Активні методи підвишення комунікативної компетентності дітей та дорослих.

Комунікативна компетенція – охоплює знання необхідних мов, оволодіння способами передачі інформації, уміннями слухати й розуміти іншого, це здатність до міжкультурної взаємодії; сукупність знань, умінь і навичок в галузі вербальних і невербальних засобів для адекватного сприйняття й відбиття дійсності в різних ситуаціях спілкування.

Зміст комунікативної компетентності:

Обізнаність дитини старшого дошкільного віку зі способами та засобами мовленнєвої взаємодії.

Адекватність вибору наявних навичок та вмінь, застосування і " зчитування" їх у мовленнєвій взаємодії.

Орієнтація у ситуації спілкування (доцільно добирати мовленнєві та не мовленнєві засоби, виходячи зі змісту ситуації, її учасників, власного ставлення).

Комплексне, варіативне, творче застосування мовленнєвих і не мовленнєвих засобів відповідно до поставленої мети.

Під комунікативною компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування. Вона передбачає вміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути зрозумілим для партнера по спілкуванню.

Структура комунікативної компетентності. Якщо спиратися на прийняту в соціальній психології структуру спілкування, що охоплює перцептивний, комунікативний й інтерактивний аспекти, то комунікативну компетентність можна розглядати як складову спілкування. Тоді комунікативний процес розуміємо як " інформаційний процес між людьми як активними суб’єктами, з урахуванням відносин між партнерами". Тобто виникає " вузьке" поняття " комунікація". Однак часто " комунікацію" розуміють як синонім " спілкування", підкреслюючи, що " комунікативний вплив є… психологічним впливом одного комуніканта на іншого з метою зміни його поведінки". Це означає, що відбувається зміна самого типу відносин, який склався між учасниками комунікації. Комунікативна компетентність постає як структурний феномен, що містить такі складові: цінності, мотиви, установки, соціально-психологічні стереотипи, знання, уміння, навички.

Ефективне спілкування завжди передбачає спонтанний і творчий процес, тому ефективне спілкування – це спілкування, що розвиває. Крім особистісних особливостей, до комунікативної компетентності входять особливості пізнавальних процесів й емоційної сфери. У цілому комунікативна компетентність пов’язана з адекватним використанням усієї палітри можливостей. Аналіз поняття комунікативної компетентності дозволяє виявити проблеми обґрунтування критеріїв ефективного спілкування й адекватної відповідності форм спілкування і ситуації спілкування. У процесі становлення особистості дитини дошкільного віку розвиток комунікативної компетентності має декілька джерел:

ідентифікація з дорослим;

засвоєння культурної спадщини;

спостереження за поведінкою інших людей;

програвання в уяві комунікативних ситуацій.

Комунікативна компетентність виформовується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми. Цей досвід набувається не тільки в процесі безпосередньої взаємодії, але й опосередкованої, у тому числі з дитячої літератури, мультфільмів, з яких дитина отримує інформацію про характер комунікативних ситуацій, особливості міжособистісної взаємодії і засоби їхнього вирішення. У процесі опанування комунікативної сфери дитина дошкільного віку запозичає з культурного середовища засоби аналізу комунікативних ситуацій у вигляді словесних і візуальних форм.

Комунікативна компетентність перебуває на найвищому щаблі в ієрархії типів компетенції людини, оскільки поєднує в собі різноманітні види компетенції (елементарна лінґвістична, мовна, мовленнєва, комунікативна, соціокультурна), тоді як комунікативна компетенція є сферою вияву комунікативної функції мови (мовлення). З огляду на це, високий рівень сформованості комунікативної компетентності дитини є основною метою мовної освіти і показником комунікативної готовності до навчання в школі.