А) Наступ вночі

Наступ вночі може починатися з прориву оборони противника або бути розвитком денних бойових дій. Ніч сприяє досягненню раптовості та зменшенню втрат від вогню противника, захопленню ініціативи і розгрому противника, що обороняється, у більш короткі строки.

Разом з тим під час ведення бойових дій вночі утруднюється орієнтування на місцевості, витримування заданого напрямку та спостереження за полем бою, підтримання взаємодії й управління підрозділами, подолання загороджень та перешкод.

Успіх нічного бою залежить від ретельної його організації, завчасно проведеної рекогносцировки, прихованості підготовки і ступеня натренованості особового складу в діях уночі, а також від умілого використання приладів нічного бачення та засобів ос­вітлення.

Прорив оборони противника вночі звичайно здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним. Рота прориває оборону, як правило, у складі батальйону, а батальйон – у складі бригади.

Роті (батальйону) підчас наступу вночі призначається таке саме за глибиною бойове завдання, як і підчас наступу вдень. Батальйону додатково може вказуватися рубіж, яким він повинен оволодіти до світанку.

Бойовий порядок батальйону звичайно будується в два ешелони.

У перший ешелон виділяється така кількість сил і засобів, яка може забезпечити виконання поставленого на ніч бойового завдання без введення в бій другого ешелону (резерву). Бойовий порядок роти (батальйону) повинен будуватися з таким розрахунком, щоб за­безпечити завдання сильного першого удару по противнику і більшу самостійність наступаючих підрозділів. Механізована рота звичайно посилюється танками, артилерійськими й інженерними підроз­ділами, а танкова рота – механізованими й інженерними підрозділами.

Підготовка до наступу вночі проводиться у світлий час доби. У роботі командира роти (батальйону) щодо організації наступу вночі є ряд особливостей.

Крім звичайних питань, командир визначає:

– видимі вночі орієнтири, азимут напрямку наступу та направляючий взвод (роту);

– завдання щодо знищення і придушення приладів нічного бачення та способи позначення проходів у загородженнях;

– заходи щодо захисту особового складу від світлового випромі­нювання ядерного вибуху;

– порядок забезпечення підрозділів освітлювальними і сигнальними засобами, трасуючими снарядами та патронами з трасуючими кулями.

Рекогносцировка здійснюється у світлий час доби з подальшим уточненням необхідних питань вночі.

Організовуючи взаємодію, крім звичайних питань, командир роти (батальйону) узгоджує порядок застосування освітлювальних засобів, які використовуються за планом старшого начальника, та виділених у його розпорядження за рубежами й часом з діями підрозділів. Крім того, він указує порядок позначення проходів у загородженнях і шляхів висування до них; сигнали взаємного розпізнавання, ціле у казання та взаємодії, а також порядок позначення рубежів, яких досягнули підрозділи.

Наступ вночі починається, як правило, після вогневої підготовки атаки, іноді з метою досягнення раптовості може розпочинатися й без вогневої підготовки атаки. У цьому випадку артилерія відкриває вогонь з початком атаки або за сигналом командира роти (батальйону).

Механізована рота (батальйон) звичайно наступає у пішому порядку у тісній взаємодії з приданими танками. При цьому танки, бронетранспортери (бойові машини піхоти)діють, як правило, в цепу механізованих підрозділів. Другий ешелон (резерв) батальйону переміщується ближче до бойового порядку підрозділів першого ешелону.

Освітлення місцевості та об'єктів перед фронтом наступу здійснюється освітлювальними авіаційними бомбами, артиле­рійськими снарядами, мінами й освітлювальними патронами, а позначення своїх підрозділів – освітлювальними пристроями, невидимими з боку противника, й сигнальними патронами.

Рота (батальйон) переходить в атаку за сигналом командира батальйону (бригади) у вказаному їй напрямку. Для вит­римування напрямку наступу підрозділи артилерії періодично ставлять світлові орієнтири. З початком атаки артилерійські та гранатометні підрозділи пере підпорядковуються ротам, а протитанкове відділення – механізованим взводам.

Другий ешелон батальйону просувається у похідній колоні у вказаному йому напрямку. Він уводиться в бій для розвитку наступу, як правило, у проміжок між ротами першого ешелону або на фланзі батальйону. Під час введення в бій йому уточнюється бойове завдання та вказується азимут напрямку наступу.

Командир роти (батальйону) керує підрозділами, пересуваючись безпосередньо за направляючим взводом (ротою).

Під час переходу від нічних дій до денних командир роти (ба­тальйону) ще до світанку організує додаткову розвідку з метою визначити підготовку й напрямок контратак противника, уточнює бойові завдання підрозділам, підтягує артилерію, посилює проти­повітряну оборону, вживає заходів щодо забезпечення флангів, закріплення на важливих рубежах, поповнення запасів матеріаль­них засобів, а також щодо розосередження підрозділів та приведення їх у готовність до відбиття контратак.

б) Наступ у місті (населеному пункті)

Наступ у місті (населеному пункті) має ряд особливостей. Рота (батальйон), яка діє у напрямку міста (населеного пункту) з ходу, знищує противника, що обороняється на підступах до нього, вривається у місто (населений пункт) і безупинно розвиває наступ у глибину. У тому випадку, коли місто (населений пункт) захопити з ходу не вдалося, організується штурм.

Умови наступу у місті (населеному пункті) визначаються в основному щільністю забудови будівлями різних типів і розмірів, наявністю майданів, парків, підземних комунікацій, плануванням, шириною вулиць і характеризуються обмеженістю зон огляду й обстрілу, складністю маневру та управління підрозділами. Виходячи з цих умов, наступ роти (батальйону) звичайно роз­падається на відокремлені бої відділень і взводів за будинки та інші споруди і відзначається особливою завзятістю і несподіваністю. Рота наступає однією вулицею або всередині кварталу, а бата­льйон однією-двома магістральними вулицями з прилеглими кварталами на фронті до 1000 м. Успіх наступу досягається за умови тісної взаємодії механізованих (танкових) взводів (рот) з підрозділами артилерії, протитанковими, зенітними, інженерно-саперними, хімічними та іншими підрозділами.

Під час наступу у місті (населеному пункті) роті визначається найближче завдання, а батальйону – найближче і подальше завдання. Найближчим завданням роти є оволодіння будовою (частиною будови або кількома невеликими будовами) в опорному пункті противника.

Найближчим завданням батальйону є захоплення опорного пункту або одного, а іноді двох-трьох кварталів, подальшим завданням – оволодіння важливими об'єктами (кварталами) у глибині оборони противника.

Бойове завдання роти (батальйону) ставиться по об'єктах, кварталах і на меншу глибину, ніж на відкритій місцевості.

Для захоплення підготовлених до оборони великих споруд і об'єктів міста (населеного пункту) створюються штурмові групи та загони. Механізована рота може становити основу штурмової групи, а батальйон – штурмового загону, маючи у своєму складі 2-3 штурмові групи і резерв. В окремих випадках штурмова група може бути у складі механізованого взводу.

До складу груп і загонів включаються танки, гармати, міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети, вогнемети, а також підрозділи інженерних і хімічних військ. Забезпечуються вони підривними зарядами, аерозольними (димовими), запа­лювальними й сигнальними засобами, пристосуваннями для штурму будівель і подолання перешкод.

Під час організації наступу у місті (населеному пункті) командир роти (батальйону) основну увагу приділяє оцінці характеру оборони й системи вогню противника на підступах і у місті (населеному пункті), вивчає по карті (плану, фотознімках) великого масштабу напрямки і ширину вулиць, підземні комунікації, розташування важливих будівель і споруд, захоплення яких може порушити систему оборони противника і забезпечити успішне виконання поставленого завдання. На основі цього він визначає найважливіші райони, об'єкти (будівлі), якими слід оволодіти в першу чергу, кількість і склад штурмових груп, способи вогневого ураження противника з урахуванням особливостей будови будівель, споруд та інших об'єктів, бойові завдання підрозділів і бойовий порядок.

Після віддання бойового наказу командир роти (батальйону) організує взаємодію. Командир роти ставить бойові завдання та організує взаємодію, як правило, на місцевості на глибину видимості й по карті.

Організовуючи взаємодію, командир роти (батальйону) узгоджує:

– порядок виходу підрозділів до об'єкта, який атакують;

– дії підрозділів під час атаки (штурму) будівлі та під час бою у ній;

– порядок взаємодії з сусідами і заходи щодо заборони підходу резервів противника та проведення ним контратак;

– забезпечення флангів штурмових груп, боротьбу з диверсійно-розвідувальними групами противника в тилу підрозділів;

– способи розпізнавання своїх військ, сигнали для позначення свого положення всередині атакованого об'єкта (будівлі) та інші питання.

Штурм міста (населеного пункту) потребує ретельної підготовки. Командир штурмової групи (загону) після отримання завдання на штурм вивчає характер оборони противника в укріплених будівлях (спорудах), особливо систему вогню і можливість вогневого флангування із сусідніх будівель, найзручніші підступи, наявність загороджень, приймає рішення, віддає бойовий наказ та організує взаємодію. Перед штурмом здійснюється вогневе ураження об'єктів оборони із залученням усіх сил і засобів. Підчас вогневої підготовки атаки штурмова група (загін) займає вихідне положення якомога ближче до об'єкта атаки та у встановлений час переходить в атаку. Сили та засоби штурмової групи (загону) повинні діяти особливо злагоджено. Придані танки та гармати, а також вогнемети знищують противника в атакованій та сусідній будівлях, а механізовані підрозділи, використовуючи проломи у стінах, підземні комунікації, ходи сполучення, під'їзди, виступи будівель, висуваються до об'єкта та у встановлений час під прикриттям вогню всіх засобів й аерозольних (димових) завіс вриваються в будівлю. Атака проводиться навально із застосуванням ручних гранат по вогневих точках, живій силі та через вікна всередину будівель.

Механізовані підрозділи, увірвавшись у будівлю, намагаються роз'єднати сили противника і позбавити його підрозділи можливості спілкуватися між собою й допомагати один одному. Підтримка вогнем танків та артилерії здійснюється до моменту проникнення механізованих підрозділів у будівлю. Бій у великій будівлі розпадається на окремі розрізнені сутички на поверхах. Підрозділи інженерних військ, які входять до складу штурмової групи (загону), пророблюють проходи у стінах і міжповерхових перекриттях, а за необхідності розмінують захоплені будівлі. У цей час артилерійські підрозділи знищують противника у сусідніх будівлях і забороняють підхід його резервів.

Захопивши будівлю або квартал, рота (батальйон) продовжує бій за наступні будівлі та квартали і виконує поставлене завдання. Дрібні групи противника та осередки опору знищуються резервом (другим ешелоном). Особливо міцні довгочасні вогневі споруди блокуються і підриваються разом з гарнізонами, що їх обороняють. Захоплені важливі будівлі й перехрестя вулиць закріплюються. Виходи з підземних комунікацій охороняються або руйнуються.

Командир роти (батальйону) керує боєм, перебуваючи у без­посередній близькості від підрозділів, які атакують найважливіший об'єкт (будівлю).