Висновки

Порушення поведінки в підлітків стали надзвичайно актуальною проблемою в останні десятиліття. Їхня відносна частота й крайні форми прояву, що нерідко здобувають патологічний характер, обумовлені спостережуваним у наш час прискоренням фізичного розвитку й полового дозрівання. Сучасне соціальне життя пред'являє нервовій системі підлітка інші, більше високі вимоги, чим піввіку назад. У підлітків нерідко довго ще зберігаються майже дитячі інтереси, що вигадливо переплітаються з інтересами дорослих, занадто велика піддатливість випадковим впливам, емоційна нестійкість. І нерідко при цьому особливо повільно дозріває та частина психічної сфери, до якої ставляться почуття боргу, відповідальність, самообмеження, моральні й етичні установки, уміння приборкати свої бажання, зважати на інтереси інших.

Серед основних факторів, які стимулюють асоціальну поведінку, виділяють зовнішні й внутрішні.

Зовнішні фактори поділяють на мікросоціальні (родина школа, референтна група) і макросоціальні (характерні особливості соціально-економічних та ідеологічних про­цесів, притаманні певному суспільству). Так, для країн із перехідною економікою є типовими зростання зубожіння населення, послаблення державного й громадського конт­ролю у більшості сфер суспільного буття, над засобами масової інформації. Крім того, спостерігається стійка тен­денція до зростання бездоглядності, корисливих злочинів молоді й підлітків, зловживання алкоголем і психотропними речовинами серед цієї категорії громадян. Більшість делінквентів живе у неблагополучних сім'ях, де наявні нап­ружені стосунки між дітьми й дорослими, незадовільне піклування останніх про виховання дітей.

Внутрішні фактори, які найчастіше призводять до вчи­нення злочинів неповнолітніми, такі:

• потреба у престижі, самоповазі;

• необхідність ризику й переживання небезпеки, які викону­ють функцію активатора психіки (особливо в осіб із " не­мотивованими" вчинками);

• наявність штучних потреб;

• емоційна нестійкість;

• агресивність, найчастіше набута в умовах родини або іншої референтної групи;

• наявність акцентуацій характеру (до групи ризику тут вхо­дять гіпертими, істероїди, шизоїди, емоційно-лабільні й нестійкі акцентуанти);

• відхилення у психічному розвитку;

• неадекватна самооцінка тощо.

Статистичні дані, відносно наркоманії, зловживання й просто вживання алкоголю в підлітковому віці лякають своїми цифрами. Кожен другий підліток регулярно курить.

У процесі роботи, у рамках вирішення поставлених завдань були проаналізовані структури й типи девіантної поведінки, розглянуті підходи до розуміння норми й девіантної поведінки. Дано визначення акцентованої особистості. Розглянуті психосоціальні особливості розвитку в підлітковому віці.

Було проведено емпіричне дослідження. За допомогою методів психодіагностики, анкетного опитування й методу експертної оцінки. Відповідно до гіпотез 1 й 2 пропонувалося підтвердити вплив акцентуації характеру на формування девіантної поведінки підлітка, виявили високу зустрічальність эпілептоїдного й лабільного типів акцентуацій характеру в підлітків з девіантною поведінкою.

У ході проведеного дослідження запропоновані гіпотези знайшли своє підтвердження. Серед випробуваних з девіантною поведінкою виявлено велику кількість підлітків з эпілептоїдным типом акцентуації характеру - 38, 46%, а також з лабільним і гіпертимним типами акцентуацій з однаковим процентним співвідношенням - 12, 82%.

Підлітковий період – сенситивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідей.

Основні потреби підліткового віку:

1) потреба у самовираженні;

2) потреба уміти щось робити;

3) потреба щось значити для інших;

4) потреба рівноправного спілкування з дорослими;

5) посилення статевої ідентифікації.

Основні протиріччя: прагнення бути дорослим і разом з тим відсутність соціального досвіду; відмінність між фізичною і соціальною зрілістю підлітка.

Соціальна ситуація розвитку в підлітковий період має принципові відмінності від ситуації розвитку в дитинстві. Тепер інакше розставляються акценти між сім’єю, однолітками і школою. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками. Ці взаємини стають основою внутрішнього інтересу підлітка.

Провідний вид діяльності – спілкування з дорослими та однолітками.

Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками дорослих і своїми. В спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослішання. Тому йому дуже важливо зайняти правильну позицію в стосунках з дитиною.

Для підлітка дуже важливим є повага і визнання ровесників, мати в них авторитет. Важливе значення для дітей підліткового віку має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими.

Спілкування у підлітковому віці є провідною діяльністю, без нього неможливий нормальний розвиток. Тільки в контакті з дорослими, однолітками підліток бачить себе з боку, порівнює свої можливості, випробовує різні соціальні ролі та удосконалює себе.

Я.Л.Коломинський показує те, що існує зв'язок взаємостосунків і спілкування. Він рахує, що взаємовідносини і спілкування нерозривно пов'язані, оскільки відносини виникають у спілкуванні і відображають його особливості.

За результатами проведеної роботи можна зробити висновок про те, що:

· Агресивні дії є результатом не стільки агресивного потенціалу підлітків, скільки наслідком невміння по-іншому вирішити проблеми;

· підлітки більше прагнуть до компромісу і пристосування у вирішенні конфліктів;

· агресивність у підлітковому середовищі зумовлена не стільки зростанням у його складі частки агресивних особистостей, скільки поширенням ситуативних проявів агресії серед неагресивних особистостей;

· розроблена нами корекційна програма вирішує проблеми підлітків з відхиленнями в поведінці;

· узагальнення всіх отриманих результатів нашого експерименту свідчать про те, що розроблені нами засоби корекційного впливу можуть вирішувати проблеми підлітків з відхиленнями в поведінці. Запропонована корекційна програма може бути рекомендована для превентивної роботи у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.