Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Загальна характеристика психологічних засобів мови юриста






Основний інструмент мовної діяльності юридичного працівни-ка — слово. Оцінюючи його значення, П. Сергеїч писав: “Слово —

велика сила, але треба зауважити, що воно союзник, завжди готовий стати зрадником”1.

Мова юриста повинна відрізнятися насамперед багатством слов-никового запасу і словникової чистоти. Якщо в нього бідний слов-никовий запас, то його промова складається з примітивних і шаб-лонних слів, йому важко в потрібний момент підібрати саме те сло-во. Як наслідок, болісні пошуки найбільш підходящих слів є причиною багатослівності, непотрібних повторів, що знижує діє-вість мови юриста, а часом викликає роздратування в тих, хто його слухає. Треба завжди пам’ятати: справжню цінність представляють ті висловлення, в яких “найглибші думки зливаються з найпрості-шими словами”2.

Мета мови судового оратора — найбільш переконливо висвіт-лити суть справи, відповісти на запитання, яке цікавить людину, так, щоб воно було зрозуміле будь-кому з присутніх у залі судово-го засідання. Тому необхідно прагнути того, щоб кожне слово бу-ло доступним для слухачів. Право взагалі, і мова юриста зокрема, відрізняється достатком спеціальних термінів, виразів, тонкощами словесних зворотів, які часто невідомі і не цілком зрозумілі бага-тьом пересічним громадянам, присутнім на суді. Коли на них об-рушуються такі спеціальні терміни і поняття, безумовно, відомі юристам, як превенція, презумпція, промульгація, віндикація і т. п., вони не тільки дивуються “вченості” мови юриста, а й внут-рішньо обурюються. Цілком природно, що виключити з юридич-ної лексики такі терміни і поняття не можна, але користуватися ними потрібно з урахуванням особливостей адресата і конкретної обстановки.

Правильність мови — це дотримання норм сучасної рідної мови. Ненормативне, помилкове вживання окремих слів, словосполучень і цілих фраз характерне, як правило, для просторіччя. Тому виступ, що містить багато ненормативних варіантів, сприймається як такий, що має примітивне забарвлення, а той, хто виступає, як оратор, що не володіє мистецтвом впливати на думки і почуття інших людей.

На жаль, ще часто трапляються промови юристів, у котрих думки оформлені дуже недбало, неохайно. Неправильно вжите слово, поми-лково побудована фраза викликають у слухачів іронічні зауваження,

1 Сергеич П. Искусство речи на суде. — С. 37.

2 Кони А. Ф. Собр. соч. Т. 4. — С. 142.

а часом і здивування: “Як же так може виражати свої думки юридич-ний працівник? ” Ось кілька прикладів:

• “Можна вважати, що цей факт більш-менш установлений” (факт мав місце, тобто був або є, або відсутній);

• “Стара судимість обвинуваченого є його негативним мінусом” (але мінус ніколи в природі й у суспільстві не мав позитивного значення);

• “Більша половина шляху нами пройдена” (а хіба половина мо-же бути більшою?);

• “Як я сказав вище...” (помилка, яка зустрічається дуже часто у мові: слова “вище” і “нижче” вживаються в письмовій мові, а в усній необхідно використовувати слова “раніше” і “пізні-ше”) і т. д.

Словникова чистота мови знижується й в тому разі, коли видозмі-нюються і руйнуються стійкі словосполучення. Наприклад:






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.