Поняття й види акцентуацій характеру

У періоді становлення характеру його типологічні особливості, не будучи ще згладжені й затушовані життєвим досвідом, виявляються настільки яскраво, що іноді нагадують психопатії, тобто патологічні аномалії характеру. З розвитком дитини риси акцентуацій звичайно згладжуються. Це дозволило нам говорити про «минущі підліткові акцентуації характеру».

Типи акцентуацій характеру досить подібні й частково збігаються з типами психопатій.

Найбільшу популярність одержав термін К. Leongard «акцентована, особистість». Однак, вірніше говорити про «акцентуації характеру». Особистість - поняття набагато більш складне, чим характер. Вона включає інтелект, здібності, нахили, світогляд і т.д. В описах К. Leonhard мова йде саме про типи характеру. До того ж у країнах з німецькою мовою термін «акцентована особистість» стали використовувати як клінічний діагноз замість терміну «психопатія», що правомірно, якщо розглядати акцентуації як крайні варіанти норми.

Акцентуації характеру - це крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, внаслідок чого виявляється вразливість відносно певного роду психогенних впливів при підвищеній стійкості до інших.

Залежно від ступеня виразності виділяють два ступені акцентуації характеру - явна й схована.

Ступінь явної акцентуації ставиться до крайніх варіантів норми. Вона відрізняється наявністю досить постійних рис певного типу характеру. Ретельно зібраний анамнез, відомості від близьких, нетривале спостереження, особливо в середовищі однолітків, а також результати экспериментально-патохарактерологічної оцінки за допомогою діагностичного опитувача дозволяють розпізнати цей тип. Однак виразність рис певного типу не перешкоджає можливості задовільної соціальної адаптації. Займане положення звичайно відповідає здібностям і можливостям. У підлітковому віці особливості характеру часто загострюються, а при дії психогенних факторів, що адресуються до «місця найменшого опору», можуть наступати тимчасові порушення адаптації, відхилення в поведінці. З дорослішанням особливості характеру залишаються досить вираженими, але компенсуються й звичайно не заважають адаптації.

Ступінь схованої акцентуації очевидно повинен бути віднесений не до крайніх, а до звичайних варіантів норми. У повсякденних, звичних умовах, риси певного типу характеру виражені слабко або не проявляються зовсім. Навіть при тривалому спостереженні, різнобічних контактах і детальному ознайомлені з біографією важко буває скласти чітке уявлення про певний тип характеру. Однак риси цього типу можуть яскраво, інколи зненацька, виявлятися під впливом тих ситуацій і психічних травм, які висувають підвищені вимоги до «місця найменшого опору». Психогенні фактори іншого роду, навіть важкі, не тільки не викликають психічних розладів, але можуть навіть не виявити па характеру. Якщо ж такі риси й виявляються, це, як правило, не приводить до помітної соціальної дезадаптації.

Існує дві класифікації типів - перша запропонована К.Leonhard, а друга А.Е.Личко.(18) Таблиця 1

Типи «акцентуацій характеру в типологіях К.Leonhard й А.Е.Личко

Класифікація Личко призначена спеціально для підліткового віку.

Підлітки, що належать до гіпертимного типу, з дитинства відрізняються великою галасливістю, товариськістю, надмірною самостійністю, навіть сміливістю, схильністю до бешкетництва. У них немає ні сором'язливості, ні боязкості перед незнайомцями, але зате бракує почуття дистанції у відношенні до дорослого. В іграх люблять командувати однолітками. Вихователі скаржаться на їхню невгамовність. У школі, незважаючи на гарні здібності, живий розум, уміння схоплювати все на лету, вчаться неуспішно через непосидючість, відволікання, недисциплінованість. У підлітковому віці головна риса - майже завжди піднятий настрій. Вона сполучається з гарним же самопочуттям, нерідко квітучим зовнішнім виглядом, високим життєвим тонусом, активністю й енергією, що бризкає, завжди прекрасним апетитом і міцним освіжаючим сном. Лише інколи сонячний настрій захмарюється спалахами подразнення й гніву, викликаними протидією навколишнім, їхнім прагненням придушити занадто бурхливу енергію, підкорити своїй волі. Реакція емансипації сильно позначається на поведінці: такі підлітки рано проявляють самостійність і незалежність. На гіперпротекцію з боку батьків і вихователів з її дріб'язковим контролем, повсякденною опікою, наставляннями й моралями, «проробленням» за дрібні провини вдома й на зборах реагують украй бурхливо; погано переносять дисципліну й строго регламентований режим; у незвичайних ситуаціях не губляться, проявляють спритність. До правил і законів представники цього типу ставляться легковажно, можуть непомітно для себе прогледіти грань між дозволеним й забороненим.

Вони завжди тягнуться в компанію, тяготяться й погано переносять самотність, серед однолітків прагнуть до лідерства, при цьому не до формального, а до фактичного - ролі ватажка; при товариськості у виборі знайомств нерозбірливі й легко можуть виявитися в сумнівній компанії. Люблять ризик й авантюри.

Характерно гарне почуття нового. Нові люди, місця, предмети жваво залучають. Легко надихаючись, такі підлітки часто не доводять почате до кінця, безперестану міняють «хоббі»; погано справляються з роботою, що вимагає великої посидючості, старанності, кропіткої праці; аккуратністю не відрізняються ні у виконанні обіцянок, ні в грошових справах, легко залазять у борги, люблять шикувати; схильні бачити своє майбутнє в райдужних фарбах. Невдачі можуть викликати бурхливу реакцію, але нездатні надовго вибити з колії. Відхідливі, швидко миряться й навіть дружать із тими, з ким раніше сварилися.

Статеве почуття нерідко пробуджується рано й буває сильним. Тому можливо раннє сексуальне життя. Однак підліткова сексуальна девіантність буває скороминущою, схильності до фіксації тут не виявляється.

Свої здатності й можливості звичайно переоцінюються. Хоча більшість особливостей свого характеру гіпертимні підлітки добре знають і не приховують, однак звичайно намагаються виставити себе більше конформними, чим є насправді.

Гіпертимний тип зустрічається, як правило, у вигляді явної акцентуації. На його тлі можуть виникати гострі афективні реакції й ситуативно обумовлені патологічні порушення поведінки (рання алкоголізація, токсикоманічна поведінка, эмансипаційні втечі й т.п.).

Циклоїди в дитинстві не відрізняються від однолітків або роблять враження гіпертимів. З початком пубертатного періоду може виникнути перша субдепрессивна фаза. Надалі ці фази чергуються з фазами підйому й з періодами рівного настрою. Тривалість фаз міняється - спершу дні, 1-2 тиж., з віком вони можуть подовжуватися або, навпаки, згладжуватися.

У період підйому циклоїдні підлітки виглядають як гіпертимні. Впадають в око не властиві їм звичайно ризиковані жарти над старшими й бажання по всіх гострити.

Эмансипаційні прагнення й групування з однолітками відзначаються під час підйомів, а в субдепрессивній фазі слабшають. Хоббі також відрізняється нестійкістю: у субдепрессивній фазі їх закидають, а в період підйому повертаються до них або знаходять нові. Сексуальна активність зростає в періоди підйому, але в субдепрессивній фазі може підсилюватися онанізм. Делінквентність, втечі з будинку, токсикоманична поведінка невластиві. Алкоголизуються в компаніях тільки в періоди підйому.

Самооцінка формується поступово, у міру нагромадження досвіду «гарних» й «поганих» періодів. При недостатності такого досвіду вона може бути дуже неточної.

Лабільний тип у дитинстві не відрізняється від однолітків або виявляють схильність до невротичних реакцій. Головна риса в підлітковому віці - крайня лабільність настрою, що міняється занадто часто й надмірно різко від незначних і навіть непомітних для навколишніх приводів. Кимсь необдуманно сказане слово, непривітний погляд випадкового співрозмовника здатні раптом занурити в похмурий настрій без яких-небудь серйозних неприємностей і невдач. І навпаки, цікава бесіда, скороминущий комплімент, від когось почуті привабливі, але малореальні перспективи здатні вселити веселість і життєрадісність і навіть відволікти від дійсних неприємностей, поки ті чим-небудь не нагадають про себе.

Эмансипаційні прагнення виражені помірковано. Вони підсилюються, якщо їх підігріває несприятлива сімейна ситуація. Тяга до групування з однолітками цілком залежить від настрою. У гарні хвилини шукають компанії, у погані уникають спілкування. Сексуальна активність звичайно обмежується фліртом і залицяннями. Потяг довго залишається малодифференційованим і легко можливе відхилення на шлях транзиторного підліткового гомосексуалізму. Але сексуальні ексцеси завжди уникають.

При астено-невротичному типі з дитинства нерідко виявляються ознаки невропатії: поганий сон й апетит, примхливість, лякливість, плаксивість, іноді нічні страхи, нічний энурез, заїкуватість і т.п. В інших випадках дитинство проходить благополучно, і перші ознаки астено-невротичної акцентуації виникають тільки в підлітковому віці.

Головними рисами є стомлюваність, дратівливість і схильність до іпохондричності. Стомлюваність особливо проявляється при розумових заняттях або при фізичних й емоційних напруженнях, наприклад, в змаганнях. Дратівливість веде до раптових афективних спалахів, що виникають нерідко по незначному приводі. Такі підлітки уважно прислухаються до найменших тілесних відчуттів, охоче лікуються, піддаються лікарським обстеженням. Найбільш частим джерелом іпохондричних переживань у хлопчиків стає серце.

Підліткові порушення поведінки типу делінквентності, алкоголізації цьому типу не властиві. Реакція емансипації звичайно обмежується маломотивованими спалахами подразнення відносно батьків, вихователів, старших взагалі. До однолітків тягнуться, шукають компанії, але швидко від її утомлюються й віддають перевагу самітності або спілкуванню із близьким другом. Самооцінка звичайно насамперед відбиває турботу про здоров'я.

Цей тип акцентуації є ґрунтом для розвитку неврастенії, гострих афективних реакцій, реактивних депресій, іпохондричного развитку. Зриви часто виникають тоді, коли підліток усвідомлює нездійсненність планів, що плекають, нереальність надій і бажань. Велика також сприйнятливість до ятрогеній. Важкі хвороби в близьких і знайомих підсилюють іпохондричність.

Сенситивний тип. З дитинства полохливі й боязкі. Часто бояться темряви, цураються тварин, бояться залишитися одні, бути замкненими вдома. Цураються жвавих і гучних однолітків. Не люблять рухливих ігор і бешкетництва. Боязкі й соромливі серед сторонніх й у незвичайній ситуації. Несхильні до легкого спілкування з незнайомими. Все це може залишати помилкове враження про замкнутість і відгородженість від навколишніх. Насправді такі діти досить товариські з тими, до кого звикли. Грати часто люблять із малятами, почуваючи себе з ними впевненіше й спокійніше. До рідних і близьких бувають прив'язані, навіть при холодному й суворому обігу з ними. Відрізняються слухняністю. Школа їх лякає шумом, метушнею й бійками на перервах. Учаться звичайно старанно. Бояться всякого роду контрольних, перевірок, іспитів. Нерідко соромляться відповідати біля дошки. Бояться бути вискочкою.

Сексуальний потяг підсилює сором'язливість і переживання власної неповноцінності. У силу гіперкомпенсації визнання в любові можуть бути настільки рішучими й несподіваними, що лякають і відштовхують. Відкинута любов затверджує в думках про свою неповноцінність. Можуть виникнути суїцидні наміри.

Ні до делінквентності, ні до алкоголізації схильності не відзначається. Сенситивні юнаки звичайно не курять. В алкогольному сп'янінні замість ейфорії нерідко можна спостерігати депресивні переживання.

Самооцінка відрізняється високим рівнем об'єктивності. Брехати не люблять і не вміють.

Психастенічний тип у дитинстві, поряд з деякою боязкістю й лякливістю, рано проявляється моторна незручність, схильність, до розсудливості, не за віком «інтелектуальні» інтереси. Іноді вже в дитячому віці починаються фобії, тобто острах незнайомих людей і нових предметів, темряви, страх виявитися за замкненими дверима.

Критичним періодом, коли психастенічні риси починають розкриватися у всій повноті, звичайно бувають перші класи школи, коли безтурботне дитинство перемінюється першими вимогами до почуття відповідальності. Необхідність відповідати за себе й особливо за інші представляє один із самих чутливих ударів для психастенічної натури.

Головними рисами психастенічного типу є нерішучість, схильність до всякого роду міркуванням, тривожна мисливість у вигляді побоювань за майбутнє - своє й своїх близьких, любов до самоаналізу, самокопанню й легкість виникнення нав'язливих страхів, побоювань, дій, ритуалів, подань, думок. Побоювання адресуються до можливого, навіть до малоймовірного, у майбутньому: як би не трапилося чого-небудь жахливого й непоправного з ними самими або з тими близькими, до яких вони виявляють надзвичайно сильну прихильність. Неприємності, що вже сталися, лякають їх набагато менше. Хлопчикам буває особливо властива тривога за матір: як би вона не занедужала й не вмерла, не потрапила б під транспорт і т.п. Якщо мати спізнюється, десь без попередження затрималася, такий підліток не знаходить собі місця.

Фізичний розвиток звичайно залишає бажати кращого. Всі ручні навички й заняття спортом даються погано. Виключення становлять лише ті види спорту, при заняттях якими навантаження падає на ноги.

Підліткова реакція емансипації виражена слабко й нерідко заміщена патологічною прихильністю, до кого-небудь із близьких. Тяга до однолітків проявляється в боязких формах.

Самооцінка, незважаючи на схильність до самоаналізу, далеко не завжди відрізняється правильністю й повнотою. Часто виділяється схильність знаходити в себе риси самих різних типів, у тому числі зовсім не властиві, наприклад, істеричні.

З першого років діти із шизоїдним типом люблять грати одні. Вони мало тягнуться до однолітків, уникають метушні й гучних забав, віддають перевагу дорослим, подовгу мовчки слухають їхні бесіди між собою. До цього може додаватися якась недитяча стриманість і навіть холодність.

У підлітковому віці всі риси шизоїдного типу вкрай загострюються. Насамперед впадають в око замкнутість і відгородженість. Іноді духовна самотність мало обтяжує підлітка, що живе своїми, незвичайними для інших, інтересами й захопленнями. Частіше ж нездатність встановлювати контакти важко переживається. Невдалі спроби знайти собі друга по душі, чутливість у моменти таких пошуків, швидка виснаженість у контакті («не знаю про що ще говорити») спонукають до ще більшого відходу в себе.

Неприступність внутрішнього світу й стриманість у прояві почуттів роблять несподіваними й незрозумілими для навколишніх багато вчинків, тому що весь хід попередніх переживань і мотивів залишається схованим. Дивацтва бувають несподівані.

Підліткова реакція емансипації звичайно проявляється досить своєрідно. Шизоїдний підліток може терпіти дріб'язкову опіку в побуті й навіть не зауважувати на неї, підкорятися встановленому розпорядку й режиму, але готовий реагувати бурхливим протестом на найменшу спробу вторгнутися без дозволу в світ його інтересів, захоплень і фантазій.

Захоплення нерідко відрізняються незвичайністю, силою й сталістю. Частіше зустрічаються інтеллектуально-эстетичне хоббі. У спорті люблять індивідуальні заняття, але не колективні ігри. Місце захоплень можуть займати самотні багатогодинні прогулянки. Деяким шизоїдам добре даються тонкі ручні навички: гра на музичних інструментах, усілякі вироби.

Сексуальна активність для навколишніх звичайно залишається непоміченої. Не здатні на флірт і залицяння, що не вміють домогтися сексуальної близькості в ситуації, де вона можлива, шизоїдні підлітки можуть раптово для інших проявляти сексуальну активність у самих грубих і навіть перекручених формах.

Алкоголізація зустрічається рідко. Сп'яніння звичайно не супроводжується ейфорією.

Самооцінка шизоїдів відрізняється вибірковістю. Добре усвідомлюють свою замкнутість, труднощі контактів, нерозуміння навколишніх. Протиріччя ж у своїй поведінці не надають значення. Люблять підкреслювати свою незалежність і самостійність.

Звичайно приписувані шизоїдам соматичні ознаки (худорлявість, в'яла мускулатура, сутулуватість) на тлі акселерації можуть спотворюватися ендокринними зрушеннями, обумовлюючи, наприклад, надлишкову повноту.

Лише в частині випадків риси эпілептоїдного типу виразно проступають ще в дитинстві. Така дитина може годинами плакати і його неможливо втішити. Поряд із цим, можуть виявитися садистські схильності, діти люблять мучити тварин, дражнити молодших, знущатися з безпомічного. Відзначається також недитяча ощадливість стосовно одягу, іграшкам, всьому «своєму» і вкрай злісна реакція на ті, хто збирається замірятися на їхню власність. У школі виявляється дріб'язкова акуратність у веденні зошитів, усього учнівського господарства.

У більшості випадків риси цього типу стають очевидними тільки в підлітковому віці. Головною з них є схильність до періодів злобно-тужливого настрою з подразненнями, що накипає, і пошукам об'єкта, на якому можна зірвати зло. Такі стани тривають годинниками, рідше днями, поступово починаючись і повільно слабшаючи. З ними тісно пов'язана афективна вибуховість. Спалаху порушення лише при першому враженні здаються раптовими. Афект накипає довго й поступово. Привід для вибуху може бути незначним, зіграти роль останньої краплі. Афекти не тільки сильні, але й тривалі, довго не наступає заспокоєння. В афекті можуть відзначатися невтримна лють, цинічна лайка, жорстокі побої, байдужність до безпорадності об'єкта нападу й нездатність врахувати його переважаючу силу. Рідше ця лють обертається аутоагресією з нанесенням собі тяжких пошкоджень.

Алкогольне сп'яніння часто протікає важко, з люттю й бійками. У п'яному вигляді можуть бути зроблені вчинки, про які потім не залишається спогадів. Проте буває схильність напиватися «до відключення».

Реакція емансипації нерідко протікає важко. Від рідних вимагають не тільки «волі» і самостійності, але й «прав», частки майна, матеріальних благ. Перед начальством схильні до догідництва, якщо чекають яких-небудь переваг. Реакція групування з однолітками сполучена із прагненням до володарювання. У групі бажають встановлювати порядки, вигідні для себе. Можуть добре адаптуватися в умовах строгого дисциплінарного режиму.

Загальними рисами є також в'язкість, ваговитість, інертність, що відкладає відбиток на всьому - від моторики й емоційності до мислення й особистісних цінностей. Дріб'язкова скрупульозність, допитливе дотримання всіх правил, навіть на шкоду справі, що допікає всіх педантизм - все це розглядається деякими авторами як спосіб компенсації власної інертності. Велика увага до свого здоров'я, дбайливе дотримання власних інтересів сполучаються зі злопамятністю, не схильністю прощати образи, озлобленням при найменшому обмеженні інтересів.

Самооцінка носить однобічний характер. Відзначаються схильність до періодів похмурого настрою, обачність, прихильність до акуратності й порядку, нелюбов до порожніх мріянь і перевага жити реальним життям, занепокоєння про здоров'я, навіть схильність до ревнощів. В іншому представляють себе набагато більше конформними, чим це є насправді.

Головною рисою і стероїдного типу є егоцентризм, ненаситна спрага постійної уваги навколишніх до своєї особи, потреба викликати замилування, подив, шанування, співчуття. У найгіршому разі – обурення й ненависть у відношенні себе, але тільки не перспектива залишитися непоміченим. Всі інші якості визначаються цією рисою. Нерідко приписувана істероїдам сугестивність відрізняється вибірковістю: від її нічого не залишається, якщо обстановка вселяння або саме вселяння не ллють воду на млин егоцентризму. Облудність і фантазування цілком спрямовані на прикрашання своєї особистості для того, щоб знову ж залучити до себе увагу. Згадана емоційність на ділі обертається відсутністю глибоких щирих почуттів при великій виразності, театральності переживань, при схильності до позерства.

У підлітковому віці з метою залучити до себе увагу, насамперед товаришів, можуть використовуватися порушення поведінки. Схильні перебільшувати свою алкоголізацію: блиснути вишуканим вибором алкогольних напоїв. Іноді такі підлітки готові зобразити із себе наркоманів. Почувши про наркотики, спробувавши раз - інший який-небудь доступний сурогат, вони люблять розписувати свої наркотичні ексцеси, незвичайний «кайф», прийом екстравагантних наркотиків, начебто героїну або ЛСД. Детальний розпит виявляє, що нагарбані відомості швидко виснажуються.

Реакція емансипації може мати бурхливі зовнішні прояви - гучні вимоги волі, конфлікти й т.п. Насправді ж дійсної волі й самостійності зовсім не шукають, від уваги й турбот близьких зовсім не жадають позбутися.

Сексуальний потяг не відрізняється ні силою, ні напруженістю. У сексуальній поведінці також багато театральної гри. Юнака частіше приховують свої сексуальні переживання, ідуть від бесід на ці теми, почуваючи, що серед товаришів у цій області вони можуть легко виявитися не на «висоті». Дівчинки, навпаки, схильні афішувати свої дійсні й видумувати неіснуючі зв'язки, здатні на обмови й самообмови, можуть грати роль розпусниць і повій, насолоджуючись приголомшуючим враженням на співрозмовника.

Самооцінка дуже далека від об'єктивності. Звичайно представляють себе такими, якими в цей момент можна швидше за все звернути на себе увага.

Нестійкий тип з дитинства відрізняються неслухняністю, непосидючі, усюди й в усі лізуть, але при цьому боягузливі, бояться покарань, легко підкоряються іншим дітям. Елементарні правила поведінки засвоюються із працею. За ними увесь час доводиться стежити. У частини зустрічаються симптоми невропатії (нічний энурез, заїкуватість й ін.).

Рано виявляється підвищена тяга до задоволень, розвагам, ледарству, неробству. Тікають із уроків у кіно або просто погуляти по вулиці. Підбурювані більше стенічними товаришами, можуть заради компанії втекти з дому. Охоче наслідують і підкоряються тим, чия поведінка обіцяє насолоди, веселощі й зміну легких вражень. Готові всі дні проводити у вуличних компаніях. Ще дітьми починають курити. Легко йдуть на дрібні крадіжки.

Коли стають підлітками, колишні розваги, начебто кіно, тепер уже не забавляють. Шукають більше гострих і сильних відчуттів, у хід ідуть хуліганські вчинки, алкоголізація, проявляється інтерес до наркотизації. Порушення поведінки, делінквентність насамперед обумовлені бажанням розважитися. Випивки починаються рано (іноді з 12-14 років) і завжди в компанії асоціальних приятелів. Пошук незвичайних вражень легко штовхає на правопорушення.

Реакція емансипації тісно сполучена все з тим же бажанням задоволення й розваги. Глибокої любові до близького вони ніколи не відчувають. До сімейних лих і турбот ставляться з байдужістю. Рідні для них насамперед джерело засобів для розваг. Реакція групування проявляється в раннім тяжінні до вуличних асоціальних компаній. Нездатні самі зайняти себе, погано переносять самотність й у цих компаніях насамперед шукають місця для розваг. Боягузтво й недостатня ініціативність приводять до того, що нестійкі підлітки легко стають знаряддям таких груп. У групових правопорушеннях їм доводиться тягати каштани з вогню, а плоди пожинають більше стенічні члени групи.

Сексуальний потяг не відрізняється силою, але перебування у вуличних групах веде до раннього сексуального досвіду, включаючи знайомство з перекрученнями. Сексуальне життя стає таким же джерелом розваг, як випивки й хуліганських пригод. Романтична закоханість проходить повз нестійких підлітків, почуття закоханості для них залишається незнайомим.

Навчання легко закидається. Ніяка праця не залучає. Працюють тільки в силу гострої потреби. Вражає байдужість до свого майбутнього - не будують планів, не мріють про яку-небудь професію або про яке-небудь положення для себе. Живуть тільки сьогоденням, бажаючи витягти з нього максимум задоволень. Від труднощів, неприємностей і випробувань намагаються втекти. З погрозою покарання бувають зв'язані перші втечі з дому й з інтернатів. Повторні ж втечі нерідко обумовлені тягою до «вільного життя».

Схована акцентуація нестійкого типу виявляється, коли підліток, до певного моменту під строгим доглядом, у силу обставин раптово виявляється позбавленим постійного контролю. Він відразу ж попадає в асоціальну компанію, починає вживати алкоголь й робить правопорушення.

При вихованні по типі гіпопротекції з нестійкої акцентуації розвивається психопатія.

Головна риса конформного типу - постійна й надмірна конформність до свого безпосереднього звичного оточення. Життєве правило - думати «як всі», надходити «як всі», намагатися, щоб усе було «як у всіх» - від одягу й манери поводитися до світогляду й суджень по животрепетних питаннях. При цьому під «всіма» мається на увазі звичне оточення. Від нього намагаються ні в чому не відстати але й не люблять виділятися, забігати вперед. Це особливо проявляється на відношенні до мод одягу. Коли з'являється яка-небудь нова мода, те немає більших її ганьбителів, чим представники конформного типу. Але як тільки їхнє середовище освоює нову моду, вони самі облачаються в цей одяг, забувши про те, що говорили раніше.

Конформність сполучається з разючою некритичністю. Усе, що говорить звичне оточення, усе, що приносять звичні канали інформації, це і є істина. І навіть якщо по цих каналах починають надходити відомості, що явно суперечать дійсності, вони як і раніше приймаються за чисту монету.

Конформні підлітки дуже дорожать місцем у звичній групі однолітків, стабільністю цієї групи, сталістю оточення. Нерідко вирішальним у виборі професії або в обранні місця, де продовжувати навчання, є та обставина, що в те або інший навчальний заклад надходять більшість товаришів.

Слабке місце в конформному характері - нестерпність крутих змін. Ламання життєвого стереотипу, позбавлення звичного суспільства може послужити причиною реактивних станів. До гострих афективних реакцій особливої схильності не виявляється. Дурний вплив середовища найчастіше штовхає до алкоголізації.

Окрім вище зазначених, в психологічній літературі виділяють змішані типи.

Ці типи становлять майже половину випадків явних акцентуацій. Їхньої особливості неважко представити на підставі попередніх описів. сполучення, Що Зустрічаються, не випадкові. Вони підкоряються певним закономірностям. Риси одних типів сполучаються один з одним досить часто, а інших практично ніколи. Існує два роди сполучень.

Проміжні типи обумовлені ендогенними закономірностями, насамперед генетичними факторами, а також, можливо, особливостями розвитку в раннім дитинстві. До них відносяться вже описані лабільно-циклоїдні і конформно-гипертимні типи, а також сполучення лабільного типу з астено-невротиченим і сенситивним, астено-невротичним із сенситивним і психастенічним. Сюди ж можуть бути віднесені такі проміжні типи, як шизоїдо-сенситивні, шизоїдо-психастенічні, шизоїдо-эпілептоїдні, шизоїдо-істероїдні, істероідно-іпилептоїдні. У силу ж ендогенних закономірностей можлива трансформація гіпертимного типу в циклоїдний [79].