Вчитель. Зачитує біографію одного з учнів і вірш.

Напевне, кожен з вас захоплюється чарівною красою природи. Та сьогодні ми неодноразово чуємо: природу треба оберігати. А древнім жителям нашої планети і на думку не могло таке спасти. Вони захоплювалися природою, схилялись перед нею, але ніхто й не передбачав, що доведеться боротися за збереження природних багатств. Грецька міфологія зберігає образ богині природи Афродіти Анадіомени - красуні з великими крильми. Її зображували в польоті, вона височіла і над землею, і над людьми - могутня, велична й недосяжна. Так, природа сильна, але дехто з людей намагається стати сильнішим за неї, нищить її. Тому завдання кожного з нас - не тільки захоплюватись чарівною красолю природи, а й боротися з тими, хто завдає їй шкоди.

Ось послухайте лист учня, уміщений в одній із газет, подумайте над його змістом: «...Нині всі взялися за охорону природи. Не зірви квітку! Не зламай гілку! Не спіймай метелика! А хіба все це існує не для людини? Не для того, щоб ми милувалися красою? І чого ми повинні оберігати природу, вона ж сильніша за нас?.. Нещодавно я нарвав у парку троянд, щоби привітати зі святом учительку. Що тут поганого? Не для себе ж старався. А мене звинуватили...»

Як ви думаєте, чи тільки любові до природи не вистачало хлопцеві? Чого ще йому бракувало? (Звичайно, вихованості, такту, культури і, врешті-решт, людяності. Бо вихована, культурна людина ніколи не зможе зробити подібне. А вчителю приємно буде, коли про його учня скажуть: це справжня людина!)

Про захоплення ми можемо говорити ще і ще. Бо, як бачимо, немає жодної людини, яка би чимось не захоплювалась. Але хочу застерегти вас, щоб ви вдумливо ставились до своїх захоплень.

Не всі ті, хто захоплюється моделюванням, створюватимуть машини; не всі, хто захоплюється спортом, стануть спортсменами; не всі, кому подобається музика, стануть співаками... Але головне - мати якусь мету в житті, до чогось прагнути. Бо людина, яка знайшла зміст свого життя та прожила у відповідності з ним, помирає тільки фізично. Вона залишається жити в результатах своєї праці, у людях, яких вона виховала, в ідеях, які вона виробила, навіть, якщо не встигла їх здійснити. У свій час відомий педагог К. Ушинський писав: «Задовольніть усі бажання людини, але відніміть у неї мету життя - якою нещасною буде вона. Не задоволення потреб, а мета життя являється серцевиною».

Щодня змінюється панорама життя, змінюється й коло інтересів, прагнень. І будь-яка дрібниця сьогодення не повинна замінювати усвідомлення того, що є багатством кожної людини - я маю на увазі знання, інтелект, різноманітність захоплень.

Так, різноманітність захоплень, саме на це я хочу звернути вашу увагу. Бо якщо людина в житті чимось захоплюється, плекає, мріє, до чогось прагне, то й життя для неї не буде сірим, буденним, і вона не буде лише спостерігачем, а, навпаки, творцем свого життя.

А як ви думаєте, коли в людей з'являються захоплення? (Звичайно, у дитинстві, коли дитина починає гратися й усвідомлює, що їй найбільше подобається. Недарма в народі кажуть: «У що ти граєш, тим і захопишся».)

Головне - мати якесь улюблене заняття, щось робити. Бо, як писав відомий педагог В. Сухомлинський: «Ти не завжди будеш дитиною. Ми з'являємося на світ і спочатку буваємо маленькими дітьми для того, щоб, ставши дорослими, залишити свій слід на землі, прожити життя справжніми людьми. Прагни швидше стати духовно зрілим творцем, мислителем, трудівником. Людина смертна. Ми йдемо в небуття, але, разом з тим, людина й безсмертна. Твоє безсмертя в тому, що ти зумієш створити для людей, для своєї Батьківщини».

То ж творіть, дерзайте, захоплюйтесь і дбайте про те, що ви залишите для нащадків.

Не забувай ні на хвилину свого призначення, Людино!
Бо якщо станеш забувати, то будеш ти нічим ставати.
Бо як забудеш - всохнуть ріки, на світ народяться каліки,
А опромінені тополі підуть собі степами голі.
Бо якщо станеш забувати, тоді себе не врятувати,
Бо віра вмре, надія згасне, своє ім'я забудеш власне.
Забудеш ім'я свого роду, і ім'я батька і народу,
Забудеш знати, і уміти, і рідну мову розуміти.