Правова система Німеччини Новітнього періоду. Боннська Конституція.

У сучасній правовій системі Німеччини визначальне значення має Конституція, прийнята 23 травня 1949 p., і розроблені на її основі конституційні акти. Конституція ФРН закріплює основи державного і суспільного ладу, конституційні права, свободи й обов'язки громадян ФРН, форму правління (республіка), форму державного устрою (федерація), структуру державних органів і порядок їх формування, ієрархію нормативно-правових актів, виданих на основі і на виконання Конституції ФРН. Законодавство, згідно з п. 3 ст. 20 Конституції ФРН, пов'язане конституційним ладом, виконавча влада і правосуддя — законом і правом. Як Основний закон федеративної держави, Конституція ФРН закріплює так само компетенцію центральних органів державної влади і управління, характер взаємовідносин органів державної влади і управління та суб'єктів федерації — земель; визначає загальні принципи побудови і функціонування організації управління землями. Державний устрій земель, згідно зі ст. 20 Основного закону ФРН, повинен відповідати «основним принципам республіканської, демократичної і соціальної, правової держави у дусі дійсного Основного закону». У землях, округах і громадах народ повинен мати представництво, створене загальними, прямими, вільними, рівними і таємними виборами. Поряд з конституцією і законами важливе значення серед джерел сучасної Німеччини мають постанови, видані центральним урядом федерації й урядами земель.

У якості одного з основних джерел права у правовій системі Німеччині виступають рішення Конституційного суду країни. За юридичною силою вони відповідні звичайним законам. Що ж стосується тлумачення Конституційного суду парламентських законів, то вони навіть перевищують за юридичною силою останніх. Рішення Конституційного суду стосовно конституційності чи неконституційності законів мають вирішальний характер для подальшої долі цих нормативно-правових актів і є обов'язковими для усіх без винятку державних органів, у тому числі й для судів. Правова система Німеччини відбиває її федеративний характер. Вона складається з норм, що містяться у актах федеральних органів, і нормативних актів, виданих державними органами окремих земель. Відповідно до Конституції ФРН (ст.31), «федеральне право має перевагу над правом земель».

В 1949 р. у Бонні було прийнято Основний закон ФРН – Боннську конституцію.

Далі потрібно розглянути зміст цього документа. Насамперед слід наголосити, що Боннська конституція утворила федеративну державу, суб’єктами якої були землі. Структура органів влади будувалася за зразком Веймарської конституції: законодавча влада (бундесрат і бундестаг), президент республіки, федеральний канцлер, який очолює федеральний уряд, але повноваження органів було змінено. Так, треба зазначити, що повноваження президента дещо обмежились, а канцлера розширилися, законодавство федерації мало пріоритет над законодавством земель і регламентувало найважливіші сфери.

Конституція ФРН збільшила обсяг прав і свобод німецьких громадян, винесла їх у перший розділ, низку важливих прав і свобод містять й інші розділи Конституції. З посиланням на її конкретні статті слід перелічити найважливіші права німецьких громадян.