Психологія пізнання

З психологічної точки зору, впізнання — це процес, при якому осо-

ба сприймає пред’явлені їй об’єкти, зіставляє, порівнює їх з уявними

образами об’єктів, які сприйняті нею раніше, і на основі цього дохо-

дить висновку про їхню тотожність, схожість чи відмінність. Упізнан-

ня здійснюється на підставі перцептивного порівняння образу поточ-

ного сприйняття з образом, який зберігається в пам’яті. Об’єктами

впізнання можуть бути люди, трупи і частини трупів, тварини, різнома-

нітні предмети, документи, приміщення, ділянки місцевості та ін. Сам

процес упізнання здійснюється безпосереднім пред’явленням натураль-

них об’єктів чи їхніх зображень. Суб’єктами впізнання виступають сві-

дки, потерпілі, підозрювані та обвинувачені.

З позиції змісту впізнання виділяють дві стадії:

1) підготовча. На цій стадії проходить попередній допит про обста-

вини, при яких ті, що впізнавали, раніше сприймали певне облич-

чя чи предмет, з’ясовуються основні прикмети, особливості об’єк-

та впізнання. Важливо при цьому враховувати психофізіологічні

особливості особи, яка впізнає, її психічний стан у момент сприй-

няття об’єкта, місце, час, умови спостереження об’єкта, який впіз-

нається, а також ступінь її зацікавленості в результатах справи.

При підготовці до впізнання людей, особі, що впізнає, ставлять за-

питання за системою “словесного портрета” (стать, зріст, статура,

особливості форми голови, колір і довжина волосся, ознаки об-

личчя і його відмінні особливості, особливі прикмети і т. д.);

2) основна — саме впізнання. Впізнання може бути симультан-

ним1 — це впізнання відразу, в результаті миттєвого збігу обра-

зу людини (предмета), що знаходиться в пам’яті особи, яка впіз-

нає, і об’єкта, який їй пред’явлений для впізнання. Впізнання

може бути сукцесивним2 — впізнання проходить поступово,

шляхом мисленого порівняння, відбору, зіставлення ознак об’єк-

та, відбитих в пам’яті і які сприймаються у процесі впізнання.

Впізнання пов’язане з властивістю людини виділяти в об’єкті йо-

го стійкі особливості — ознаки (у криміналістиці ці стійкі властивос-

ті об’єктів називаються ідентифікаційними ознаками). Всі предмети

мають характерні зовнішні властивості, прояви, які дають змогу від-

різнити один предмет від іншого. Ознаки можуть бути суттєвими і не-

суттєвими, властивими і випадковими. Пояснимо це поняття:

• суттєвою є ознака, яка обов’язково належить предмету за будь-

яких умов, ознака, без якої предмет не може існувати, яка відріз-

няє один предмет від усіх інших;

• властивою є та ознака, яка належить усім предметам цього кла-

су, але не є суттєвою.

Цілком зрозуміло, що достовірне впізнання може здійснюватися

тільки на підставі суттєвих і властивих ознак.

Крім того, розрізняють ознаки достатні й необхідні для впізнання

(наприклад, для впізнання людини за її зовнішніми достатніми і необ-

хідними ознаками є характерні особливості її обличчя, описані за сис-

темою “словесного портрета”; ознаки тільки одягу не можуть бути до-

статніми і необхідними). Психологія впізнання багато в чому визнача-

ється особливостями особи, яка впізнає, її ставленням до події злочину

і самого правопорушника. Суттєво впливає на впізнання тривалість

первинного сприйняття: бачив той, хто впізнає, злочинця один раз

протягом короткого проміжку часу чи зустрічався з ним багато разів.

Складним є і психологічний стан того, хто впізнає, в момент упізнан-

ня. Зокрема, він може відчувати страх, оскільки боїться помсти злочи-

нця, його родичів, друзів. Не виключено, що той, хто впізнає, може від-

чувати і жалість до злочинця у зв’язку з його суворим покаранням у

1 Симультанний (від лат. simul — в один і той же час) — термін, що означає практичну

одночасність проходження будь-яких психічних процесів через їхню зверненість і

автоматизованість.

2 Сукцесивний (від лат. successiо — наступність, спадкоємність) — термін, що означає

розгорнуту послідовність перебігу будь-якого процесу.

разі викриття. Всі ці психологічні моменти необхідно враховувати слі-

дчому в процесі підготовки і проведення впізнання.

Здійснюваний на попередньому допиті процес опису ознак особи, що

впізнає, вимагає, як правило, певної допомоги з боку слідчого. Ця допо-

мога виявляється, як уже зазначалося, у формулюванні “словесного пор-

трета”, а також у використанні різноманітних засобів спостереження —

фотографій, малюнків, схематичних зображень, діапозитивів тощо.

Відомо, що найбільш інформативними ознаками людини є її облич-

чя. Спостерігач найчастіше запам’ятовує форму обличчя, носа, вели-

чину і форму лоба, брів, рота, губ, підборіддя і колір очей. Опорну ба-

зу для впізнання людини за її зовнішністю становлять такі ознаки фі-

зичного вигляду людини, як зріст, колір волосся і очей, форма і

величина носа, конфігурація губ. Краще запам’ятовуються особливос-

ті зовнішнього вигляду індивідуума в тому разі, коли вони мають від-

хилення від норми (наприклад, шрам на обличчі, як особлива прикме-

та, сприятиме розшуку і впізнанню злочинця)1.

На якість і кількість ознак, які сприймаються при спостереженні,

а потім використовуються при впізнанні, впливають такі фактори:

а) вік особи, яка впізнає. Так, неповнолітні, особливо малолітні

діти, багато ознак зовнішності дорослої людини при сприйнят-

ті оцінюють хибно. Дитина майже кожну дорослу людину вва-

жає високою; підлітки і юнаки нерідко людей у віці 35–40 років

називають старими; літні люди, які виступають у ролі особи,

що впізнає, часто применшують вік людей, які молодші за

них;

б) життєвий і професійний досвід. Наприклад, діти дуже часто

розказують про ознаки одягу, не розрізняючи назви кольорів,

тонів, важко і з помилками визначають розміри та відстань; фо-

тограф, унаслідок своїх професійних якостей, може легко визна-

чити риси зовнішнього вигляду людини;

в) загальна соціальна активність особи. Сприйняття будь-якого об’-

єкта і подальше його впізнання зумовлені розумовими процесами;

останні залежать від інтересів особистості, її психічної активності;

г) тип пам’яті і час, який пройшов з моменту сприйняття об’єкта

до моменту його впізнання.

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України впі-

знання проводиться у присутності не менше трьох чоловік. Психоло-

1 Щёкин Г. В. Как читать людей по их внешнему виду. — С. 18–19, 58–73, 124–127.

гічно важливо, щоб особи, які пред’являються до впізнання, суттєво

не відрізнялися одна від одної за віком, ростом, статурою, формою

окремих частин обличчя, кольору волосся і зачіскою. Особа, яку впі-

знають, має право зайняти будь-яке місце в групі осіб, які будуть

пред’являтися до впізнання. Потерпілому, свідку, будь-якій іншій

особі, яка впізнає, роз’яснюються його права й обов’язки, а потім ста-

вляться запитання: “Чи впізнаєте Ви кого-небудь із цих громадян?

Якщо впізнаєте, то вкажіть на цю особу і поясніть, за якими ознака-

ми Ви її впізнали, за яких обставин раніше її бачили”.

Необхідно мати на увазі такий психологічний нюанс: у стоячому

стані і в русі проявляється більша кількість пізнавальних ознак (кра-

ще сприймається і оцінюється зріст людини, її статура і фігура взага-

лі, вид ходи, яка є індивідуально-виразною рисою людини та ін.).

Криміналісти і психологи останнім часом надають великого зна-

чення використанню для впізнання особи її усної мови. Мова люди-

ни цілком індивідуальна і відрізняється такими особливостями, як

швидкість, акцент, довгі чи короткі речення, діалекти, жаргонні сло-

ва, фонетичні і словникові особливості. Яким чином відбувається впі-

знання злочинця за його мовними особливостями? Наприклад, у су-

сідній кімнаті, при відчинених дверях, слідчий перебуває в полі зору

для особи, яку впізнають, почергово розмовляє з пред’явленими для

впізнання особами і дає їм для читання завчасно підготовлений текст

(у тексті містяться такі слова, за якими може бути здійснено впізнан-

ня). Після цього він просить особу, яка впізнає, повідомити, якою за

рахунком у порядку черговості відповідала особа, яку вона впізнала,

і якщо так, то за якими мовними ознаками вона її впізнала. Весь хід

упізнання за усною мовою фіксується з використанням звукозапису1.

У слідчій практиці застосовуються також фонотека голосу і мови.

Наприклад, телефонні розмови з терористом-вимагачем, записані на

магнітну плівку, дали змогу за особливостями його мови впізнати го-

лос і назвати ім’я людини, якій він належить2.

Трапляються випадки, коли немає можливості приставити підо-

зрюваного чи обвинуваченого на впізнання. Тоді впізнання прово-

диться за його фотокарткою, яка пред’являється одночасно з фото-

картками не менше трьох осіб.

У всіх випадках результати пред’явлення для впізнання слідчий

перевіряє і оцінює, щоб не допустити помилок у цій важливій слідчій

дії. Перевірка правильності впізнання здійснюється шляхом зістав-

лення словесного опису людини особою, яка впізнає при допиті і при

впізнанні. При цьому необхідно враховувати, що словесна реакція

учасників процесу впізнання може не збігатися з їхньою поведінкою.

Свою специфіку має впізнання предметів — знарядь і засобів тру-

дової діяльності, побутового вжитку, предметів безпосереднього ото-

чення людини та його особистих речей. Найбільш загальною побу-

товою ознакою предметів є їхня форма, контур. Сприйняття предме-

тів також цілком індивідуальне, що пов’язане з психологічними

особливостями особи, яка сприймає (окомір людини, її спостережли-

вість, тип пам’яті тощо, її позиції в момент спостереження за погод-

ними умовами та ін.). Не виключено, що сприйняття може супрово-

джуватися ілюзіями (наприклад, ефект іррадіації1 призводить до пе-

ребільшення розмірів світлих і добре освітлених предметів).

У процесі впізнання слідчий повинен контролювати свою поведін-

ку (рухи, позу, міміку та ін.) і мову, щоб дотриматися процесуальних

правил упізнання і виключити можливість будь-якого психологічно-

го тиску на учасників цієї слідчої дії. Особливо необхідно проявити

такт при впізнанні трупа, враховуючи те, що особами, які впізнають,

є частіше за все рідні та близькі. Витримка і самоорганізованість, від-

повідальність і фактичність, комунікабельність і емоційна стій-

кість — всі ці професійні якості повинні проявлятися в діях слідчого

під час підготовки та проведенні впізнання.__