Визначення потреби в оборотних коштах

ТЕМА 7.

ОБОРОТНІ КОШТИ.

7.1 Склад, структура та класифікація оборотних коштів.

7.2 Визначення потреби в оборотних коштах.

7.3 Оцінка ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств.

Склад, структура та класифікація оборотних коштів

Оборотні кошти - це кошти, які авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробниц­тва, реалізації продукції та отримання прибутку.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й до­поміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ре­монтів, малоцінні й швидкозношувані предмети, незавершене виробниц­тво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складах підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів під­приємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебітор­ській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери,

Склад оборотних коштів - це сукупність вартості окремих елемен­тів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі обо­ротних коштів.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів:

- обо­ротні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди;

- оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

2) за методами планування, принципами організації та регулю­вання:

- нормовані - оборотні кошти до яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене ви­робництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на складах підприємств;

- ненормовані - фонди обігу, за винятком готової продукції на складі.

3) за джерелами формування.

- власні та прирівняні до власних;

- залучені;

- інші.

Визначення потреби в оборотних коштах

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування (розрахунок нормативів).

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші нега­тивні явища в господарській діяльності підприємств.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

1) аналітичний (дослідно-статистичний) - передбачає ре­тельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей із подальшим
коригуванням фактичних запасів та вилученням із них надлишкових.

2) коефіцієнтний - полягає в уточненні чинних на початок розра­хункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змі­нами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на обсяг
цих коштів.

3) прямого рахунку - це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничими запасами, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх
періодів, залишками готової продукції).

В умовах досягнутого організа­ційно-технічного рівня виробництва в практичній діяльності суб'єктів господарювання метод прямого рахунку є основним, інші методи розрахунків використовуються здебільшого як допоміжні.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві створюються виробничі запаси. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

1. Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається за формулою:

;

де НОК - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис. грн.;

НЗі - норма і –ого запасу, днів

СдСі - середньодобове споживання сировини, матеріалів, напів­фабрикатів, тис. грн.;

Середньодобове споживання сировини, матеріалів і покупних напів­фабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво і роз­раховується за формулою:

;

де СдС - середньодобове (середньоденне) споживання певного виду ресурсів тис. грн.;

ЗРП - загальна річна потреба в даному виді ресурсів, тис. грн.

На підприємстві існує декілька видів виробничих запасів:

- транспортний запас - створюється на період часу знаходження мате­ріалів у дорозі з моменту одержання їх у постачальника (з моменту оплати) до фактичного прибуття вантажу на підприємство і не переви­щує двох днів.

На практиці величина нормативу оборотних коштів, вкладених у транс­портний запас, визначається на основі фактичних даних за попередній рік:

;

де ТЗ - розмір оборотних коштів, вкладених у транспортний за­пас, грн.;

Ттр - термін транспортування, днів.

- підготовчий запас - створюється на період, необхідний для розванта­ження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад підпри­ємства. Норматив оборотних коштів, вкладених у нього, визначається за формулою:

;

де ПЗ - норматив оборотних коштів, вкладених у підготовчий за­пас, грн.;

Тпідг - термін на розвантаження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад, днів.

- технологічний запас - створюється на час підготовки виробничих за­пасів до використання їх у технологічному процесі. Розмір оборотних коштів у ньому визначається таким чином:

;

де ТЗ - норматив оборотних коштів, вкладених у технологічний за­пас, грн.;

Ттехн – термін підготовки, днів.

- поточний (складський) запас - створюється для забезпечення безпере­бійного процесу виробництва необхідними матеріальними ресурсами на період часу між окремими поставками виробничих запасів від поста­чальників. Середній інтервал між поставками визначається шляхом ді­лення кількості днів у місяці (30) на число визначених договором поста­вок. Наприклад, якщо умовами договорів між постачальниками і підприємством передбачено надходження матеріалів 3 рази на місяць, то їх поточний запас має дорівнювати 10 дням (30/3).

- резервний (страховий) запас - створюється для забезпечення безпе­рервності виробництва при виникненні непередбачених перебоїв із по­стачанням підприємства виробничими запасами від постачальників.

Резервний (страховий) запас визначається двома способами:

- за середнім відхиленням фактичних строків поставки від перед­
бачених договором;

- за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Норматив оборотних коштів, вкладених у резервний запас, визнача­ється за формулою:

;

де РЗ - норматив оборотних коштів, вкладених у резервний (стра­ховий) запас, грн.;

Трез - дні резервного запасу (період зриву поставок).

На підставі норм, обчислених за всіма видами запасів, визначається норматив оборотних коштів для окремих видів, груп і в цілому на сиро­вину, основні матеріали і покупні напівфабрикати.

Розрізняють максимальний виробничий запас, середній і мінімальний.

Максимальний виробничий запас розраховується за формулою:

;

де Тпост – інтервал поставки в днях.

Середній запас:

;

Мінімальний запас:

.

2. Визначення нормативів оборотних коштів у запасних частинах та інструменті, у швидкозношуваних та малоцінних предметах виз­начається множенням фактичних витрат певного виду запасних частин або інструменту в базовому році на індекс виробничої програми й індекс зниження частки витрат ресурсів у розрахунковому (плановому) році:

;

де Ночі - норматив запасних частин, інструменту, грн.;

Вф - фактичні витрати певного виду запасних частин (інстру­менту), грн.;

Івп - індекс виробничої програми у розрахунковому (плановому) році;

Івр - індекс зниження частки витрат певного ресурсу у розра­хунковому (плановому) році.

3. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві роз­раховується за формулою:

;

де Ннзд - норматив оборотних коштів у незавершеному вироб­ництві, грн;

ВС - виробнича собівартість продукції, випущеної за певний пе­ріод (місяць, квартал, рік), грн.;

Тц - тривалість виробничого циклу, днів;

Дп - дні відповідного періоду;

Кнд - коефіцієнт наростання витрат.

Вказаний коефіцієнт можна розрахувати ще й за такою формулою:

;

де Вп - первісні витрати (одноразово зроблені на початку виробни­чого циклу);

Вр - решта витрат, що були здійснені до закінчення виробниц­тва продукції.

Первісні витрати та решта витрат, що були здійснені при вигото­вленні продукції, становлять виробничу собівартість.

4. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів роз­раховується виходячи із залишків коштів на початок періоду і суми ви­трат, які будуть здійснені в плановому періоді за вирахуванням суми майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розрахову­ється за формулою:

де Нвмп - норматив витрат майбутніх періодів, грн.;

Впоч - залишок витрат на початок планового періоду, грн.;

Впл - витрати, які будуть здійснені у плановому періоді, грн.;

Впою.пл - витрати, які будуть погашені за рахунок собівартості у плановому періоді.

5. Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визна­чається як добуток середньоденного випуску продукції (за виробничою собівартістю) на норму запасу готової продукції на складі в днях.

;

де Нгп - норматив залишків готової продукції, грн; Ясд — середньоденний випуск продукції, грн;

Псд – середньодобовий випуск продукції, грн.;

НЗ - норма запасу готової продукції на складі, днів.

Таким чином, сукупний норматив власних оборотних коштів під­приємства на розрахунковий (плановий) період дорівнює сумі нормати­вів, розрахованих для окремих елементів: виробничих запасів, незавер­шеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.