Література. Белень М. Карпатська Україна у портретах / Михайло Белень

Белень М. Карпатська Україна у портретах / Михайло Белень. – Ужгород, 1998. – 196 с.

Бращайко Михайло // Енциклопедія українознавства. Словникова частина / За ред. В. Кубійовича. – Перевидання в Україні.– Львів, 1993. – Т. 1. – С. 175.

Болдижар С. М. Формування органів адвокатури на Закарпатті / С. М. Болдижар // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 62–65.

Бращайко Михайло (Braš č ajko Michal) // Енциклопедія історії та культури Карпатських русинів / Укладачі П. Магочій, І. Поп. – Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. – С. 69.

Бращайко Михайло // Малюта О. В. «Просвіта» і Українська Державність (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.) / О. В. Малюта. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2008. – С. 297–298.

Бращайко Михайло // Українська загальна енцикльопедія: в 3 т. / за голов. ред. І. Раковського. – Львів – Станиславів – Коломия: Видання кооперативи «Рідна школа», 1935. – Т. 1. – С. 394.

Бращайко Михайло Михайлович // Енциклопедія сучасної України / Національна академія наук України, Наукове товариство Шевченка, Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України. – К., 2004. – Т. 2: Біо–Бя. – С. 437.

Вегеш М. М. Бращайки / М. М. Вегеш // Енциклопедія історії України: в 5 т. / редкол.: В. Смолій (голова) та інш. – К.: Наукова думка, 2005. – Т. 1: А–В. – С. 373–374.

Вегеш М. М. Бращайко Михайло Михайлович / М. М. Вегеш // Вони боронили Карпатську Україну: нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців / під ред. М. М. Вегеша. – Ужгород: Вид-во «Карпати, 2002. – С. 462–464.

Визначний громадсько-політичний і культурний діяч: до 125-річчя народження Михайла Бращайка // Календар «Просвіти» на 2008 рік. – Ужгород: Закарпат. крайове т-во «Просвіта», 2008. – С. 108.: портр.

Габор В. Бращайко Михайло Михайлович / Василь Габор // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника, НДЦ періодики; наук. консультант Я. Р. Дашкевич; за ред. М. М. Романюка. – Львів, 1995. – Вип. 2. – С. 44–47.

Габор В. В. Бращайко Михайло Михайлович / В. В. Габор, М. М. Вегеш // Енциклопедія Сучасної України / Національна академія наук України, Наукове товариство Шевченка, Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України. – К., 2004. – Т. 2: Біо–Бя. – С. 438.

Габор В. В. Українські часописи Ужгорода (1867–1944): історико-біографічне дослідження / Василь Габор; наук. ред.-консультант д-р іст. наук М. М. Романюк. – Львів, 2003. – 564 с.

Довганич О. Посли (депутати) першого сойму Карпатської України. Бращайко Михайло Михайлович / Омелян Довганич // Європа-Центр. – 2008. – № 4 (24). – С. 23.: портр.

З нагоди 50-річчя д-ра Бращайка // Українське слово. – 1933. – Чис. 24.

Зозуля Я. Правники Карпатської України в 1938 – 39 рр.: (спомини) / Яків Зозуля // Правничий Вісник. – Нью-Йорк, 1955. – Кн.1. – С. 76—84.

Михайло Бращайко // Вегеш М. М. Карпатська Україна 1938–1939 років у портретах / Вегеш М. М., Горват Л. В. – Ужгород.: Б. в., 2000. – С. 16–22.

Мушинка М. До взаємин Івана Панькевича з братами Бращайками / Микола Мушинка // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. філологічна. Ужгород, 2009. – Вип. 20. – С. 128–130.

Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття: малий енциклопедичний словник / Г. В. Павленко. – Ужгород, 1999. – 196 с.

Петрів М. Дещо з історії адвокатури Закарпаття в День адвокатури України / Михайло Петрів. – Режим доступу: https://uzhinform.com/obshhestvo/deshho-z-istori%D1%97-advokaturi-zakarpattya-v-den-advokaturi-ukra%D1%97ni-foto-video.html. – Дата перегляду: 19 грудня 2012 р.

Поп И. И. Бращайко Михаил / И. И. Поп // Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород, 2001. – С. 104–105.

Посисень Г. «Високоповажний пане Меценасе…» / Г. Посисень // Карпатський край. – 1993. – Чис. 9/11. – С. 35–39.

Пушкаш А. Цивилизация или варварство: Закарпатье 1918–1945 / Андрей Пушкаш / Ин-т Славяноведения РАН. – М.: Из-во «Европа», 2006. – 564 с.

Ринажевський Б. М. Становлення національної державності в Закарпатті (1918 – 1939 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Ринажевський Богдан Миколайович; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2004. – 19 с.

Сас Ф. Брати Юлій і Михайло Бращайки / Федір Сас // Календар «Просвіти» на 1994 рік. –Ужгород: Патент, 1994. – С. 73–76.

Сойм Карпатської України: з виступу д-ра Михайла Бращайка під час обговорення першого конституційного закону Карпатської України // Календар «Просвіти» на 1999 рік. – Ужгород: Закарпат. крайове т-во «Просвіта», 1999. – С. 57.

Стерчо П. Карпато-Українська держава: до історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919–1939 рр. / Петро Стерчо. – Львів: За вільну Україну, 1994. – 288 с.

Трильовський К. Два брати (Др. Юліян і Др. Михайло Бращайки) / Кирило Трильовський // Чорногора. – 1921. – Т. 1. – Чис. 4. – С. 24–26.

Федака П. Вечір пам’яті Михайла Бращайка / Павло Федака // Календар «Просвіти» на 2004 рік. – Ужгород: Закарпат. крайове т-во «Просвіта», 2004. – С. 179–180.

Українське Правниче Товариство в Ч. С. Р. (17 березня 1923 – 17 березня 1928). – Прага: Видання «Українського Правничого Товариства в Ч. С. Р.», 1928. – 34 с.

Федака П. «По тисячолітній неволі наша земля проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути українська...»: до 120-річчя народження Михайла Бращайка / Павло Федака // Календар «Просвіти» на 2003 рік. – Ужгород: Закарпат. крайове т-во «Просвіта», 2003. – С. 198–199.

Федака С. Діячі Карпатської України. Михайло Бращайко / Сергій Федака // Трибуна. – 2008.– 17 трав. – С. 12.

Федака С. Д. Хроніка Карпатської України / С. Д. Федака. – Ужгород: Ґражда, 2004. – 80 с.

Юричка І. Пам’яті славного сина Срібної Землі: до 125-річчя відзначення народження Михайла Бращайка / Іван Юричка // Трибуна. – 2008. – 25 жовт. – С. 13.

Brashchaiko Mykhailo // Encyclopedia of Ukraine. – Toronto; Buffalo; London. – 1984. – Vol. 1: A–F. – P. 290.

Pop I. Brashchaiko Mykhailo // Magosci P., Pop I. Encyсlopedia of Rusyn history and culture. – Toronto; Buffalo; London, 2002. – P. 48–49.

БРАЩАЙКО ЮЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ (19.04.1875, с. Глибоке поблизу Ужгорода – 9.10.1955, Ужгород) – адвокат, доктор права, публіцист, журналіст, громадсько-політичний та культурно-освітній діяч Закарпатської України, голова товариства «Просвіта» в Ужгороді (1920–39), депутат Сойму Карпатської України (1939), міністр фінансів та комунікацій уряду Карпатської України.

BRASHCHAIKO YULII (19.04.1875, Hlyboke near Uzhhorod – 9.10.1955, Uzhgorod) – advocate, Doctor of Law, publicist, journalist, socio-political, cultural and educational activist of the Transcarpathian Ukraine, head of the «Prosvita» society in Uzhgorod (1920–39), member of the Carpathian Ukraine Soim (1939), Minister of Finance and Communications in the government of the Carpathian Ukraine.

Народився в с. Глибоке поблизу Ужгорода. Навчався в Ужгородській гімназії, яку закінчив у 1898 р. Правничу освіту здобув на юридичному факультеті Будапештського університету (1898–1902). Ступінь доктора права здобув у 1902 р. У 1906 р. відкрив власну адвокатську канцелярію у Хусті в якій працював до 1919 р. Був активним дописувачем до газети «Село» (1911), у якій у рубриці «Домашній адвокатъ» друкував юридичні поради. 10 листопада 1918 р. на велелюдних зборах у Хусті засудив діяльність Ужгородської народної ради за її проугорську позицію, а учасники цих зборів висловилися за возз’єднання з Україною. Обраний головою Хустської народної ради (17.11.1918). Очолював хустську делегацію селян на зборах представників із Закарпаття, які відбулися в Будапешті 10 грудня 1918 р., де різко виступив проти законопроекту «Руська Крайна», заявивши, що долю свого народу можна вирішувати тільки на своїй землі, оскільки народ має бажання жити зі своїми кровними братами в Україні. Після цього 18 грудня 1918 р. у Мараморош-Сиґеті відбулися збори делегатів Марамороської жупи, які обрали тут Руську народну раду на чолі з Михайлом Бращайком і прийняли рішення про возз’єднання з Україною. Брав участь у підготовці та проведенні в Хусті «Всенародних зборів угро-руського народу», на яких 21 січня 1919 р. прийнято рішення про возз’єднання краю з Українською республікою. На цих зборах обрали Центральну народну раду на чолі з Михайлом Бращайком, а Ю. Бращайка – касиром ради. Був головою делегації від Закарпаття на Паризьку мирну конференцію. Після окупації частини Закарпаття румунськими військами його заарештували і засудили до страти, як «неблагонадійного політика». Від неминучої смерті адвоката врятувало досконале знання права – він домігся апеляційного перегляду вироку, а потім і звільнення. 10 вересня 1919 р. згідно з укладеним у Сен-Жермені договором, Закарпаття ввійшло до складу Чехословацької республіки як автономна одиниця. Входив до складу вищого органу управління краю – «Тимчасової автономної директорії» (1919–20), в якій відповідав за розвиток торгівлі. Був одним з ініціаторів створення культурно-освітнього товариства «Просвіта», став його першим головою (19.05.1920) й очолював товариство до 1939 р. Завдяки Юлію Бращайкові і значною мірою на його кошти в Ужгороді побудували Народний дім товариства (7.10.1928).

У 1923 р. відкрив в Ужгороді адвокатську канцелярію, у якій працював до 1939 р. Цей авторитетний адвокат став у 1925 р. одним з засновників Руської хліборобської партії, яка через три роки об’єдналася з Християнською і таким чином виникла Народно-християнська партія, яку очолив А. Волошин, а Ю. Бращайко два роки був його заступником, після чого його замінив брат Михайло. В цей період допомагав організовувати різноманітні українські кредитні й господарські спілки, очолював «Підкарпатський банк» (1920–23) та «Союз адвокатів Підкарпатської Русі», входив до складу «Українського Правничого Товариства в Празі», у червні 1920 р. став головою товариства військових інвалідів, вдів і сиріт «Надія», яке видавало часопис «Наша оборона». Дописував до часопису «Дружественный Вѣ стникъ» (Ужгород, 1926–28).

Спільно з Іваном Панькевичем у 1937 р. підготував в Ужгороді Всепросвітянський з’їзд (понад десять тисяч осіб) з делегатами від усього краю. Брав участь у Віденському арбітражі 2 листопада 1938 р., за яким міста Ужгород, Мукачево та Берегово були передані Угорщині, тому автономний уряд Підкарпатської Русі евакуювався до Хуста. Чехословацьке МЗС скерувало Ю. Бращайка в Будапешт в чехословацько-угорську комісію, яка займалася питаннями уточнення кордонів між Чехословаччиною і Угорщиною.

У лютому 1939 р. був обраний депутатом Сойму Карпатської України від партії «Українське Національне Об’єднання» (УНО). В уряді Карпатської України був міністром фінансів та комунікацій і головою комісії з питань кордонів. У 1940 р. Ю. Бращайко разом з колишнiми активiстами Карпатської України М. Бандусяком, А. Вороном, Ф. Реваєм за пропозицiєю дiаспори намагався вiдновити діяльність партiї УНО, налагодити зв’язки з вихiдцями iз Закарпаття, якi проживали в Угорщинi, i за пiдтримки iснуючої угорської опозицiйної партiї «Схрещенi стрiли» домогтися визнання того, що в краї живуть українцi. На початку 1940 р. очолив делегацію до Будапешта, яка намагалася домовитися про автономію краю в складі Угорщини, а після її провалу повернувся до Хуста. Згодом прийняв угорське громадянство й відкрив у Хусті (1.10.1939) власну адвокатську канцелярію, де працював до звільнення Хуста Червоною армією (23.10.1944). Навесні 1940 р. Ю. Бращайко і Ф. Ревай подали прохання до Ради Міністрів Угорщини про дозвіл на випуск щотижневої газети українською мовою п. н. «Свобода». У 1942 р. заарештований угорською окупаційною владою за звинуваченням у створенні антиугорської військової організації та кілька місяців разом з іншими діячами Карпатської України провів у катівні «Ковнер» у м. Мукачевому. Звинувачення не підтвердилося, а тому невдовзі Бращайка звільнили, і він повернувся до своєї звичної роботи.

Відразу після приходу на Закарпаття Червоної армії Ю. Бращайка взяв під варту Хустський народний комітет і за підозрою в українському буржуазному націоналізмі передав армійській контррозвідці. 12 січня 1945 р. з’явилася постанова про його арешт, а потім на відправлення до виправно-трудового табору у м. Єнакієве Донецької області на відбудову зруйнованих війною шахт. Восени 1945 р. після фільтраційної перевірки Ю. Бращайка звільнили й дозволили повернутися на Закарпаття. За радянської влади певний час працював за фахом – юрисконсультом у селищі Дубове на Тячівщині, однак невдовзі його звідти звільнили. На схилі літ відомий адвокат, екс-міністр Карпатської України став непотрібним новій владі і, щоб вижити, перебивався випадковими заробітками, зокрема завідував шаховим клубом у Хусті.

Юлій Бращайко помер 9 жовтня 1955 р. в Ужгороді, там і похований на старовинному кладовищі «Кальварія» у спільній могилі з братом Михайлом. На місці поховання братів Юлія та Михайла Бращайків встановлений скромний металевий хрест з табличкою, на якій є такий напис: