Структура мотивації досягнення

Ведучи мову про мотиві набутки не можна не згадати про дослідження німецького вченого Х.Хекхаузена. У розумінні мотивація досягнення – це збільшити або зберегти найвищими здібності людини до всіх видів діяльності, яких можна буде застосувати критерії успішності і виконання як і діяльності може, отже, привести або до успіху, або до невдачі. Х.Хекхаузен є автором когнітивної моделі мотивації досягнення: «очікування – цінність». Відповідно основними перемінними стають очікування, як суб'єктивна ймовірність, і спонукальна цінність. Мотив сприймається як цілісна, узагальнена диспозиція; мотивація – як виникає при взаємодії мотиву і релевантних йому аспектів ситуації стан. Отже мотиваційний процес досліджується як взаємодія особистісних диспозицій (мотивів) і особливості ситуації. У цьому мотив досягнення постає як риса чи властивість особистості, що забезпечує стійкість діяльності досягнення стосовно зовнішнім (ситуаційним) впливам.

Відповідно до Х.Хекхаузену, мотивація досягнення має характерні ознаки, де й

розкривається її структура: підсумок діяльності досягнення має дві можливості: досягти успіху чи потерпіти невдачу, у своїй орієнтація для досягнення успіху виражена що в осіб із високим мотивацією досягнення; мотивація уникнення невдач характеризується ухилянням від рішення непростих завдань. Мотивація досягнення проявляється у разі, якщо діяльність дає можливості для вдосконалення, тобто завдання повинні прагнути бути середній мірі труднощі; мотивація досягнення орієнтована визначений кінцевий результат, на мета, але процес руху до мети може перериватися, тим більше досить довгий час, й у людей високої мотивацією досягнення характерно повернення до перерваним занять і доведення їх остаточно, що ні властиво людей із переважної мотивацією уникнення невдач [5, глави 3, 8].

Також досить змістовна модель ризикового вибору Дж.Аткинсона. У його дослідженні мотивація досягнення успіху є інтеграційне освіту, у якому, як і дослідженнях Х.Хекхаузена, виділено дві мотиваційні тенденції: прагнення успіху й прагнення доизбеганию невдач.Мотивационние тенденції є складними за складом. Вони входять:

1) постійні особистісні диспозиції - мотиви;

2) ситуативні безпосередні детермінанти поведінки - очікування чи ймовірність і

3) суб'єктивна спонукальна цінність успіху чи невдачі.

Відповідно, в моделі виділяються три головних детермінанти мотивації досягнення: мотив, очікування, цінність.

5) Теорія підкріплення В. Скіннера доводить, що поведінка людини залежить від оточуючого середовища і не потрібно шукати пізнавальних пояснень. Теорія покладається на закон ефекту, який стверджує, що поведінка, яка має позитивні наслідки - повторюється, а яка має негативні, скоріше всього не повторюється [10, с.308].