Територіальні зазіхання

Для кожної країни існували певні причини для розв'язання війни:

Велика Британія ще досі не могла пробачити Німеччині надану нею підтримку бурів в англо-бурській війні прогятом 1899—1902 років. Вона не мала наміру осторонь спостерігати за завоюваннями Німеччини районів, які вважала ісконно «своїми» - це Східну і Південно-західну Африку. Також вона вела проти Німеччини неофіційну торгову війну. Запровадила військово-морські приготування на випадок нападу Німеччини.

Франція прагнула реваншу за поразку у франко-пруській війні 1870 року. Також мала намір повернути собі території Ельзас і Лотарингію, відокремлені від Франції в 1871 році.

Російська імперія претендувала прохід свого флоту до Середземного моря та наполягала на перегляді в свою користь режиму контролю над протокою Дарданелли. Росія розцінювала побудову залізничної дороги з Берліну до Багдаду у1898 році як недружній, і навіть ворожий з боку Німеччини акт. При цьому, вона посилалась на те, що це зазіхає на її права в Азії за російсько-британським договором 1907 року, про сфери впливу в регіоні.

Сербія, утворила нову державу в 1878 році, прагнула мати на Балканах лідерство серед всіх слов'янських народів регіону. В планах сербів було утворення держави Югославії, що мала б об’єднати всіх слов’ян з Австро- Угорщини.

Німеччина, плануючи створити нову імперію хотіла воєнного, ринкового та політичного лідерства на материку та в світі в цілому. Вбачала союз Антанту як договір, що мав на меті підірвати та нашколити величі, могутності «великої» Німеччини.

Австро-Угорщина внаслідок міжнародного протистояння всередині, країна була постійним джерелом нестабільності. Імперія простояла Росії, що узяла на себе роль захисника слов'ян на Балканах, і Сербії, та намагалась стати уособленням центру слов'ян імперії на півдні.

Італія прагнула встановити свій пропекторат над східним узбережжям Адріатичного моря. Мала намір про приєднання провінції Тіроля, а токож повернення областей Савої та Ніци, що входили до складу Франції. Планувала загарбати території Туніса та Східної Африки (Сомалі, Ефіопія, Кенія).

Ще одною причиною війни став той факт, що на початку 20 ст. форсований розвиток науково-технічних технологій призвів до появи нових, швидких та жахливих способів знищення людей. Почалася «гонка oзброєнь», на якій заробляли військові держави лідери, відбувалася мілітарізація військ та партійне зомбування свідомості величезних мас людей.

Розподіл Європи на два ворогуючі блоки держав: союз Антанту і Троїстий союз вже означав майже неминучість війни у Європі.