Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Філософське, психологічне та патопсихологічне розуміння свідомості. Загальна симптоматика розладів свідомості.






Свідомість – це вища форма психічної діяльності, яка притаманна лише для людини і є вищим рівнем психічного відображення дійсності і саморегуляції. Розрізняють свідомість індивідуальну, суспільну, релігійну та ін.

Свідомість має складну багатогранну природу. Крім філософії свідомість вивчають психологія, фізіологія, біологія, соціологія та ін. На відміну від окремих наук, предмет, що має спеціальний характер, філософія прагне до цілісного, системного осягнення всесвіту і людини. Тому і при вивченні свідомості філософи намагаються розкрити різні її аспекти: гносеологічний (відображаючий), онтологічний (буттєвий), оксіологічний (ціннісний), соціо-культурний; прагнуть виявити механізми її становлення та розвитку у онто- і філогенезі, розкрити її соціально-діяльну суть. Дати змістовний аналіз, дослідити особливості функціонування свідомості на різних суб'єктних рівнях (індивідуальному і соціальному), у різних конкретно-історичних умовах і тим самим виробити цілісну теорію свідомості.

Свідомість не дана людині від народження. Вона формується не природою, а суспільством.

Амнезія — хворобливе явище, що полягає в ослабленні або втраті пам'яті на ґрунті різних уражень головного мозку.

Стан свідомості впливає як на повноту самопочуття самого хворого, цілісність і якість усвідомлення самого себе і оточуючого світу, так і на можливість повноцінного контакту між лікарем та пацієнтом.

В клінічній практиці розрізняють дві великі групи виражених патологічних станів свідомості: виключення і потьмарення.

Форми виключення свідомості. Оглушення – найбільш легка і проста по псхопатологічній структурі форма. Розрізняють 3 ступеня оглушення:

Сомнолентність – слабкий ступінь оглушення: хворий сонливий, загальмований, орієнтація неповна, тим не менш, химерності в поведінці не спостерігається, при звертанні до нього хворий відповідає загальмовано, іноді, щоб отримати словесну реакцію, необхідно говорити голосніше або неодноразово повторювати питання. До легкого ступеня оглушеності відноситься і обнубіляція, коли порушення свідомості періодично переривається його короткочасними проясненнями; середній ступінь характеризується дезорієнтацією всіх видів і неадекватною поведінкою; глибокий ступінь – орієнтація відсутня, оточуючі подразники доходять до хворого нібито як “через товстий шар вати.

Після виходу з оглушення спостерігається неповна амнезія, більш чи менш виражена в залежності від ступеня оглушення.

Сопор – перехідний стан від оглушення до коми: хворий лежить, на оточуюче не реагує, як спонтанне, так і у відповідь мовлення відсутнє.

Кома – повне виключення свідомості: усі види реакцій, а також фізіологічні релекси відсутні.

До виключення свідомості відносять також і непритомність, яка може виникати раптово або після періоду передвісників у вигляді нудоти, головокружіння, шуму в ушах, потемніння або блискавок в очах. Свідомість виключається і людина поступово падає.

Синдроми потьмарення свідомості відрізняються від виключення свідомості наявністю продуктивної психопатологічної симптоматики.

Розлад самосвідомості - деперсоналізація – це патологічно змінене сприйняття оточуючої дійсності та (або) власного “Я”.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.