Теорії сну

З самого початку формування наукових припущень щодоприроди сну визначились дві основні точки зору: 1) активнітеорії сну - сон є активним процесом і настає в результаті збуд-ження певних структур (" центрів сну"), що викликає загальнезниження активності організму; 2) пасивні теорії сну - настан-ня сну відбувається пасивно в результаті припинення дії пев-них чинників, що необхідні для підтримки стану бадьорості.

Хімічна теорія. Згідно з цією теорією людина засинає внас-лідок того, що під час стану бадьорості в клітинах тіла накопи-чуються продукти, що легко окислюються, і в організмі вини-кає дефіцит кисню. Деякі дослідники припустили, що під часстану бадьорості в організмі синтезується особлива отруйнаречовина - гіпнотоксин, руйнування якого відбувається під чассну. У дослідженнях були отримані різні результати - такі, щопідтверджують, так і такі (у більшій мірі), що спростовують цютеорію. Про її суперечливість, наприклад, говорить те, що вонане може пояснити часті випадки бадьорості одного із сіамськихблизнюків, що мають загальну кровоносну систему, під час снуіншого; практично цілодобовий сон немовляти; механізм ней-тралізації при безсонні токсичних речовин, що нібито утворю-ються у стані бадьорості.

Гальмівна теорія сну. Її автором є І.П. Павлов. Згідно з йогопоглядами причиною сну є широка іррадіація внутрішньогогальмування по корі великих півкуль і відділах мозку, що зна-ходяться нижче. Цей процес забезпечує " відпочинок" головно-го мозку і лежить в основі відновлення його працездатності дляподальшої після сну життєдіяльності.

Сучасні теорії сну. Більшість сучасних гіпотез щодо функ-ціонального призначення сну й окремих його стадій можна зве-сти до трьох основних типів: 1) енергетичних, 2) інформацій-них, 3) психодинамічних.

Відповідно до " енергетичних" теорій під час сну відбуваєтьсявідновлення енергії, витраченої під час бадьорості. Особливароль при цьому приділяється дельта-сну, збільшення тривалостіякого виникає після фізичного і розумового напруження. Будь-яке навантаження компенсується збільшенням частки дельта-сну. При цьому початковим етапом сну керує ретикулярнаформація. А регулюючий вплив на функції сну і бадьорості та-кож справляють гіпногенна зона передньої частини гіпоталаму-са і периферичні гіпногенні зони, що розташовані в стінкахсонних артерій. Згідно із поглядами П.К. Анохіна, у механізмінастання сну основну роль відіграє гіпоталамус: при тривало-му стані бадьорості рівень життєвої активності клітин коримозку знижується; це призводить до зниження їхнього гальмі-вного вплив на гіпоталамус, що дозволяє йому " виключати" вплив активуючої ретикулярної формації і, як наслідок, призниженні висхідного потоку збудження людина засинає.

Згідно із інформаційними теоріями сон настає в результатізменшення сенсорного потоку до ретикулярної формації, щопризводить до включення гальмівних структур. Згідно із щеоднією точкою зору відпочинку потребують не клітини, тка-нини й органи, а психічні функції (сприйняття, мислення, па-м'ять). Оскільки сприймана інформація може " переповнити" мозок, тому йому необхідно на час відключитися від навколиш-нього світу за допомогою сну. Сон закінчується, коли інформа-ція, отримана впродовж попереднього дня " записана" у пам'яті, і організм готовий до сприйняття нової порції інформації.

У психодинамічних теоріях сну причиною його настаннявважається гальмівний вплив, що справляє кора головного моз-ку на саму себе і підкіркові структури.

За деякими уявленнями існує ієрархічно побудована моз-кова система, що регулює цикли сну і бадьорості. У регульова-ний контур цієї системи входить ретикулярна формація, щопідтримує рівень бадьорості, синхронізуючі апарати, відпові-дальні за повільний сон, і ретикулярні ядра вароліїва мосту, відповідальні за швидкий сон. У регулюючому контуріздійснюється взаємодія між цими апаратами, їхнє включення ізміна. Там само сон і бадьорість пов'язані з іншими системамиорганізму - вегетативною, соматичною, психічною. Регулюю-чий контур знаходиться в межах лімбіко-ретикулярного комп-лексу. Усередині цього комплексу маються і спеціалізовані апа-рати (судинорухальний і дихальний центри, ядра гіпоталамуса, що регулюють діяльність гіпофіза і підсилюють зрушення увнутрішньому середовищі, зони, що забезпечують сон і бадь-орість), і нейронні утворення, що здійснюють інтеграцію діяль-ності мозкових систем.