Адаптація людини до організаційному оточення і зміна його поведінки

ЛЮДИНА В ОРГАНІЗАЦІЇ

Взаємодія людини і організації

1.1 Модель взаємодії людини і організаційного оточення

1.2 Проблема встановлення взаємодії людини і організаційного оточення

Входження людини в організацію

2.1 Навчання при входженні в організацію

2.2 Вплив організації на процес входження

2.3 Розвиток відчуття відповідальності перед організацією

2.4 Завершення процесу включення нової людини в організацію

2.5 Засвоєння норм і цінностей організації новим співробітником

Ролевий аспект взаємодії людини і організації

Особовий аспект взаємодії людини і організаційного оточення

4.1 Сприйняття людиною оточення

4.2 Критерійна основа поведінки

4.3 Характеристика індивідуальності людини

Взаємодія людини і групи

5.1 Загальне поняття групи

5.2 Загальна характеристика групи

5.3 Індивід і група

Адаптація людини до організаційному оточення і зміна його поведінки

6.1 Навчання поведінці в організації

6.2 Процес свідомого навчання поведінці в організації

6.3 Навчання поведінці і модифікація поведінки людини в організації

Золоте правило повинне бути прочи­тано інакше: не роби іншим того, що, на твою думку, вони повинні ро­бити тобі.

Бернард Шоу

Основою будь-якої організації і її головним багатством є люди. Був час, коли вважалося, що машина, автомат або робот витіснять людину з більшості організа­цій і остаточно затвердять примат техніки над працівником. Проте, хоча машина і стала повновладним господарем в багатьох технологічних і управлінських проце­сах, хоча вона і витіснила людину майже повністю або навіть повністю з окремих підрозділів організацій, роль і організації не тільки не навіть і збільшилися. При цьому людина стала не тільки “ресурсом” організації, але і найдорожчим. Багато організацій, бажаючи підкреслити свою вагу і розмах діяльності, говорять не про розмір їх виробничих потужностей, об’єм виробництва або продажів, фінансовому потенціалі і т.п., а про число працівників в організації. Хороша організація прагне максимально ефективно використовувати потенціал своїх працівників, створюючи всі умови для якнайповнішої віддачі співробітників на роботі і для інтенсивного розвитку їх потенціалу. Все це є однією стороною взаємодії людини і організації. Але є і інша сторона цієї взаємодії, яка відображає те, як людина дивиться на ор­ганізацію, на те, яку роль вона грає в його житті, що вона дає йому, яке значення він вкладає в свою взаємодію з організацією.

Більшість людей майже все своє свідоме життя проводять в орга­нізаціях. Починаючи з ясел і кінчаючи будинком для старезних, людина свідомо або несвідомо, добровільно або з примусу, зацікавлено або з повною апатією включається в життя організації, живе за її законами, взаємодіє з іншими членами організації, віддаючи щось організації, але одержуючи від неї також щось в обмін.

Вступаючи у взаємодію з організацією, людина цікавиться різними аспектами цієї взаємодії, що стосуються того, ніж він повинен жертвувати для інтересів ор­ганізації, що, коли і в яких об’ємах він повинен робити в організації, в яких умовах функціонувати в організації, з ким і скільки часу взаємодіяти, що даватиме йому організація і т.п. Від цього і ряду інших чинників залежить задоволеність людини взаємодією з організацією, його відношення до організації і його внесок в діяль­ність організації. Встановлення органічного поєднання двох цих сторін взаємодії людини і організації є однією з найважливіших задач менеджменту, оскільки воно забезпечує основу ефективного управління організацією.