Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Людський вимір політики




 

 

Наскільки реальна така модель? Чи можливе взагалі ставлення держави до громадян як до рівноправних партнерів? Чи здатна пересічна людина сприймати «чиюсь» політику як вираз власних інтересів і потреб? Чи дозволяють їй рівень політичної освіченості, досвід бути «рівноправним» учасником політичних процесів?

Відповідь на ці та аналогічні питання пропонують як теоретичні узагальнення досвіду політичного життя, так і сама реальна політична практика. Саме на перетині цих двох векторів осмислення політики виробляється нове її розуміння, «людський вимір».

Існує багато визначень політики. Як уже зазначалося, у своєму первіс­ному значенні політика (politika — грец.) означала мистецтво управління державою-полісом. З часом уявлення про зміст і сенс політики значно поглибилися і розширилися. В європейській, насамперед французькій та англосаксонській політології політика визначалася як наука про характер і функції держави, її урядові структури, за допомогою яких держава здійснює свою владу. В численних визначеннях політики підкреслюється її суттєва функція — владний примус, що межує з насильством і часто-густо переходить у насильство.

На думку Т. Гоббса, держава «не зв'язана громадянськими законами», політична влада вище законів, адже «люди і зброя», а не «мова і обіцянки» надають законам силу і вплив. Автор «Левіафана» наділяє державу абсо­лютною владою над людиною, вбачає обов'язок громадян у тому, щоб добровільно підкорятися державі.

Жан-Жак Руссо мав усі підстави зауважити, що таке розуміння ролі держави прирівнює її до в'язниці, головним тюремником якої є суве­ренний правитель. Образ «Держави-Левіафана» в історії політичних вчень стає типовим для визначення тоталітарних, антигуманних режимів.

Поняття держави як органу насильства знайшло широке відображення і в марксистській літературі. «Політична влада у власному розумінні слова — це організоване насильство одного класу для придушення іншого», — декларується в «Маніфесті Комуністичної партії». Ця харак­теристика в класичному марксизмі стосувалася класово-антагоністичного суспільного устрою. В комуністичній формації, на думкуїї теоретиків, держава повинна була залишити історичну сцену, поступившись місцем системі самоврядування. Втім, у практиці сталінщини Марксовіідеї були спаплюжені, положення про соціалістичну державу як «диктатуру пролетаріату» широко використовувалося для виправдання незаконних репресій, масового терору, антидемократичних порушень правлюдини.

Ця практика проілюструвала негативні наслідки держави гоббсів-ського типу, в якій політика виступала по відношенню до людини як функція тиску знеособленої бездушної машини. Ототожнення політики з державою, абсолютизація насильства як головного засобу впливу на гро­мадянина накладає відбиток і на людей, що здійснюють політику. Вони також перетворюються на «функцію» насильства, стають її знаряддям. Держава є та людська спільнота, яка претендує на «монополію легітим­ного фізичного насильства».



Висловлюючи це судження в праці«Політика як покликання і професія», Макс Вебер пропонує умовивід: будь-яка особа, що присвячує себе політиці, прагне влади і відповідно — насильства. «Держава, рівно як і політичні союзи, що історично їй передували, є відносини насильства людей надлюдьми, що спираються на легітимне насильство як на засіб»44.

«Спалах» гуманістичних настроїв, актуалізація проблеми «людського виміру» політики, ренесанс «людиноцентристської» парадигми світогляду і світоставлення внесли істотні корективи в тлумачення політики, її функцій,

_____________


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал