Психічний розвиток у старшому шкільному віці.Виникнення само підпорядкування мотивів як умова довільної поведінки і діяльності дошкільника.Перше народження особистості

Дошкільний вік - особливо відповідальний період у вихованні, так як є віком первісного становлення особистості дитини. У цей час у спілкуванні дитини з однолітками виникають досить складні взаємини, що істотно впливають на розвиток його особистості. Дошкільний вік - це етап психічного розвитку дітей, що охоплює період від 3 до 6-7 років, характерний тим, що провідною діяльністю є гра, дуже важливий для формування особистості дитини. Виділяють три періоди: 1) молодший дошкільний вік - від 3 до 4 років; 2) середній дошкільний вік - від 4 до 5 років; 3) старший дошкільний вік - від 5 до 7 років.

П'ятий рік життя.
На п”ятому році життя особливо відчувається перевага збудження над процесами гальмування, щоб при найменшому порушенні умов життя призводить до бурхливих емоційних реакцій.Саме же процес їх формування повільний, тривалий, вимагає від дорослого терпіння і чуйності.
Для розвитку психічних процесів у цей період характерним є зростання довільності, цілеспрямованість сприймання, пам”яті, уваги. Продовжує вдосконалюватись наочно-образне мислення. Особливу роль відіграють різноманітні сприймання. Так, до п”яти років діти повинні навчитися розрізняти всі звуки рідної мови, порівнювати їх за висотою; оволодіти вмінням виділяти ритм, тембр голосу, силу звучання; розрізняти і запам”ятовувати, пісні, вірші, прозу.Зростають можливості зорового аналізатора. Діти навчаються розрізняти всі основні кольори, відчувати проміжні, оволодівають повним набором еталонів форми предметів. Удосконалюється уявлення про співвідношення предметів за розмірами: шириною, висотою, довжиною.
Якщо до цього часу дитину переважно вабили самі предмети, то на п”ятому році життя помітним стає інтерес не до самого предмета, а до способу його використання, механізму побудови, призначення.
Починається розвиток довільного відтворення, а згодом і довільного запам”ятовування.
Помітні зміни бачимо в сфері спілкування дітей п”ятого року з оточуючими. Якщо у стосунках з близькими дорослими хлопчики та дівчатка цього віку довірливі, спокійні, впевнені і зацікавлені у контактах, то у присутності сторонього дорослого їм /як і дітям трьох-чотирьох років/ здебільшого притаманні сором”язливість, неспокій /проте вони зацікавлені у контактах з незнайомцями/. Психологи відмічають, що саме на п”ятому році життя найбільш зростає інтенсивність спілкування дитини з близькими дорослими при емоційно-позитивному ставленні останніх до контактів з дитиною. У взаємодії з близькими діти виявляють особливу чутливість до настрою і характеру їхнього мовлення, рухів, всієї гами експресивних засобів. Цю особливість дітей і має використовувати вихователь для моделювання різних засобів співробітництва у специфічно дитячих видах діяльності. Саме за таких умов діє найсильніший механізм вправляння – наслідування, завдяки чому діти починають усвідомлювати особливу роль добрих людських стосунків у їхній взаємодії з дорослими. Так формується доброта, чуйність, здатність любити.
Саме у цьому віці діти усвідомлюють місце в групі однолітків свого товариша, а потім і своє. Не слід забувати, що і в сфері спілкування велике розмаїття індивідуальних варіантів. Одні діти виявляють інтерес до вихователя, інші – замкнуті, побоюються його; одні – комунікативно активні, інші – обмежуються однослівним шепотінням.
Зростання самостійності проявляється і в характері мовного спілкування дітей у процесі гри, яка є важливим джерелом загального розвитку дитини саме на даному етапі дитинства. В цьому віці дошкільники охоче починають вигадувати, особливо коли їх уважно слухають та ще й заохочують.
Народжується справжня вільна гра. Одним з джерел її розвитку є гама позитивних емоцій. Варто лише за допомогою спеціальних завдань створювати ситуації, що викликають почуття радості від гри у гурті. Але слід пам”ятати, що емоційна сфера дитини вимагає надзвичайно чуйного ставлення. Отже, гра має сприяти тому, щоб дитина якомога повніше виразила себе вже на перших етапах свого розвитку. За таких умов вона і буде провідною діяльністю у житті дітей.
Чим би не займався п" ятирічний дошкільник, він починав виділяти мету і, підкорюючи їй свої дії, навчається керувати своєю поведінкою, доводити почату справу до кінця, долати перешкоди. Тут у перше з" являється усвідомлення смислового зв" язку речей і дій. Одна дія починає підпорядковуватись іншій. Лише у співробітництві з ним у дитини виробиться звичка до трудового зусилля, сформується уміння оцінювати дій і вчинки.
Для п”ятого року життя чи не найактивнішою є мовна діяльність дитини. Різко збагачується словник / в основному за рахунок конкретних найменувань, функціональних ознак і властивостей, слів – понять, що узагальнюють діяльність людини, дієслів, які визначають стани і переживання людини тощо.
Дитина стає чутливою до пояснювального мовлення – відчуває постійну потребу щось пояснити, довести. Задоволення цієї потреби дорослим, достатня його увага до мовного оформлення взаємин з дітьми є дійовим джерелом розвитку пояснювального мовлення.
ШОСТИЙ РІК ЖИТТЯ
Нервова система дітей шостого року життя дуже вразлива, і тому для подальшого встановлення та закріплення врівноваженої взаємодії процесів збудження й гальмування потрібно подбати про раціональну взаємодію навантаження та спокою, напруження і розрядки у процесі організації життєдіяльності.
Соціальна ситуація розвитку дитини старшого дошкільного віку чуттєво змінюється порівняно з попередніми роками її життя. У зв”язку з необхідністю підготовки до шкільного навчання дорослі висувають вищі вимоги до дитини-дошкільника як до суб" єкта різних видів предметно – практичної діяльності і спілкування.
Найбільш суттєві зміни, які охоплюють різні психічні сфери дітей старшого дошкільного віку - пізнавальну, вольову, емоційну - свідчать про те, що цей вік є переломним, багатим на такі новоутворення, які забезпечують перехід дитини до систематичного шкільного навчання. Дамо коротку характеристику.
І. На шостому році життя достатньо усталені й функціонально дійові такі " внутрішні інстанції" підростаючої особистості, як образ її " я", самооцінка, самолюбство, рівень домагань, особистісні очікування та ін.
ІІ. З названими фундаментальними новоутвореннями особистості старшого дошкільника органічно пов”язана його установка на досягнення бажаного результату в різних видах діяльності.
ІІІ. На основі зазначених змін формується довільність поведінки і нове ставлення дитини до себе, своїх можливостей та вчинків.
ІV. - здатність до рефлексії. Вона полягає у тому, що дитина починає оцінювати себе з точки зору інших людей, навчається ніби з боку аналізувати свої дії і приймати рішення, враховуючи при цьому можливу реакцію на дії партнерів по спілкуванню. Із здатністю до рефлексії пов”язане і таке новоутворення старшого дошкільного віку, як антиципація, тобто передбачення можливих дій та оцінок з боку інших, упередження тієї чи іншої ситуації.
V. виникнення первинних форм довільної уваги, завдяки чому дитина вже здатна підпорядковувати свою увагу вимогам вихователя, зосереджуватися, керувати своєю психічною діяльністю.
Шестирічки вже здатні до вибіркового й усвідомлюваного запам”ятовування.
Мислення дитини відокремлюється від сприймання та водночас від практичної дії і стає відносно самостійним процесом. Залишаючись ще переважно наочно – образним, воно поступово робиться словесним.
У нерозривному зв”язку з розвитком мислення здійснюється і мовний розвиток дитини. На кінець шостого року дошкільники загалом засвоюють систему рідної мови. У цих випадках внутрішнє мовлення виконує функції планування, вгадування, обмірковування того, що слід зробити. Опанування у старшому дошкільному віці зв”язної і виразної мови, засвоєння її граматичних структур, а також розвиток функцій внутрішнього мовлення є основними передумовами засвоєння писемної мови.
Невіддільною від розвитку мислення і мови є уява дошкільників. Зароджується вона у надрах уявлень дитини про навколишню дійсність, але не зводиться тільки до них. Старші дошкільники здатні вже керувати процесом фантазування для досягнення певної мети.
Завдяки цьому можна говорити про розвиток не лише репродуктивної уяви, а й про зародження її творчих форм. У зв”язку з формуванням внутрішнього світу дитини, образу її „я”, самооцінки та інших новоутворень з”являється також особливий вид уяви - мрія, що знаходить свій вияв у створенні образів бажаного майбутнього.
За умови правильного виховання дітей звичною для них стає побутова праця. Більшість старших дошкільниківпочинає усвідомлювати суспільну користь своєї праці як допомогу