Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Логунова Л. Исток и тайна персональности // Высшее образование в России. — 2001. — №6. — С. 60.




Лобковец H. Что такое «личность»? // Вопросы философии. — 1998. - №2. - С. 55.

 

 

її совість, і діяти у відповідності з цією вірою: особистісне буття кожної окремої людини і є те, що реалізує для неї це право40.

Політична особистість, таким чином, є означення розвинутої, мислячої та відповідально діючої політичної людини. Якщо масова політична людина може брати участь в політичному житті стихійно, діючи імпульсивно або ж ангажовано, то вже політична особистість діє усвідомлено і цілеспрямовано. Саме тому її роль як суб'єкта політичної дії значно вагоміша і помітніша.

Теоретична думка здійснила класифікацію типів особистості. Залежно від критерію, така типізація здійснюється у психологічний або ж у соціаль­ний спосіб. У відповідності з останнім, а саме зважаючи на характер діяльності, можливості і міри впливу на перебіг соціальних та політичних подій, виділяють, зокрема, звичайну (рядову), історичну та видатну осо­бистість. Звичайна, або рядова особистість — це представник народу, який живе «родовим», спільним життям, але в силу власних здібностей свідомо виражає інтереси спільноти. Історична особистість — це людина, яка справила помітний вплив на історію держави і суспільства. Як правило, це державні чи громадські діячі, реформатори, політики, які очолюють політичні партії та політичні рухи, є відомими урядовцями. Видатна особистість — це людина, яка завдяки своєму таланту, вольовим зусиллям багато в чому визначає хід історії, спрямованість суспільно-політичного поступу. Тому справжня політична культура має оцінювати дії політичної особистості як у стратегічному, так і в тактичному аспектах. Формування такої культури — справа політичної соціалізації та політичного виховання.

В чому полягають особливості залучення людини до політики, форму­вання її політичної культури (політична соціалізація)?

З'ясування цих та інших побіжних питань потребує врахування кількох положень методологічного порядку. А саме — є насамперед необхідність розглядати зазначені питання в загальному контексті політичного знання. Адже проблема політичної людини є наскрізною для політології. Ситуації, що характерні для політичних реалій молодої української держави, багато в чому зумовлюють конкретний зміст таких понять, як «політична особистість», «політичний лідер» або «конфлікт політичних цінностей». Методологічної значимості у зв'язку з цим набуває вміння збагнути взає­мозв'язок загальнополітичних норм, вимог, уявлень та їх національно-специфічних проявів, персоніфікацій, втілень. Будь-яке загальнолюдське (вселюдське) завжди існує в певній національній конкретності, державній специфіці, народній самобутності. І навпаки, національне-особливе, непересічне в політичному чи іншому відношенні завжди виявляє свою

_____________


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал