Трудовий колектив

Трудовий колектив — це не тільки соціальне поняття, але й правова категорія. Трудовий колектив є суб’єктом трудового права. Він не є суб’єктом трудового правовідношення, оскільки трудове правовідношення виникає між працівником і працедавцем. Але беручи активну участь у встановленні умов праці, трудовий колектив є суб’єктом трудового права.

Це виражається в тому, що трудовим колективам чинним законодавством надані повноваження щодо укладення колективних договорів, участі у вирішенні питань з оплати праці, охорони праці (табл.). Трудові колективи на підставі ст. 142 КЗпП України затверджують за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил внутрішнього трудового розпорядку підприємств, установ, організацій.

Табл. Функції трудового колективу

Отже, трудовий колектив підприємства — це всі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Норми трудового права свідчать про те, що трудові колективи, як і раніше, відіграють важливу роль у встановленні умов праці і вирішенні інших питань.

Наведемо кілька прикладів. У ст. 10 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», прийнятому в 13 грудня 1991 р. (зі змінами та доповненням), яка присвячена формуванню Вченої ради, передбачено, що не менше три чверті її складу обирається таємним голосуванням колективу наукових працівників, а решта його членів призначається наказом керівника наукової організації.

У ст. 7 цього ж Закону визначено, що керівник наукової організації, як правило, обирається таємним голосуванням на зборах колективу науковців на визначений статутом (положенням) наукової організації строк і затверджується власником наукової організації або уповноваженим ним органом, якщо інше не передбачено статутом (положенням) наукової організації.

У ст. 4 і 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р. вказано, що у вимогах найманих робітників, на виробничому рівні, які формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих робітників, вважаються дійсними не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації або їх структурного підрозділу. Рекомендації про оголошення або неоголошення галузевого або територіального страйку приймаюься на галузевому або територіальному рівні на конференції, зборах, пленумі або іншому виборному органі представників найманих робітників і/або профспілок і направляються до відповідних трудових колективів або профспілок.

У п. 12 Положення про державний вищий навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074, передбачено, що статут вищого навчального закладу приймається на загальних зборах (конференціях) трудового колективу.

Трудовий колектив підприємства, установи, організації на підставі рішення загальних зборів (конференції) має право на створення друкованого засобу масової інформації.

Трудові колективи, згідно зі ст. 153 КЗпП України, обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов охорони праці і санітарно-оздоровчих заходів, а також контролюють виконання цих планів.

У Кодексі законів про працю про права трудових колективів говориться у ст. 12, 45, 50, 52, 97, 142, 143, 153, 223, 245, 252, 252-1, 252-2, 252-6, 252-7, 252-8.

Наведені приклади свідчать про те, що трудові колективи є суб’єктами трудового права і їх повноваження у встановленні умов праці не скорочуються.

5. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства як суб’єктів трудового права України

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, їх основні права, свободи та обов’язки, в тому числі й порядок їх працевлаштування, закріплені в Законі України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 р. Відповідно до ст. 8 цього Закону іноземці мають рівні з громадянами України права та обов’язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством України або міжнародними договорами України. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і відповідно до порядку, встановленого для громадян України.

Іноземці, які прибули до України для працевлаштування на певний строк, можуть займатися трудовою діяльністю на підставі одержаного дозволу на працевлаштування. Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 8 червня 2000 р. частина третя ст. 8 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” доповнена пропозицією: „Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах посад (спеціальностей), що визначається угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування”.

Іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо, відповідно до законодавства України, призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов’язано з приналежністю до громадянства України. Так, відповідно до ст. 46 Закону України „Про прокуратуру” вiд 5 листопада 1991 р. прокурорами і слідчими можуть бути призначені громадяни України, ст. 8 Закону України „Про державну виконавчу службу” встановлює, що державними виконавцями можуть бути тільки громадяни України.

Умови і порядок оформлення іноземним громадянам (а також особам без громадянства) дозволу на працевлаштування в Україні встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 2028 від 1 листопада 1999 р., яким затверджений „Порядок оформлення іноземним громадянам або особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні”. Дозвіл на працевлаштування оформляється іноземному громадянину (або особі без громадянства), який має намір займатися в Україні трудовою діяльністю, якщо в державі (регіоні) відсутні працівники або якщо є достатні підстави для використання праці іноземних громадян, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Міністерства праці і соціальної політики для роботи на вказаному підприємстві, в установі, організації на певній посаді (за певною спеціальністю).

Дозволу на працевлаштування не потрібно: іноземному громадянину, який має посвідку на проживання в Україні; іноземному громадянину, який отримав статус біженця відповідно до законодавства України; представникам зарубіжного морського (річкового) флоту і зарубіжних авіакомпаній, які обслуговують ці організації на території України; працівникам зарубіжних засобів масової інформації, акредитованим для роботи в Україні; артистам і працівникам мистецтва для роботи в Україні за фахом; керівникам легалізованих в Україні представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Термінологічний словник

Суб’єкти трудового права — учасники трудових відносин, які на підставі чинного законодавства мають суб’єктивні права й обов’язки: працівники і власники підприємств або уповноважені ними особи, профспілкові органи підприємств, установ, організацій, трудові колективи; соціальні партнери (об’єднання профспілок, об’єднання власників, державні органи, місцеві органи державної влади і органи місцевого самоврядування); органи з розгляду трудових спорів (комісія по трудових спорах), примирна комісія і трудовий арбітраж (для колективних трудових спорів).

Трудова правосуб’єктність — здатність громадянина, організації (роботодавця), трудового колективу своїми діями набувати суб’єктивних прав та обов’язків, що становлять зміст конкретних правовідносин.

Трудова правоздатність — здатність громадянина бути носієм трудових прав і обов’язків, не відділена від трудової дієздатності як здатності своїми діями реалізувати права і виконувати обов’язки.

Трудова деліктоздатність — здатність нести відповідальність за трудові правопорушення.

Позитивна відповідальність — це відповідальність за належне виконання суб’єктом своїх зобов’язань нині і в майбутньому.

Негативна відповідальність — відповідальність за вже вчинене, несумлінне виконання суб’єктом своїх зобов’язань.

Професійна спілка (профспілка) — добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Трудовий колектив підприємства — це усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Питання для самоконтролю

1. Хто є суб’єктами трудового права?

2. Що таке трудова правосуб’єктність?

3. Охарактеризуйте правовий статус працівників та роботодавців.

4. У чому полягає значення професійних спілок?

5. Що таке трудовий колектив підприємства?

6. Які особливості правового статусу іноземців як суб’єктів трудового права?