Проблеми міжособистісного сприйняття в управлінському спілкуванні

Суть перцептивної сторони спілкування. Перцептивна сторона спілкування полягає в сприйнятті зовнішніх ознак співрозмовника, в співвідношенні їх з його особистісними характеристиками, в інтерпретації і прогнозуванні на цій основі його вчинків.

У співробітника, з яким ми спілкуємося нам доступні для сприйняття лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативними є зовнішній вигляд (фізичні якості і оформлення зовнішності) і поведінка (здійснювані дії і експресивні реакції).

Сприймаючи ці якості, ми певним чином оцінюємо їх і робимо деякі висновки (часто несвідомо) про внутрішні психологічні властивості партнера по спілкуванню. У цих висновках обов'язково присутня, по-перше, сума властивостей, що приписуються спостережуваному, що виражається в оцінці співрозмовника, і, по-друге, формування певного відношення до нього (більше емоційне, в межах " подобається - не подобається"). Іншими словами, на основі сприйняття зовнішності і поведінки співрозмовника ми як би " читаємо" внутрішній світ людини, намагаємося зрозуміти і виробити власне емоційне відношення до сприйнятого.

Які ж властивості співрозмовника є для нас найбільш важливими, інформативними? На що звертається увага передусім? До таких, найбільш суттєвих, властивостей можна віднести:

ü вираз обличчя співрозмовника (міміку);

ü способи вираження почуттів (експресію);

ü жести (пантомимику);

ü пози, положення тіла і ходу;

ü зовнішній вигляд (одяг, зачіску та ін.);

ü особливості голосу і мови.

Треба відмітити, що важливість і черговість сприйняття викладених шести властивостей співрозмовника, оцінка однієї людини іншим багато в чому залежить від індивідуальних, статевих, вікових і професійних відмінностей. Так, виявлено, що діти вчаться спочатку розпізнавати експресію по міміці, потім їм стає доступним аналіз вираження емоцій за допомогою жестів. В цілому діти більше, аніж дорослі, орієнтовані на сприйняття зовнішності. Було встановлено неспівпадіння при сприйнятті і оцінці керівниками підлеглих і навпаки.

Закономірності формування першого враження. Основне завдання сприйняття - формування першого враження про людину. На основі численних досліджень психологи дійшли висновку, що перше враження формується під впливом трьох факторів - фактора переваги, фактора привабливості і фактора відношення до спостерігача.

Дія фактора переваги проявляється найчастіше в умовах нерівності партнерів в тій або іншій сфері - соціальній, інтелектуальній, груповій ін. Суть його в тому, що партнери по спілкуванню схильні систематично переоцінювати різні якості тих людей, які перевершують їх по якомусь істотному для них параметру. Якщо ж вони мають справу з партнерами, яких вони, на їх думку, в чомусь перевершують, то перші других недооцінюють. Інакше кажучи, відбувається або загальна недооцінка, або загальна переоцінка партнера.