Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Увага і воля в процесі праці






 

Важливою і необхідною умовою ефективної трудової діяльності людини є увага. Чим складніша і відповідальніша праця, тим більші вимоги вона ставить до уваги, оскільки остання забезпечує вибірко­вий, цілеспрямований характер таких пізнавальних процесів, як сприй­мання, мислення, запам'ятовування, відтворення інформації тощо.

Увага — складне психічне явище, яке супроводжує, спрямовує і доцільно організовує психічну діяльність, не будучи самостійним її видом; це зосередження свідомості на певному об'єкті, при якому забезпечується особливо чітке відображення останнього.

Увагаце така сторона психічної діяльності, завдяки якій окремі сприйняття, думки, почуття, дії, образи усвідомлюють­ся людиною ясно і чітко, тоді як інші відходять на другий план або свідомо зовсім не сприймаються.

Фізіологічні механізми уваги пов'язані з принципом домінанти, тобто підвищеною збудливістю певних мозкових структур, які за­безпечують високу ефективність тих чи інших пізнавальних проце­сів, а також з функцією ретикулярної формації, яка підтримує висо­кий рівень активності кори.

Увага підвищує ефективність праці, зумовлюючи особливо чіт­кий перебіг психічних процесів. Завдяки механізму уваги людина не помічає побічних подразників, аналіз і узагальнення робить швидше і точніше, думки утримуються в свідомості доти, доки не буде до­сягнуто мети праці.

Специфічними особливостями уваги є її зосередженість та дина­мічність. Зосередженість уваги виявляється в заглибленні людиною в діяльність за умови відволікання від усіх інших об'єктів, які пере­бувають у полі сприймання. Динамічність уваги — це її постійне коливання, яке виражається в періодичній зміні об'єктів сприймання. Вона зумовлена тим, що в кожний даний момент у свідомості люди­ни відбувається багато психічних процесів.

Залежно від об'єкта зосередження (предмети, думки, рухи) виок­ремлюють такі форми прояву уваги, як сенсорна (перцептивна), ін­телектуальна і моторна (рухова). Так, точність сприймання інформації залежить від уваги, послаблення якої може призвести до по­рушення перцептивних процесів. Аналогічно значення уваги вияв­ляється для продуктивного мислення, мнемічних процесів.

За способами виникнення і здійснення розрізняють мимовільну і довільну увагу. Мимовільна (пасивна, емоційна) увага — це зосере­дження свідомості на об'єкті в зв'язку з його особливостями як по­дразника. Вона не вимагає зусиль на зосередження і не пов'язана з метою трудової діяльності. Умовою виникнення мимовільної уваги є новизна або значна сила подразника. В процесі праці мимовільна увага зумовлюється зовнішніми для людини причинами, не пов'я­заними з трудовою діяльністю, і виявляється як відволікання від ро­боти або як показник втоми.

Довільна (активна, вольова) увага — це свідомо регульоване зо­середження на об'єкті, зумовлене умовами діяльності. Характерни­ми рисами її є цілеспрямованість, організованість, стійкість. Під­тримання довільної уваги вимагає від працівника значних зусиль, особливо за складних умов, при наявності перешкод, зниженні пі­знавального інтересу та пасивних емоційних станах і втомі. Змен­шенню цих зусиль сприяють поєднання розумових процесів з прак­тичними діями, відсутність на робочому місці відволікаючих под­разників, сприятливий соціально-психологічний клімат, заінтересо­ваність у результатах праці.

Стосовно трудової діяльності виділяють ще один, особливий вид уваги — вторинно-мимовільну, або післядовільну. Післядовільна увага, як і довільна, пов'язана з свідомо поставленою метою, яка, проте, досягається без особливих вольових зусиль працівника в зв'язку з підвищеним інтересом його не лише до результатів, а й до змісту самої праці. Основна риса післядовільної уваги — наявність стійкої домінанти, захоплення роботою, що забезпечує найбільшу її ефективність. Післядовільна увага виникає на основі довільної і ха­рактеризується зниженням вольового напруження, що наближає її до мимовільної уваги.

Усі три види уваги тісно переплітаються і взаємодіють, перехо­дячи на різних етапах роботи один в одний.

Найбільш професійно важливими якостями, або властивостями, уваги є: концентрація, інтенсивність, стійкість, об'єм, розподіл і пе­реключення.

Концентрація є показником зосередженості свідомості на пев­ному об'єкті, неможливості відволікання уваги на побічні подраз­ники. Найбільша концентрація уваги має місце, коли свідомість зо­середжується на одному об'єкті.

Інтенсивність уваги характеризується кількістю затрат енергії на здійснення психічної діяльності. Вона залежить від заінтересова­ності людини до праці та її результатів. Висока інтенсивність уваги необхідна працівникам так званих спостережних професій — опера­торам, диспетчерам, машиністам, а також науковим, банківським працівникам, педагогам, хірургам, робітникам, продукція яких ви­магає особливо високої якості, та ін.

Стійкість уваги характеризується здатністю підтримувати кон­центровану інтенсивну увагу протягом певного часу. Показником її є продуктивність діяльності протягом тривалого періоду. Стійкість уваги залежить від об'єктів зосередження і активності працівника. Складні об'єкти вимагають активного мислення, що є причиною тривалого зосередження на них. Тривалість інтенсивного зосеред­ження залежить від сили нервових процесів працівника, інтересу його до праці. Стійка зосереджена увага необхідна операторам, ши­фрувальникам, робітникам-складальникам тощо.

Обсяг уваги — це здатність психіки одночасно сприймати певну кількість об'єктів або їх елементів. Він залежить від інтересу люди­ни до інформації, від ознайомленості з об'єктами сприймання, від умов, за яких відбувається сприйняття. Експериментально доведено, що обсяг уваги людини становить 4 —6 не пов'язаних між собою об'єктів. Збільшити обсяг уваги можна шляхом об'єднання предме­тів у групи. З накопиченням досвіду, знань, формуванням професій­них інтересів і трудових навичок обсяг уваги збільшується. Розподіл уваги — здатність зосереджуватися на кількох об'єктах одночасно. З цією особливістю уваги пов'язана можливість одночасного успіш­ного виконання (суміщення) двох і більше різних видів діяльності (кількох дій). Високий рівень розвитку цієї якості уваги працівни­ка — одна з обов'язкових умов ефективності праці, зокрема опера­торів, багатоверстатників, диригентів, педагогів та ін. Можливість розподіляти увагу залежить від багатьох факторів. Так, чим склад­ніші суміщувані види діяльності, тим важче розподіляти увагу. Як­що ж діяльність особливо складна, то виконання її одночасно з іншою практично неможливе (наприклад, два види розумової діяль­ності). Більш ефективним є розподіл уваги під час одночасного ви­конання рухової і розумової діяльності. Однак в цьому разі продук­тивність розумової діяльності може зменшуватися більшою мірою, ніж моторної. У всіх випадках умовою успішного розподілу уваги є автоматизм одного з суміщуваних видів праці. Розподіл уваги, та­ким чином, є трудовою навичкою, яка формується в процесі трену­вання.

Переключення уваги — здатність більш-менш легко і швидко пе­реходити від одного об'єкта до другого, від однієї діяльності до ін­шої. У процесі праці переключення уваги має місце при переході від однієї операції до другої, від однієї людини в процесі спілкування До іншої і т. п. Воно може бути зумовлене програмою свідомих дій в Межах однієї діяльності, необхідністю переходу до нової діяльності або здійснюватися з метою відпочинку, коли попередня робота вто­мила працівника.

Якщо робота протягом тривалого часу залишається незмінною, а змінюються лише об'єкти або операції, то має місце переключення уваги в рамках її стійкості. Таке переключення уваги запобігає пе­ревтомі працівника, підвищує стійкість уваги. Показники переклю­чення уваги такі:

• час, необхідний для переходу від однієї діяльності чи операції до другої;

• продуктивність праці (порівняно з діяльністю без переключен­ня уваги);

• якість, точність роботи.

Переключення уваги може бути повним і неповним. Повне пере­ключення працівника на інший вид діяльності характеризується повним відволіканням його уваги від попередньої роботи. При не­повному переключенні рівень зосередженості уваги працівника недостатній для успішного заняття новим видом діяльності. Пере­ключення уваги може бути довільним, коли працівник свідомо кон­тролює об'єкти свого сприймання, і мимовільним, викликаним від­воліканням від основної діяльності через появу сильних побічних подразників або в зв'язку з втомою.

Ефективність переключення уваги залежить від особливостей змінюваних видів діяльності і ставлення до них працівника. Так, швидкість і легкість переключення уваги зменшуються при переході від легкої до більш важкої діяльності, від змістовної до менш ціка­вої роботи, від незавершеної роботи до наступного завдання, від ро­боти, яка вимагала глибокого зосередження, до іншої. Швидкість переключення уваги зумовлюється також індивідуальними особли­востями особистості, типом вищої нервової діяльності.

Повільність переключення уваги в багатьох видах діяльності є причиною зниження якості роботи і часто може призводити до не­щасних випадків, травматизму на виробництві.

Зазначені якості уваги є професійно важливими, їх необхідно формувати в процесі виробничого навчання і враховувати при про­фесійному відборі та розміщенні кадрів на виробництві.

У трудовій діяльності необхідна цілеспрямованість психічних про­цесів. Свідоме регулювання сприймань, мислення, процесів пам'яті, емоційних станів здійснюється волею людини. Воляце активна сторона психічної діяльності, яка проявляється в свідомому ре­гулюванні дій і вчинків людини, спрямованих на досягнення поставлених цілей і переборення труднощів. Основна особливість вольової регуляції полягає у свідомій мобілізації особистістю своїх психічних і фізичних можливостей для переборення труднощів при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків. Переборення труднощів виступає необхідною умовою вольової дії. Вольова дія — це психіч­ний процес, який є основою всякої цілеспрямованої діяльності. Воля забезпечує виконання двох взаємопов'язаних функцій — спонукаль­ної і гальмівної. В них вона і виявляється.

Спонукальна функція забезпечує активність людини і характер її дій відповідно до свідомо поставленої мети. Воля додатково спону­кає людину до дій, змінюючи їх зміст, значення, викликаючи пере­живання, пов'язані з передбачуваними наслідками діяльності.

Гальмівна функція волі проявляється у стримуванні небажаних проявів активності. У вольових діях людини велику роль відіграють мотиви діяльності, те, що спонукає її до дій. Підготовка вольової дії називається її мотивуванням.

Найбільш характерним проявом волі є поведінка людини в умо­вах ризику. Ризик — це характеристика діяльності з непевними для суб'єкта наслідками і наявними у нього передбаченнями щодо мож­ливості цих несприятливих наслідків у випадку невдачі. Очікувані наслідки при ризику визначаються оцінкою ймовірності невдачі і рівнем негативних наслідків при цьому. Причиною ризикованої по­ведінки, яка передбачає включення волі, є розрахунок на виграш, очікувана величина якого в разі успіху перевищує рівень несприят­ливих наслідків при невдачі. Мотивація успіху тут сильніша за мотивацію уникнення невдачі. Така поведінка характерна для біз­несменів, людей, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, в умовах ринкової економіки. При цьому важливо, щоб ризик був ви­правданим, тобто за умови невизначеності кінцевих результатів і можливості невдачі він повинен спиратися на зважування всіх «за» і «проти» при прийнятті вольового рішення. Особливе значення в ризиковій діяльності мають особистісні характеристики людини — здібності, навички, вміння.

Вольові дії мають місце не тільки в ризиковій діяльності. Повсяк­денна, особливо рутинна, нецікава робота також вимагає вольових зусиль і якостей працівника. Вольове зусилля — це форма емоційно­го стресу, який мобілізує внутрішні ресурси людини (пам'ять, мис­лення, сприймання, уяву), створює додаткові мотиви до дій і пере­живається як стан значного напруження. Завдяки вольовим зусил­лям гальмується дія одних і посилюється дія інших мотивів, перебо­рюються зовнішні перешкоди (при розв'язанні складних завдань, втомі) та їх відображення у психіці у вигляді внутрішніх труднощів. Вольове зусилля відрізняється від сили мотивів. При незмінній мо­тивації ефективність праці завдяки мобілізації вольових зусиль мо­же зростати вдвічі. Найбільший успіх діяльності забезпечується то-ДІ, коли сила мотивів і вольове зусилля доповнюють одне одного.

Свідома регуляція поведінки і діяльності людини залежить від її вольових властивостей. Такими властивостями є рішучість, самостійність, ініціативність, наполегливість, витримка, організованість, сміливість і т. ін.

У різних людей воля як свідома організація і саморегуляція діяль­ності, направлена на переборення труднощів, суто індивідуальна. Інтенсивність проявів волі характеризується широким діапазоном — від сили на одному полюсі до слабкості на другому. Людина з силь­ною волею вміє переборювати труднощі і добиватися поставленої мети. Слабовільні люди, навпаки, не виявляють рішучості, наполег­ливості, ініціативності. Вольові якості формуються в процесі праці, у спілкуванні з іншими людьми, а також шляхом самовиховання.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.