Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Література. Аркуша О. Парламентська традиція галицьких українців у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст




Аркуша О. Парламентська традиція галицьких українців у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Олена Аркуша // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2000. – Вип. 6. – С. 68–90.

Бойчук А. Ю. Інститут адвокатури на західноукраїнських землях другої половини XIX – початку XX ст. (на матеріалах Галичини) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Бойчук Андрій Юрійович ; Відкритий міжнар. ун-т розв. людини «Україна». – К., 2011. – 20 с.

Ганкевич Л. Десятиліття Союзу Українських Адвокатів / Лев Ганкевич // Ювілейний альманах Союзу Українських Адвокатів у Львові. – Львів, 1934. – С. 38–73.

Гловацький І. Особливості розвитку інституту адвокатури на землях Східної Галичини і Буковини / Іван Гловацький // Вісник Львівського університету. – Серія юридична.– 2003. – Вип. 38. – С. 119–127.

Гловацький І. Ю. Українські адвокати Східної Галичини як захисники у кримінальних справах по обвинуваченню у вчиненні політичних злочинів у міжвоєнний період (1918–1939 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Гловацький Іван Юхимович ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 18 с.

Гловацький І. Ю. Українські адвокати у політичних судових процесах у Східній Галичині (1921–1939 рр.) / І. Ю. Гловацький. – Львів : Тріада плюс, 2003. – 348 с.

Голубович Сидір // Гловацький І. Ю. Українські адвокати Східної Галичини (кінець XVIII – 30-ті роки ХХ ст.) / Гловацький І. Ю., Гловацький В. І. – Львів, 2004. – С. 74.

Голубович Сидір // Енциклопедія українознавства. Словникова частина / за ред. В. Кубійовича. – Перевидання в Україні. – Львів, 1993. – Т. 2. – С. 408–409.

Голубович Сидір // Кульчицький В. С. Українська юриспруденція в персоналіях / Кульчицький В. С., Вівчаренко О. А., Бойко І. Й. – Івано-Франківськ, 1995. – С. 11.

Голубович Сидір // Українська загальна енцикльопедія: в 3 т. / за голов. ред. І. Раковського. – Львів ; Станиславів ; Коломия: Видання кооперативи «Рідна школа», 1935. – Т. 1. – С. 814.

Голубович Сидір // Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму / Ігор Чорновол. – Львів: Тріада плюс, 2010. – С. 126–127.

Голубович Сидір (Ісидор) // Малюта О. В. «Просвіта» і Українська Державність (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.) / О. В. Малюта. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2008. – С. 370–372.

Голубович Сидір (Ісидор) // Плекан Ю. Перший досвід парламентаризму: українці – депутати австрійського парламенту та галицького крайового сейму (1848–1918): довідник / Юрій Плекан. – Івано-Франківськ: Видавець Третяк І. Я., 2012. – С. 19–20.



Голубович Сидір Тимофійович // Гуцал П. З. Українські правники Тернопільського краю: біографічний довідник / П. З. Гуцал. – Тернопіль, 2008. – С. 39–40.

Горбатенко В. П. Голубович Сидір / Горбатенко В. П., Чисніков В. М. // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інш. – К.: «Українська енциклопедія», 1998. – Т. 1: А–Г. – С. 612.

Гуцал П. Сидір Голубович / Петро Гуцал // Рада: Інформаційно-методичний вісник. – 2005. – № 6. – С. 52–55.

Гуцал П. Голубович Сидір Тимофійович / Петро Гуцал // Енциклопедія сучасної України. – К., 2006. – Т. 6. – С. 120.

Гуцал П. Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович / Петро Гуцал // Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2004. – Т. 1: А–Й. – С. 387.

Гуцал П. Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович / Петро Гуцал // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклопедичного словника / Національна академія наук України, Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, Науково-дослідний інститут пресознавства ; за ред. М. М. Романюка. – Львів, 2010. – Вип. 17. – С. 99–101.

Гуцал П. Сидір Голубович: штрихи до політичного портрета / Петро Гуцал // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Тернопіль, 1999. – Вип. 8.– С. 53–55.

Гуцал П. Сидір Голубович – голова уряду ЗУНР / Петро Гуцал // Тернопілля’97–98: реґіональний річник. – Тернопіль: Збруч, 2002. – С. 114–116.



Д-р Сидір Голубович: (посмертна згадка) // Життя і знання. – Львів, 1938. – С. 93. – Передрук: Гловацький І. Ю. Українські адвокати Східної Галичини в світлі архівних джерел та некрологів. 1800–1939. / І. Ю. Гловацький. – Львів: СПОЛОМ, 2008. – С. 210.

Кобилецький М. М. Утворення ЗУНР, її державний механізм та діяльність (1918–1923 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Кобилецький Микола Мар’янович ; Львів. держ. ун-т ім. І. Франка. – Л., 1998. – 16 с.

Кравецька О. Громадсько-політична діяльність Сидора Голубовича у 1906–1914 рр. / Оксана Кравецька // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – 2010. – Вип. 2.

Кравецька О. Урядова діяльність Сидора Голубовича в період державотворення ЗУНР (1918–1919) / Оксана Кравецька // Мандрівець. – 2009. – №4. – С. 45–50.

Кравченюк О. Сидір Голубович / Осип Кравченюк // Ювілейна книга української гімназії у Тернополі. 1898–1998. – Тернопіль ; Львів, 1998. – С. 654.

Кугутяк М. В. Історія української націонал-демократії (1919–1929). Т. 1. / М. В. Кугутяк. – Київ ; Івано-Франківськ, 2002. – 535 с.

Кульчицький В. С. Галицкий сейм в системе колониального управления Австро-Венгрией : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук. – М., 1953. – 20 c.

Кульчицький В. С. Галицький сейм – знаряддя соціального і національного пригнічення трудящих (1861–1914) / В. С. Кульчицький // Питання теорії і практики радянського права. – Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1958. – Вип. 4. – С. 5–19.

Кульчицький В. С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.) / В. С. Кульчицький. – Львів, 1965. – 66 с.

Курилишин К. Голубович Сидір / Костянтин Курилишин // Західно-Українська народна республіка. 1918–1923: уряди; постаті / Ін-т українознав. ім. І. Крип’якевича НАН України; гол. ред. ради Ярослав Ісаєвич; упоряд.: Микола Литвин, Іван Патер, Ігор Соляр. – Львів, 2009. – С. 120–125.

Лазарович М. Активні діячі ЗУНР на Тернопільщині / Микола Лазарович // Журнал Ї. – 2010. – Число 63.

Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців, 1848–1914: на підставі споминів / Кость Левицький. – Львів, 1926. – 300 с.

Лепісевич П. М. Загальна Українська Рада: проблема консолідації національно-демократичних сил (1914 – 1916 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Лепісевич Петро Миронович ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2005. – 20 с.

Литвин М. Р. Історія ЗУНР / Литвин М. Р., Науменко К. Є. – Львів : Олір, 1995. – 368 с.

Литвин Н. Віденський період уряду ЗУНР / Надія Литвин // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2009. – Вип. 18. – С. 268–272.

Макарчук С. А. Українська республіка галичан: нариси про ЗУНР / С. А. Макарчук. – Львів : Світ, 1997. – 192 с.

«Ми поляжем, щоб славу і волю і честь, Рідний край, здобути Тобі» (С. Т. Голубович) // Солдатенко В. Проект «Україна». 1917–1920 рр. Постаті / В’ячеслав Солдатенко. – Харків: Фоліо, 2011. – С. 345–350.

Мікула О. І. Правові основи організації і діяльності Галицького крайового сейму (1861 – 1918 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Мікула Оксана Іванівна ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2005. – 18 с.

Павлишин О. Голубович Сидір / Олег Павлишин // Енциклопедія Львова. – Львів: Вид-во «Літопис», 2007. – Том 1: А–Г. – С. 513.

Павлишин О. Й. Формування та діяльність представницьких органів влади ЗУНР – ЗОУНР (жовтень 1918 – червень 1919 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Павлишин Олег Йосипович ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2001. – 20 с.

Петрів М. Сторінки історії адвокатури України: Cоюз Українських Адвокатів у Львові 1923–1940 рр. / Михайло Петрів // Адвокат. – 2002. – № 4/5. – С. 98–106.

Petriw М. Z dziejów adwokatury ukraińskiej w Polsce / Mychajlo Petriw // Palestra. – 2007. – № 5–6, Cz. 1. – S. 169–173, № 7–8, Cz. 2. – S. 187–193.

Сухий О. Національна ідея в програмах та діяльності українських політичних партій Галичини (к. ХІХ – п. ХХ ст.) / Олексій Сухий. – Львів, 1998. – 132 с.

Струтинський М. Пам’яті премієра ЗУНР – д-ра Голубовича / М. Струтинський // Новий час, 1938. – 17 січ.

Тищик Б. Й. Західно-Українська Народна Республіка (1918–1923): історія держави і права / Б. Й. Тищик. – Львів : Тріада плюс, 2004. – 392 с.

Holubovych Sydir // Encyclopedia of Ukraine. – Toronto ; Buffalo ; London. – 1984. – Vol. II : G–K. – P. 212.

 

Горбовий Володимир ГРИГОРОВИЧ(30.01.1899, с. Оболоня, тепер Долинського р-ну Івано-Франківської обл. – 21.05.1984, м. Долина, Івано-Франківської обл.) – адвокат, доктор права, громадсько-політичний діяч Української військової організації і Організації українських націоналістів.

HORBOVY VOLODYMYR(30.01.1899, Obolonya now Dolynsky dist., Ivano-Frankivsk reg. – 21.05.1984, Dolyna, Ivano-Frankivsk reg.) – advocate, Doctor of Law, social and political activist of the Ukrainian Military Organization and the Organization of the Ukrainian Nationalists.

 

Народився у с. Оболоня, тепер Долинського р-ну Івано-Франківської обл. Закінчив Стрийську гімназію. Під час Першої світової війни був у старшинській школі і в складі стрілецького полку воював на Італійському фронті в чині хорунжого. Після розпаду Австро-Угорської імперії зголосився до Української галицької армії (УГА), де був фронтовим старшиною. У серпні 1919 р. брав участь у поході українських армій на захоплений більшовиками Київ. У бою під Козятином важко поранений – втратив око та частину легенів. Одужавши, продовжив службу в складі Херсонської дивізії Армії УНР, де познайомився з полковником Євгеном Коновальцем. 20 грудня 1920 р. провів у Долині установчі збори повітової колегії Української військової організації «Воля». У липні 1920 р. був учасником таємних зборів 100 колишніх старшин УГА, на яких ухвалили створити Українську військову організацію (УВО), а 25 грудня 1920 р. його призначили керівником повітової організації на Долинщині. Навесні 1921 р. провів перші збори членів повітової УВО. Польська влада вперше заарештувала його 18 квітня 1922 р. та на кілька місяців ув’язнила у тюрмі «Бригідки» за участь в УВО. В другій половині 1922 р. переїхав до Львова, де його призначили Шефом штабу Начальної команди УВО. Одночасно в 1921–22 рр. розпочав навчання на юридичному факультеті Українського таємного університету у Львові та брав активну участь у діяльності підпільної Української крайової студентської ради. Керуючи штабом Начальної команди УВО, організовує акції на підтримку відродження вільного українського духу серед населення для захисту українських національних інтересів, зокрема акцію бойкоту виборів до польського сейму в 1922 р. В кінці того самого року його на кілька тижнів ув’язнюють вдруге. Навесні 1923 р. покидає Львів і оселяється у Празі (Чехія), де вступає на юридичний факультет Празького університету. Продовжує співпрацювати з підпільною УВО: в 1926 р. був активним учасником наради Начальної команди УВО, що відбулася в Празі. Часто їздив до Берліна за особистими дорученнями Євгена Коновальця. Під час навчання одружився з чешкою Єленою, згодом у подружжя народився син Роман.

Ступінь доктора права здобув у Празькому університеті. За завданням УВО повертається в Долину. Ступінь доктора права підтвердив у Краківському університеті. Відкрив власну адвокатську канцелярію в Долині. Крім фахової адвокатської практики вів активну українську громадську діяльність: очолив повітове товариство «Сокіл» (27.06.1928); став членом Організації українських націоналістів (1929). У жовтні 1933 р. його втретє заарештувала польська влада і до грудня 1934 р. ув’язнила в концтаборі «Береза Картузька».

Після звільнення з концтабору Володимир Горбовий віддається адвокатській справі. Був захисником членів ОУН на багатьох політичних судових процесах. На Варшавському політичному процесі (18.11.1935 – 13.01.1936) разом з іншими адвокатами – Ярославом Шлапаком, Левом Ганкевичем, Олександром Павенцьким, Володимиром Старосольським та Степаном Шухевичем – захищав дванадцятьох членів ОУН, яких звинувачували у вбивстві міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького. Адвокатам вдалося домогтися для засуджених заміни смертної кари на довічне ув’язнення. На цьому процесі Володимир Горбовий був захисником Степана Бандери та Івана Равлика.На Львівському процесі (25.05. – 26.06.1936) був серед дванадцяти українських адвокатів, які захищали 27 членів ОУН за обвинуваченням у вбивстві комісара консульства СРСР у Львові Майлова (22.10.1933), директора Львівської академічної гімназії Івана Бабія (25.07.1934) та студента Якова Бачинського, а також нездійсненого замаху на підкомісара львівської тюрми Кособудзького.

У цей період одружується вдруге – з Ганною Танчаківською та повертається знову до Долини. Веде родинне життя – у подружжя народилася донька. Займається адвокатською діяльністю. У вересні 1939 р. переїжджає до Кракова: працює в апеляційному суді; очолює Український комітет допомоги полоненим і біженцям з Галичини (жовтень 1939 – вересень 1940); голова комісії Державного планування при Революційному Проводі ОУН; голова Президії ІІ Великого Збору ОУН в 1941 р.; Генеральний Суддя ОУН; очолив Український Національний Комітет у Кракові (червень 1941). На початку липня 1941 р. у Кракові Володимира Горбового заарештувало ґестапо та ув’язнило до липня 1942 р. в тюрмі Монте-Ліпіха. Після звільнення оселився у Празі. У 1944 р. був одним із засновників Української Головної Визвольної Ради. До серпня 1947 р. працював юристом у Міністерстві земельних справ уряду Чехословаччини. 1 серпня 1947 р. його заарештували, 7 серпня цього ж року передали Польщі, а 9 липня 1948 р. етапували в СРСР. Засудили на 25 років за ст. 54-2, тобто за зраду Батьківщини, громадянином якої він навіть не був. Покарання відбув повністю. Звільнений у серпні 1972 р., доживав віку в рідному с. Оболоні, поблизу м. Долини.

Володимир Горбовий помер 21 травня 1984 р., похований у м. Долині Івано-Франківської області. На надгробній плиті – скромний напис:

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал