Природні пожежі

Пожежі — стихійне поширення горіння, що виявляється нищівною дією вогню, який виходить з-під контролю людини. Виникають пожежі, як правило, у разі порушення пожежної без пеки, від розрядів блискавки, самозаймання, особливо під чаї посухи, з інших причин.

Лісові пожежі — некероване горіння рослинності, що по­ширюється на площі лісу. Залежно від того, в яких елементах лісу розповсюджується вогонь, пожежі ділять на:

- низові,

- верхові,

- наземні (ґрунтові).

Низові пожежі поширюються тільки приґрунтовим покри­вом (горіння хвойного підліска, опалої хвої, листя, кори, трус­ку, пнів тощо).

Верхові пожежі можуть бути швидкими і стійкими. В ос­танньому випадку вогонь рухається суцільною стіною від при­ґрунтового покриву до крон дерев із швидкістю до 8 км/год. Швидкі пожежі виникають тільки під час сильного вітру, во­гонь розповсюджується «стрибками» із швидкістю до 25 км/год і зазвичай випереджає фронт низової пожежі.

Наземні (ґрунтові) лісові пожежі, як правило, розвивають­ся внаслідок низової пожежі. Вони виникають на ділянках із торф'яними ґрунтами або де є значний шар підстилки. У шар торфу вогонь заглиблюється переважно біля стовбурів дерев, горіння відбувається повільно, без полум'я, підгорає коріння дерев, через що вони падають, утворюючи завали.

Торф'яні пожежі частіше виникають у місцях видобутку торфу внаслідок розрядів блискавок, через неправильне пово­дження з вогнем або самозаймання. Торф горить повільно на всю глибину залягання. Торф'яні пожежі охоплюють великі площі, що утруднює їхню ліквідацію.

Пожежі в містах і населених пунктах виникають у випад­ку порушення правил протипожежної безпеки, несправності електропроводки, внаслідок стихійних лих (землетрус, ураган), аварій. Пожежі в містах і населених пунктах морально-психо­логічно впливають на людей і порушують нормальну життєді­яльність. Пожежі поділяються на окремі (горить один або кілька будинків), масові (горить до 20 % будинків), суцільні (горить до 90 % будинків). Суцільні пожежі, які охоплюють у містах понад 90 % будинків і нерідко переходять у вогняні шторми, обумовлюють виникнення у населення опіків різного ступеня тяжкості.

Продукти горіння, що виділяються при пожежі, мають ви­соку токсичність, особливо у разі горіння полімерів. Окис вуг­лецю може утворити з киснем вибухонебезпечну суміш. У димі пожеж наявні такі токсичні продукти, як чадний газ, окисли азо­ту, хлористий водень, ціаніди, сірководень, сірчистий газ тощо, це також призводить до отруєння людей. За даними В. В. Чумакова (1993), 18 % людей на пожежах гинуть від отруєнь синильною кислотою і чадним газом.

Особливості надання медичної допомоги при пожежах такі необхідність допомогти великій кількості уражених з опіками ' а також отруєним чадним газом і димом; ретельний розшук потерпілих на задимленій території й усередині приміщень, що горять. З метою безпеки розшук здійснюють парами: один розшукує, а другий, перебуваючи у менш небезпечному місці підстраховує його за допомогою мотузки. В умовах сильного задимлення і скупчення чадного газу рятувальники мають працювати у протигазах із застосуванням додаткового патрона який поглинає чадний газ.

Першу лікарську допомогу слід надати в максимально короткі терміни якнайближче до місця пожежі. У разі великої кількості потерпілих лікувальні установи посилюють опіковими бригадами.