показав погляди вченого на розвиток «конституційної держави», що прийшла на зміну «державі абсолютиській», його переконання в тому, що серцевину такої держави складають насамперед права та свободи людини, демократія та народний суверенітет, розподіл влади. С. Максимович чи не єдиний з правознавців, хто присвятив свої дослідження власне аналізу правових концепцій відомого адвоката. Предметом його досліджень є аналіз поглядів В. Старосольського на правову державу та концепцію розподілу влад. Досліджуючи витоки українського революційного конституціоналізму в 1917–1920 рр., О. Мироненко провів аналіз поглядів В. Старосольського на проблемні питання українського державотворення.

Біографічні відомості про В. Старосольського містяться в «Енциклопедії українознавства», «Encyclopedia of Ukraine», «Малій енциклопедії етнодержавознавства», «Українській загальній енцикльопедії», «Юридичній енциклопедії», енциклопедичному словнику «Українська журналістика в іменах», а також у інших збірниках та енциклопедичних виданнях: Андрухів І., Арсенич П. «Українські правники у національному відродженні Галичини: 1848–1939 р.р.», Гловацький І. Ю., Гловацький В. І. «Українські адвокати Східної Галичини». Короткі відомості про Старосольського подано у виданні «Українська юриспруденція в персоналіях» (Кульчицький В. С., Вівчаренко О. А., Бойко І. Й.). Помітними є також енциклопедичні довідки І. Головацького «Старосольський Володимир-Степан», Т. Огородника «Володимир Старосольський – публіцист, редактор, видавець» та О. Романіва «Лицар Залізної Остроги (Ювілейна сильветка Володимира Старосольського)». Праця П. Арсенича «Рід Шухевичів» висвітлює біографічні дані В. Старосольського, його дітей Юрія, Ігоря та Уляни.

І. Гловацький відводить значне місце В. Старосольському, як одному з найавторитетніших і найдосвідченіших адвокатів, у дослідженнях «Українські адвокати у політичних судових процесах у Східній Галичині (1921–1939 рр.)» та «Промови українських адвокатів Галичини на політичних судових процесах початку ХХ ст.».

До найґрунтовніших досліджень, які присвячені видавничій, громадсько-політичній та особливо фаховій адвокатській діяльності, належать статті Т. Огородника «Громадсько-політична діяльність В. Старосольського у період Першої світової війни (1914–1918)» та особливо про правозахисну, громадсько-політичну діяльність в 1929 – 1931 рр., його участь у судових політичних процесах проти українців в міжвоєнний період в Польщі. Участь В. Старосольського у судовому процесі Мирослава Січинського (1908) описана у документальних звітах з цього процесу.

Н. Мисак на підставі архівних джерел вперше достеменно встановила період і персоналії, у яких В. Старосольський проходив обов’язкове шестирічне стажування як кандидат в адвокатуру. Висвітлюється діяльність В. Старосольського і в дисертаційному дослідженні А. Бойчука про інститут адвокатури на західноукраїнських землях.

Важливу інформацію про В. Старосольського можна почерпнути з узагальнюючих досліджень з історії Галичини, молодіжних студентських організацій і рухів, боротьби за створення українського університету у Львові на початку ХХ ст., історії боротьби українського народу 1914–1923 рр.

Епізодично про В. Старосольського згадують і сучасні російські дослідники Галичини, зокрема К. Федевич та ін. Чимало вартісної інформації про діяльність визначного адвоката в еміґрації поміщено у дослідженнях про українську еміґрацію в Ч.С.Р міжвоєнного періоду у працях С. Наріжного, С. Віднянського, О. Заремби, А. Яковліва та ін.

Відрадним є те, що життя та діяльність В. Старосольського досліджують польські науковці в контексті різних проблем суспільно-політичного життя Галичини, а біографічні довідки про нього поміщені в авторитетних польських виданнях «Polski słownik biograficzny» та «Słownik Biograficzny Adwokatów Polskich» авторства С. Степня та А. Редзіка, який також у ґрунтовному дослідженні «Wydział Prawa Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1939–1946» («Правничий факультет Львівського університету у 1939-1946 рр.») описує події 1939 р., коли В. Старосольський обійняв посаду професора Львівського університету і був невдовзі заарештований радянськими каральними органами.

Зважаючи на такий короткий огляд літератури про життєдіяльність Володимира Старосольського, можемо стверджувати, що наші сучасники доволі ґрунтовно дослідили його постать. Та все ж залишається цілий пласт документів та матеріалів, які ще чекають на свого прискіпливого дослідника. Це, зокрема, його листи, чернетки наукових та публіцистичних праць, документи про громадсько-політичну та адвокатську діяльність, особисті та сімейні документи, які з перебігом історії дивом уціліли та зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Львові та м. Києві, Державного архіву Львівської області, Центрального державного архіву вищих органів влади України, Центрального державного архіву громадських об’єднань України. Цілий корпус його листування з урядовими установами УНР та з громадсько-політичними і культурними діячами краю (Ю. Бачинським, О. Безпалком, І. Боберським, В. Вишиваним (Вільгельмом Габсбургом), Ф. Волховським, С. Горуком, М. Галущинським, Р. Зарембою, К. Студинським, О. Козловським, Є. Коновальцем, Г. Коссаком, А. Крушельницьким, В. Липинським, Стоцьким, В. Темницьким, С. Томашівським, А. Чайковським, Є. Чикаленком, А. Шептицьким, С. Шухевичем та ін.) зберігається у згаданих архівах та відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України. На превеликий жаль, чимала кількість матеріалів, пов’язаних з сім’єю Старосольських (майже 300 одиниць), незворотньо втрачена з фондів львівських архівів. Безперечно, документи, пов’язані з життям та діяльністю В. Старосольського, можна віднайти в архівах інших держав: Державному центральному архіві в Празі; його замальовки та записки, зроблені під час перебування в таборі у Домб’є, зберігаються в архіві УВАН в США; листування з І. Горбачевським – архіві Академії Наук Чеської Республіки.

Епізодичне листування В. Старосольського з Вільгельмом Габсбургом та М. Матюшенком опубліковане у збірниках «Український патріот з династії Габсбургів» та «Українська політична еміграція 1919–1945: Документи і матеріали». Безцінним джерелом для пізнання постаті В. Старосольського є спогади його дочки Уляни «Розкажу вам про Казахстан» (1969) та сина Ігоря «Крутими дорогами. Спомини. Вересень 1939 р. – січень 1987 р.».

Олександр Хом’як, який більш ніж десять років працював в канцелярії Володимира Старосольського, у своїх спогадах так підсумував життя та діяльність визначного адвоката:

«Володимир Старосольський залишив по собі пам’ять особи, яка була зразком Людини, Патріотом української державности з усіма прикметами християнської справедливости, вирозуміння, терпеливости й розважности».

 

Твори

Буцім невмолимі економічні закони / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 345.

Внутрішня форма в соціологічній термінології: (методологічні уваги) / Володимир Старосольський. – Б.м., 1926. – 8 с.

Держава і право: (Причинок до проб­леми правовости держави) / Володимир Старосольський // Життя і Право. – Львів. – 1934. – Чис. 1. – С. 21–22.

Держава і право: (причинок до проблеми правовости держави) / Володимир Старосольський. – Львів : Наклад Союзу українських адвокатів, 1934. – 16 с.

Дер­жа­ва і пра­во: при­чи­нок до про­бле­ми пра­во­во­с­ти дер­жа­ви / Володимир Старосольський // Юві­лей­ний Аль­ма­нах Со­ю­зу Укра­ї­н­сь­ких Ад­во­ка­тів у Льво­ві. – Львів, 1934. – С. 146–159.

Дер­жа­ва і по­лі­тич­не пра­во / Володимир Старосольський. – По­дє­б­ра­ди : Ви­да­в­ни­че Т-во при Укра­ї­н­сь­кій Го­с­по­дар­сь­кій Ака­­де­мії в ЧСР, 1923. – Ч. 1. – 593 с.

Дер­жа­ва і по­лі­тич­не пра­во / Володимир Старосольський.– По­дє­б­ра­ди : Ви­да­в­ни­че Т-во при Укра­ї­н­сь­кій Го­с­по­дар­сь­кій Ака­де­мії в ЧСР, 1925. – Ч. 2. – 459 с.

До питання про тимчасовий арешт в стадiї доходження / Володимир Старосольський // Життя і Право. – 1929. – Чис. 4. – С. 22–26.

До пи­тан­ня про фо­р­ми дер­жа­ви / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 1925. – Т. 138/140. – C. 311–335.

До праці // Молода Україна. – 1900. – Чис. 9–10. – С. 325–330.

З боротьби за право / Володимир Старосольський // Життя і Право. – 1928. – Ч. 1. – С. 25–30.

Захисна промова Володимира Старосольського // Гловацький І. Ю. Промови українських адвокатів Галичини на політичних судових процесах початку ХХ ст.: науково-практичний посібник / І. Ю. Гловацький. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України, 2004. – С. 114–134.

Злука молодїжи // Молода Україна. – 1900. – Ч. 3. – С. 91–97.

Кирило-Мефодіївське товариство / Володимир Старосольський // Молода Україна. – 1900. – Чис. 5. – С. 169–175.

Кілька слів в конечній обороні // Молода Україна. – 1900. – Чис. 11. – С. 405–412.

Лист Володимира Старосольського із лагеру в Мариїнську до дружини – Дарії Старосольської до Кокпект, Казахстан / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 134–142.

Ме­то­до­ло­гі­ч­на про­бле­ма в на­у­ці про дер­жа­ву / Володимир Старосольський // Юві­лей­ний збі­р­ник в честь Станіслава Дні­с­т­рян­сь­ко­го. – Пра­га, 1923. – C. 265–298.

Методологічна проблема в науці про державу / Володимир Старосольський. – Прага: Наклад Українського вільного університету в Празі, 1925. – 36 с.

На зеленій Буковині / Володимир Старосольський // Молода Україна. – 1900. – Ч. 11. – С. 441–449.

Навіть якби ми хотіли, не можемо зректися нашої державної волі / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 344–345.

Національна вага університету і консеквенції її для ренегатів / Володимир Старосольський // Молода Україна. – 1902. – Чис. 1/4.– С. 1–15, 106–124.

Нацiональний i соцiяльний момент в украінськiй історії / Володимир Старосольський. – Відень: Виданє Союза Визволення України. Друкарня Мехитаристів у Відні, 1915. – 15 с.

Національний і соціяльний момент в українській історії / Володимир Старосольський // Вісник Союзу Визволення України. – 1915. – Чис. 7/8. – Січень.

Національний і соціяльний момент в українській історії / Володимир Старосольський // Вільна Україна. – 1967. – Чис. 53.

Національний і соціяльний момент в українській історії / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 153–160.

Новi працi С. Днiстрянського / Володимир Старосольський // Життя і Право. – 1929. – Чис. 4. – С. 52–53.

Нема довір’я до російських «лікарів» / Володимир Старосольський / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 343.

Обов’язок українського адвоката / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 329–330.

Партія в Конституції Чесько­сло­ваць­кої Республіки / Володимир Старосольський // Науковий збірник УВУ. – Прага, 1923. – Т. 1. – С. 134–147.

Партія в Конституції Чехословацької республіки / Володимир Старосольський. – Прага : Наклад Українського вільного університету в Празі, 1923. – 16 с.

Питання ідеальної конкуренції / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 332–333.

По­лі­тич­не пра­во: курс ле­к­цій / Володимир Старосольський. – По­дє­­б­ра­ди : Укра­ї­н­сь­кий Тех­ні­ч­но-Господар­сь­кий ін­сти­тут, 1933/1934. – 321 с.

По­лі­тич­не пра­во: курс ле­к­цій / Володимир Старосольський. – Ре­ген­с­бург, Новий Ульм: УТГІ, 1950. – 373 с.

Про цiннiсть права / Володимир Старосольський // Життя і Право. – 1928. – Чис. 1. – С. 11–21.

Промова В. Старосольського на вічу 13-го липня 1889 р. / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 48–49.

Українці – професори права / Володимир Старосольський, Станіслав Дністрянський // Ювілейний альманах Союзу українських адвокатів. – Львів, 1934. – С. 126–145.

Соціяльна і юридична проблема / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 330–332.

Ста­но­ви­ще Б. Кі­с­тя­ків­сь­ко­го в на­у­ці про дер­жа­ву / Володимир Старосольський // Укра­ї­н­сь­кий На­у­ко­вий З’їзд у Пра­зі 3–7 жо­в­т­ня 1926 р. – Пра­га, 1928. – С. 35.

Причинки до теорії соціології / Володимир Старосольський // Часопись правнича та економічна. – Львів. – 1902. – Т. 4/5. – C. 1–36.

Причинки до теорії соціології / Володимир Старосольський. – Львів, 1904. – 36 с.

Промова на Тарасових вечерницях у Львові дня 27 квітня 1900 // Молода Україна. – 1900. – Ч. 5. – С. 158–159.

«REBUS IN ARDUIS…» (промова на похороні ген. Мирона Тарнавського) // Пам’яті вождя УГА. – Львів : Видавнича кооператива «Червона Калина», 1939. – Передрук: Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 346–348.

Реформа похатної торговлі в ав­стрий­ськім законодавстві / Володимир Старосольський // Часопись правнича та економічна. – Львів. – 1901. – Т. 2. – C. 1–29.

[Рецензія] / Володимир Старосольський // Молода Україна. – 1902–1903. – Чис. 6/7. – С. 254–255. – Рец. на кн.: Лукіянович Д. За кадильну: Оповіданє. – Львів : Накладом Укр.-Руської Видавн. Спілки, 1902. – 214 с.

[Рецензія] / Володимир Старосольський // Молода Україна. – 1903. – Чис. 8/9. – С. 292–294. – Рец. на кн.: Kulczycki Ludwik. Zarys podstaw socyologii ogolnej. – Lwów : Gubrynowicz et Schmidt, 1900. – 268 s.

[Рецензія] / Володимир Старосольський // Часопись правнича та економічна. 1904. – T. 6/7. – C. 7–14. – Рец. на кн.: Anton Menger. Neue Staats­lehre. 1903.

[Рецензія] / Володимир Старосольський // Часопись правнича та економічна. 1900. – T. 1. – C. 34–46. – Рец. на кн.: R. von Herrnritt. Na­tio­nalität und Rucht, dargestellt nach der österreichischer und ande­ren Gesetzgebung. Wien. 1899.

[Рецензія] / Володимир Старосольський// Часопись правнича та економічна. 1900. – T. 1. – C. 46–48. – Рец. на кн.: Kulisch М. Beitrage zum oesterreichischen Parlamentsrecht.

Роля нелегальної акції в борбі за український університет / Володимир Старосольський // Молода Україна. – 1910. – Чис. 6/7.– С. 189–193.

Стрілецьким шляхом: Промова виголошена на святі стрілецької пісні у Львові 24-го лютого 1935 р. / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 78–82.

Студентські рухи в Росиї // Молода Україна. – 1900. – Чис. 2. – С. 83–84; Чис. 3. – С. 115–117; Чис. 4. – С. 147–151.

Тарасові вечерниці // Молода Україна. – 1900. – Чис. 1. – С. 6–10.

Теорія нації / Володимир Старосольський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 161–324.

Теорія нації / Володимир Старосольський / Передмова І. О. Кресіної. – Нью-Йорк; Київ: Наук. Т-во ім. Т. Шевченка; Вища шк., 1998. – XL, 157 с.

Теорія нації. – Відень : Український соціологічний інститут, 1922. – 143 с.

Теорія нації / Володимир Старосольський. – Нью-Йорк, 1966. – 143 с.

Терлецький О. [посмертна згадка] / Володимир Старосольський // Молода Україна. – 1902–1903. – Чис. 4. – С. 97–106.

Товариство «Січових стрільців» у Львові / Ф. Королів, Володимир Старосольський // За волю України: історичний збірник УСС: літопис Українського Січового Стрілецтва. – Нью-Йорк: Видання Головної Управи УСС, 1967. – Передрук: Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С. 349–352.

Українська державність і російський імперіалізм / Володимир Старосольський // Український голос, 1951. – Вересень. Передрук: Записки Наукового товариства ім. Шевченка / [ред. Уляна Старосольська]. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1991. – Т. 210. – С.342.

Чи є в нас публіцистика! // Молода Україна. – 1901. – Чис. 1. – С. 19–22.

Шахневич А.: [посмертна згадка] / Володимир Старосольський // Молода Україна. – 1900. – Чис. 2. – С. 45–47.

Що таке социольогія ? / Володимир Старосольський // Іскра. – 1903. – Чис. 1–2, 1904. – Чис. 3.

Bohdan Kistiakowskyj und das russische soziologische Denken / Wolodymyr Starosolskyj // Abhandlungen des Ukrainischen Wissen­shafttli­chen Insti­tu­tes in Berlin, Band II. – Berlin & Leipzig, Walter da Gruyter & Co. – 1929. – P.117–118.

Das Majoritätsprinzip. Dr. Wolodymyr Starosolskyj. Wiener Staatswissenschaftliche Studien, 15 Band, 2 Hekt. – Wien und Leipzig, Franz Deuticke, Verlag, 1916. – X, 158 p.

 


.

mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.019 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал